КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 761/25372/25
номер провадження 22-ц/824/7250/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник відповідача Бойко О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року /суддя Кондратенко О.О./
у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Рух Чесно», громадської організації «Детектор Медіа», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Детектор Медіа» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування та видалення інформації, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з вимогами про визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформації, поширеної у публікації « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту: «Загалом, новоспечений «слуга народу» має майже повний набір типового проросійського блогера/політика.»; визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформації, поширеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту: « Zрадник країни », «Поширення проросійської пропаганди.», «Дивитися джерело-доказ зради», «Поширення проросійської пропаганди. Здійснення інформаційної діяльності в інтересах держави агресора.» «Фігурант Реєстру зрадників», «Поширення проросійської пропаганди.», «Дивитися джерело-доказ», «Поширення проросійської пропаганди. Здійснення інформаційної діяльності в інтересах держави агресора.» «Фігурант Реєстру зрадників», «Дивитися джерело-доказ» розділ: «Зрадники», «Дивитися джерело-доказ»; зобов`язання відповідачів спростувати поширену недостовірну інформацію, зобов`язання ГО «Рух Чесно» видалити профіль ОСОБА_1 з усією інформацією про нього та його зображення, його прізвище, ім`я та по батькові та всю інформацію про ОСОБА_1 з веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнення судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. /т. 3 а.с. 40-50/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт - представник позивача ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що оспорювана інформація є твердженням про факти в контексті кримінального судочинства, а не оціночними судженнями. Посилається на те, що на дату публікації «MEDIASAPIENS» (ІНФОРМАЦІЯ_1) позивач не набув депутатських повноважень, тому висновок суду про надання відповідачем-1 оцінки діяльності позивача як народного депутата не відповідає обставинам справи. Зазначає, що оспорювана інформація повідомляє про факт діяльності позивача як блогера та політика в інтересах держави-агресора, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, та яку можна перевірити на предмет істинності. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не дослідив зміст, контекст та спосіб поширення інформації, не надав оцінки доказам (звітам ТОВ «Центр компетенції «ВЕБ-ФІКС»), не встановив взаємопов`язаність публікацій відповідачів. Посилається на ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 КПК України, ст. 2 КК України, ст. 277, 297, 299 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», практику ЄСПЛ та Верховного Суду. Зазначає, що за відсутності обвинувального вироку суду, що підтверджується Витягом ФОВА-003809736, суд безпідставно ототожнив ширші межі допустимої критики публічної особи з публічним повідомленням про вчинення нею тяжкого злочину, чим порушив принцип презумпції невинуватості.
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся з додатковими поясненнями, які просив врахувати при розгляді апеляційної скарги, в яких зазначив, що спірна інформація, поширена відповідачами, є фактичними твердженнями про вчинення позивачем державної зради (ст. 111 КК України), а не оціночними судженнями, оскільки вона прямо повідомляє про те, що позивач є зрадником країни, фігурантом Реєстру зрадників, поширює проросійську пропаганду та здійснює інформаційну діяльність в інтересах держави-агресора; при цьому Методологія формування Реєстру Zрадників, на якій ґрунтуються дії відповідача-2, містить пряме гіперпосилання на ст. 111 КК України, що підтверджує характер поширеної інформації як повідомлення про злочин; наголосив, що відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 17 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод факт вчинення особою кримінального правопорушення може бути встановлений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, однак щодо позивача такий вирок відсутній, що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи про відсутність судимості; представник позивача також зазначив, що факт поширення оспорюваної інформації підтверджено належними доказами - звітами ТОВ «Центр компетенції "Веб-Фікс"» та матеріалами Інтернет-архіву, а динамічний характер веб-сторінки не спростовує факту її поширення у відповідні періоди; вважає, що вимога про видалення всього профілю є ефективним способом захисту, оскільки власником веб-сайту є ГО «РУХ ЧЕСНО», яка має технічну можливість видалити інформацію, що підтверджується рішеннями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, якими зазначену організацію зареєстровано як суб`єкта у сфері онлайн-медіа.
Громадська організація «Детектор Медіа» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, логічним, безстороннім та законним. Оспорювана фраза «Загалом, новоспечений «слуга народу» має майже повний набір типового проросійського блогера/політика» є заголовком і підсумовує викладене в публікації, яка фактично є сукупністю цитат із дописів позивача в соцмережах та його виступів, на кожну фразу подано джерело. Мовно-стилістичні засоби (вживання означення «майже») свідчать про оціночний характер фрази. Вся суть публікації - аналіз і оцінка висловлювань/діяльності кандидата в народні депутати. Щодо інформації на сайті «Рух Чесно», суд цілком логічно прийшов до висновку, що з контексту сайту є очевидним, що йдеться не про визнання особи зрадником в порядку кримінального судочинства, а про оцінку її публічної діяльності. Суд цілком законно зазначив про те, що межі критики публічних осіб є дещо ширшими, ніж осіб непублічних, а суспільство має право знати про переконання та діяльність тих, хто претендує на депутатський мандат. Просили розглядати справу за відсутності їх представника.
Громадська організація «Рух Чесно» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначає, що тлумачення поняття «зрада» та «зрадник» відповідачем не є тотожною диспозиції ст. 111 КК України, а є його суб`єктивною оцінкою певних дій політиків, яка зроблена виходячи з категорій суспільної моралі та щодо питань, що становлять значне суспільне значення. Вся інформація на веб-сторінці має посилання на відкриті джерела. Позивач не довів недостовірності інформації, оскільки з 19.04.2014 презумпція добропорядності не діє (ч. 3 ст. 277 ЦК України виключено). Вимоги про видалення «всієї інформації» є неефективним способом захисту, оскільки є неконкретними та не можуть бути виконані. Задоволення позову фактично є цензурою діяльності громадської організації. Посилається на практику ЄСПЛ та Верховного Суду.
Представник відповідача ГО «РУХ ЧЕСНО» адвокат Бойко О.І. подав заперечення на додаткові пояснення представника позивача, в яких просив врахувати їх при розгляді апеляційної скарги та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін; зазначив, що доводи позивача про те, що спірна інформація є фактичним твердженням про вчинення ним державної зради, є його власною інтерпретацією, оскільки у жодному з речень оспорюваних публікацій не наведено у стверджувальній формі, що позивач винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України; наголосив, що відповідно до практики Верховного Суду предметом спору у цій категорії справ є інформація, що передається дослівним цитуванням без власного розуміння позивача, однак позивач довільно трактує розміщену інформацію та надає докази на спростування власного трактування, а не дослівного змісту публікації, що суперечить закону та сталій практиці Верховного Суду; зазначив, що використання слів «майже» та «новоспечений» вказує на оціночний характер висловлювань, а визначення термінів «російська пропаганда» та «проросійська пропаганда» у законодавстві України відсутні, тому це є оціночними категоріями та суб`єктивною оцінкою діяльності позивача з питань суспільного значення, зробленою виходячи з категорій суспільної моралі; звернув увагу, що позивач у своїх позовних вимогах просить видалити профіль із усією інформацією про нього, однак не надав доказів недостовірності «всієї інформації», а тому вимоги про її видалення є необґрунтованими; вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що оспорювані фрази носять загальний характер та їх не можна вважати фактичними твердженнями.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є народним депутатом України IX скликання, членом Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності.
ІНФОРМАЦІЯ_9 інтернет-виданням «MEDIASAPIENS» (проєкт ГО «Детектор Медіа») на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11 », у якій міститься оспорювана фраза: «Загалом, новоспечений «слуга народу» має майже повний набір типового проросійського блогера/політика».
ГО «Рух Чесно» створила на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 Реєстр зрадників та внесла до нього профіль позивача за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 у якому у різні періоди часу було розміщено оспорювану інформацію: «Zрадник країни», «Поширення проросійської пропаганди.», «Дивитися джерело-доказ зради», «Поширення проросійської пропаганди. Здійснення інформаційної діяльності в інтересах держави агресора.»; «Фігурант Реєстру зрадників», «Поширення проросійської пропаганди.», «Дивитися джерело-доказ», «Поширення проросійської пропаганди. Здійснення інформаційної діяльності в інтересах держави агресора.»; «Фігурант Реєстру зрадників», «Дивитися джерело-доказ»; розділ: «Зрадники», «Дивитися джерело-доказ».
Профіль позивача містить біографічну інформацію, опис політичної діяльності, інформацію про голосування, фракції, комітети, а також посилання на джерела інформації. Вся інформація, розміщена у профілі, має посилання на відкриті джерела (публікації позивача, офіційний веб-сайт Верховної Ради України, дані електронних декларацій тощо).
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА-003809736 від 10.05.2025, відносно позивача відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, судимість та розшук.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 32, 34, 68 Конституції України про право на свободу думки і слова, право на спростування недостовірної інформації та обов`язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; ст. 201, 277, 297, 299 ЦК України про те, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила; ст. 30 Закону України «Про інформацію» про те, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на свободу вираження поглядів; положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації та Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя про те, що публічні особи підлягають ретельному громадському контролю і можуть зазнати гострої та сильної громадської критики; постанову Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» про те, що юридичним складом правопорушення є сукупність обставин: поширення інформації, її стосунку до позивача, недостовірність та порушення особистих немайнових прав; правові висновки Верховного Суду та ЄСПЛ щодо розмежування фактичних тверджень та оціночних суджень, а також меж допустимої критики публічних осіб.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що оспорювана інформація «Загалом, новоспечений «слуга народу» має майже повний набір типового проросійського блогера/політика» є оціночним судженням, оскільки не містить фактичної інформації, яку можна було б визнати достовірною чи недостовірною; інформація, поширена на веб-сайті «Рух Чесно», є оцінкою публічної діяльності позивача, а не визнанням особи зрадником в порядку кримінального судочинства; окремі фрази носять загальний характер і не стосуються конкретної особи; у жодному з речень публікацій інформацію не наведено у стверджувальній формі, що позивач винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України; позивач є публічною особою, тому межі допустимої критики щодо нього є значно ширшими, ніж для пересічних громадян; поширена інформація є власним судженням та суб`єктивною оцінкою дій позивача як публічного діяча і політика; позивач має бути більш терпимим до публічної критики.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Колегія суддів зазначає, що ключовим питанням у цій справі є розмежування фактичних тверджень та оціночних суджень. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана фраза у публікації ГО «Детектор Медіа» «Загалом, новоспечений «слуга народу» має майже повний набір типового проросійського блогера/політика» містить мовно-стилістичні засоби (вживання означення «майже»), є підсумком аналізу публічних висловлювань позивача, на кожну з яких у публікації подано джерело. Ця фраза не містить конкретних фактичних даних, які можна перевірити на предмет їх достовірності, а є оцінкою діяльності позивача як блогера та політика. Таким чином, суд першої інстанції правильно кваліфікував цю інформацію як оціночне судження.
Щодо інформації, розміщеної на веб-сайті ГО «Рух Чесно», колегія суддів зазначає, що з контексту сайту та Методології формування Реєстру зрадників є очевидним, що йдеться не про визнання особи зрадником в порядку кримінального судочинства, а про оцінку її публічної діяльності. Як вбачається зі змісту відзиву ГО «Рух Чесно», тлумачення поняття «зрада» та «зрадник» відповідачем не є тотожною диспозиції ст. 111 КК України, а є його суб`єктивною оцінкою певних дій політиків та інших відомих і впливових осіб, яка зроблена виходячи з категорій суспільної моралі та щодо питань, що становлять значне суспільне значення.
Колегія суддів також враховує, що вся інформація, розміщена у профілі позивача на сайті ГО «Рух Чесно», має посилання на відкриті джерела - публікації позивача, офіційний веб-сайт Верховної Ради України, дані електронних декларацій тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що окремі оспорювані фрази (наприклад, «Дивитися джерело-доказ») не є самостійними твердженнями, а є елементами навігації або посиланнями на джерела, тому не можуть бути предметом спростування.
Щодо доводів апелянта про порушення принципу презумпції невинуватості, колегія суддів зазначає, що оспорювана інформація не містить ствердження про наявність вироку суду або про визнання позивача винним у вчиненні злочину в порядку кримінального судочинства. Відсутність обвинувального вироку суду не спростовує оціночних суджень щодо публічної діяльності позивача. Презумпція невинуватості є обов`язковою для органів державної влади, однак не може бути підставою для обмеження свободи вираження поглядів у контексті оцінки публічної діяльності політиків.
Колегія суддів також враховує, що позивач є публічною особою - народним депутатом України. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ та Верховного Суду, межі допустимої критики щодо публічних осіб є значно ширшими, ніж щодо приватних осіб. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Українська Прес-Группа проти України», політики, обираючи свою професію, залишають себе відкритими для суворої критики; це той тягар, який вони мають прийняти в демократичному суспільстві.
Щодо доводів апелянта про недослідження судом першої інстанції доказів (звітів «ВЕБ-ФІКС»), колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дослідив та оцінив усі докази, подані сторонами, про що свідчить зміст рішення. Той факт, що суд не надав оцінки кожному аргументу окремо, не свідчить про неповноту дослідження, оскільки суд надав загальну оцінку доказам у їх сукупності, що відповідає ст. 89 ЦПК України.
Також апеляційний суд наголошує на тому, що вимоги про видалення «всієї інформації» про позивача є неконкретними та не можуть бути виконані, оскільки неможливо визначити, яка саме інформація підлягає видаленню. Частина інформації, розміщеної на сайті (наприклад, дані про депутатську діяльність), є відкритою інформацією, яка в силу закону не може бути видалена. Задоволення таких вимог фактично було б цензурою діяльності громадської організації, що суперечить принципам демократичного суспільства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено 07.09.2026 р.
Головуючий: Судді: