справа № 381/4917/25
провадження № 22-ц/824/4823/2026
головуючий у суді І інстанції Анапріюк С.П.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 27633,13 грн та судових витрат в розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 лютого 2022 року ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір № 447963-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Позивач стверджує, що взяті на себе зобов`язання як кредитор виконав та надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідач свої обов`язки за вказаним кредитним договором не виконала, не повернула кредит та проценти за користування кредитом у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами не виконання відповідачем зобов`язання щодо погашення заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджує наявності у відповідача заборгованості у зазначеному розмірі. Розрахунок заборгованості є документом, який створений позивачем, тому зазначена в ньому інформація, за відсутності первинних бухгалтерських документів, якими є банківська виписка з особового рахунку відповідача, не є доказом наявності заборгованості.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Покрищук А.В., який діє в інтересах ТОВ «Бізнес Позика», подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором на загальну суму 2080,00 грн, чим вчинив конклюдентні дії щодо визнання заборгованості.
Вказує, що наданий позивачем доказ перерахування кредитних коштів у вигляді довідки від 06.02.2022 року з платіжної системи ТАС Pay є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором.
Також вказує, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, разом з іншими доказами по справі (кредитним договором, доказом перерахування кредитних коштів тощо), є належним, допустимим та достатнім доказом існування у відповідача заборгованості за кредитним договором.
Звертає увагу, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не видає банківські картки. У зв`язку з цим перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів та за допомогою відповідних платіжних систем посередників.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Судом першої інстанції було встановлено, що 06.02.2022 року ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали договір № 447963-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес Позика» 06.02.2022 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 1447963-КС-001 про надання кредиту.
06.02.2022 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 447963-КС-001 про надання кредиту на визначених офертою умовах.
ТОВ «Бізнес Позика» через телекомунікаційну систему відправила ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор G-2851 на номер телефону НОМЕР_1 (який зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржник ввів/відправив.
Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
Тип кредиту: кредит, строк кредиту: 24 тижні, процентна ставка за кредитом в день 1,07766643, фіксована, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку договору.
Комісія за надання кредиту 1500,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту - 10000,00 грн, термін дії договору до 24.07.2022 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 24960,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 7257,47 %.
Вказані обставини підтверджуються пропозицією (оферти) укласти договір про надання кредиту №447963-КС-001; прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 447863-КС-001; договором №447963-КС-001 про надання кредиту від 06.02.2022; паспортом споживчого кредиту, анкетою клієнта (витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://bizpozyka.com); правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав лист-підтвердження видане ТАС Pay, в якому зазначено про успішність переказу коштів 06.02.2022 на суму 10000,00 грн, номер платіжної картки НОМЕР_2 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно договору № 447963-КС-001 від 06.02.2022.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документи з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором №447963-КС-001 від 06.02.2022», згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 27633,13 грн.
Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Ощадбанк» №46/1211/126205/2025/БТ від 01.10.2025, наданого на вимогу суду, вказана платіжна картка НОМЕР_5 емітована на ім`я відповідача ОСОБА_1 .
Крім цього, банк надав виписку про рух грошових коштів по рахунку, відкритого до вказаної платіжної картки за період з 06.02.2022 по 24.07.2022 року.
За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 27633,13 грн, з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 16596,58 грн - сума заборгованості по процентах, 1036,55 грн сума заборгованості по комісії.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).
Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила
пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Також, як неодноразово наголошував у своїх постановах Верховний Суд, згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Установлено, що 06.02.2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 447963-КС-001, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором G-2851, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору в електронній формі.
Матеріали справи не містять заперечень відповідача, щодо відомостей, вказаних у договорі, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, сума бажаного кредиту, електронна адреса позичальника, фінансовий номер телефону, номер банківського рахунку/банківської картки для перерахування коштів.
Також матеріали справи не містять доказів, що укладений 06.02.2022 року між сторонами договір на підставі судового рішення визнаний недійсним. У даній справі, що переглядається, ОСОБА_1 не зверталася із зустрічним позовом про визнання недійсним договору.
Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що між сторонами укладено договір кредиту в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц, від 4 липня 2018 року в справі №14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року в справі №202/4494/16-ц.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року в справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон), як спеціальний закон, визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до пункту 16.1. статті 16. Закону, до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Згідно з пунктом 17.1. статті 17 Закону, форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
За приписами частин 19.1, 19.2. статті 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Згідно з частиною 22.1 статті 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення;
3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В частині 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина 3 статті 77 ЦПК України).
Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується листом виданим ТАС Pay, в якому зазначено про успішність переказу коштів 06.02.2022 на суму 10 000,00 грн, номер платіжної картки НОМЕР_2 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно договору № 447963-КС-001 від 06.02.2022 року та наданою на виконання ухвали суду першої інстанції випискою про рух коштів АТ «Ощадбанк», з якої вбачається, що ОСОБА_1 належить картка № НОМЕР_3 .
Вказаний номер картки також зазначено ОСОБА_1 в анкеті клієнта при заповненні своїх анкетних даних.
Оскільки ТОВ «Бізнес Позика» є фінансовою, а не банківською установою, то зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», вище вказані довідка та виписка є первинними обліковими документами, що підтверджують факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити, тобто видачу грошових коштів за договором.
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 належним чином виконувала умови договору № 447963-КС-001 від 06.02.2022 року та у відповідності до графіку платежів здійснювала щомісячне погашення кредиту.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором, суд першої інстанції вказав, що сам по собі розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості у вказаному позивачем розмірі. Розрахунок заборгованості сформований безпосередньо позивачем, а тому зазначена в ньому інформація, за відсутності первинних облікових документів, а саме банківської виписки по рахунку, не є доказом наявності заборгованості.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, оскільки суд першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, адже незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Так, кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути суму, яка доведена і щодо якої у суду немає сумніву.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 7 червня 2023 року в справі № 234/3840/15-ц.
Висновки суду першої інстанції про необхідність надання саме банківської виписки є помилковими, оскільки платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему.
Поруч з цим, позивачем надано належні докази щодо умов кредитування та суми заборгованості за кредитом, як то угоди підписані відповідачем, згідно Закону України «Про електронну комерцію», якими визначені усі істотні умови кредитного договору, виписка по картці відповідача, з якої вбачається надходження коштів в обумовленому договором розмірі та безпосередньо розрахунок кредитної заборгованості.
Пунктом 2.1. договору визначено, що ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
У пунктах 2.3., 2.7., 2.11. договору визначено, що кредит надається на 24 тижні. Термін дії договору: до 24 липня 2022 року. Дата повернення кредиту - 24 липня 2022 року.
Процентна ставка за кредитом: в день 1,07766643, фіксована (пункт 2.4. договору).
Комісія за надання кредиту 1 500,00 грн (пункт 2.5. договору).
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Бізнес Позика» у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 частково здійснила оплату за договором на загальну суму 2080,00 грн.
До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості, згідно якого, з урахуванням часткової оплати відповідачем боргу, сума заборгованості становить 27 633 грн 13 коп., з яких: 10 000,00 грн - прострочені платежі за тілом кредиту; 16 596,58 грн - прострочені платежі по процентах; 1 036,55 грн - прострочені платежі за комісією.
Здійснений позивачем розрахунок заборгованості конкретизований та містить інформацію за усіма складовими, що забезпечує можливість перевірки такого розрахунку за наявними в матеріалах справи доказами.
В матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 27 633 грн 13 коп.
Крім того, ураховуючи часткову сплату відповідачем боргу, слід брати до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 127/23910/14-ц, у якому зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у строк належним чином не виконав зобов`язання за договором № 447963-КС-001про надання кредиту від 06 лютого 2022 року, а відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вище вказаного не врахував та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, посилаючись на не надання позивачем доказів наявності заборгованості.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 6 056 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (Код ЄДРПОУ: 41084239; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 447963-КС-001 про надання кредиту від 06 лютого 2022 року в розмірі 27 633 гривні 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (Код ЄДРПОУ: 41084239; місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір в сумі 6 056 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба