КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О. В.
22-ц/824/12302/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 363/3891/25
04 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» - Кукси Карини Олександрівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Олійник С. В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить суд стягнути з відповідача суму 21 341,50 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Позов мотивувало тим, що 26.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідач уклали кредитний договір № 431750960 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передала (відступила) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») уклали договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідач належним чином умови договору не виконувала і має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 21 341,50 грн, з яких: 7 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 841,50 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом.
Рішенням від 05.05.2026 року Вишгородський районний суд Київської області у позові відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належного та зрозумілого розрахунку формування заборгованості у розмірі 21 341,50 грн, а також не пояснив правову природу відповідних нарахувань, із поданих доказів вбачається, що відповідач фактично погасив як тіло кредиту, так і нараховані проценти та неустойку.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 20.05.2026 року представниця ТОВ «Юніт Капітал» - Кукса К. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором у розмірі 21 341,50 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 19 056,00 грн, у тому числі: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про те, що 05.05.2022 року відбувся перехід права вимоги за кредитним договором до наступного кредитора, і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в розрахунках зобразило балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником, розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Вважає, що розрахунки заборгованості, долучені до матеріалів справи, в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належного та зрозумілого розрахунку формування заборгованості у розмірі 21 341,50 грн, а також не пояснив правову природу відповідних нарахувань, із поданих доказів вбачається, що відповідач фактично погасив як тіло кредиту, так і нараховані проценти та неустойку.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.
Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2021 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів, в результаті чого сторони уклали Договір.
Відповідно до п. п. 1.1.-1.3., 1.9.-1.9.3., 1.13.-1.14.1 Договору зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 7 500,00 грн одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 10.12.2021 року
За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.
Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Таким чином, сторони домовились, що відкладальною обставиною за Договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань зі сплати процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту до дати закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.
Враховуючи, що на момент укладення Договору не можливо визначити модель поведінки позичальника щодо отримання додаткових траншів за Договором в рамках кредитного ліміту та щодо повернення кредитних коштів по кредитній лінії, загальні витрати за кредитом / орієнтовна загальна вартість кредиту / реальна річна процентна ставка, розраховані для умовного характеру використання коштів в рамках кредитного ліміту, а також всі припущення, використані для обчислення цих значень наведено в паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору. Сторони погодили, що у зв`язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» графік платежів за Договором не надається. Припущення, використані при розрахунку орієнтовної реальної процентної ставки, ґрунтуються на середніх арифметичних значеннях розміру процентної ставки для клієнтів продукту «СМАРТ» в минулих звітних періодах.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 7 510,50 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 10,50 грн та суму кредиту у розмірі 7 500,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 3,71 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 100,14 % від суми першого траншу.
Згідно з платіжним доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 26.11.2021 року № de00f2d9-cd9b-4f5a-aa04-056852212572, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок відповідачки за № НОМЕР_1 перерахувало 7 500,00 грн, що також підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Із листа Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (далі - АТ КБ «Приват Банк») від 03.09.2025 року вбачається, що картка № НОМЕР_1 , на яку 26.11.2021 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 7 500,00 грн, емітована на ім`я ОСОБА_2 .
Користування кредитними коштами підтверджується також випискою за договором № б/н за період з 26.11.2021 року - 01.12.2021 року, наданою АТ КБ «Приват Банк».
Із розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 26.11.2021 року до 11.01.2022 року вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним Договором становить 16 731,00 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 9 231,00 грн заборгованість за процентами.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу за № 28/1118-01, відповідно до якого право вимоги за Договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
Згідно з реєстром прав вимоги від 11.01.2022 року № 168, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 431750960 від 26.11.2021 року становить 16 731,00 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 9 231,00 грн заборгованість за процентами.
30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу за № 30/1023-01, відповідно до якого право вимоги за Договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Згідно з реєстром прав вимоги від 30.10.2023 року № 1, заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 21 341,50 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 13 841,50 грн заборгованість за відсотками.
На підтвердження зазначеного позивачем додано до позову розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», за період з 11.01.2022 року до 30.10.2023 року, відповідно до якого, заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 21 341,50 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 13 841,50 грн заборгованість за відсотками.
04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу за № 04/06/25-Ю, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором від 26.11.2021 року за № 431750960, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».
Згідно з витягом з додатку за № 1 до договору факторингу за № 04/06/25- Ю від 04.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 21 341,50 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 13 841,50 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунку за Договором ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» в період з 04.06.2025 року до 25.06.2025 року у розмірі 21 341,50 грн, з яких 7 500 грн заборгованості по тілу кредиту; 13 841,50 грн заборгованість по відсоткам.
Стаття 626 ЦПК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 628, ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, ст. 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі за № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі за № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі за № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Словосполучення «за плату» не виключає можливості безоплатного відступлення, якщо це прямо передбачено договором або випливає з його суті (ч. 2 ст. 1077 ЦК України у системному зв`язку зі ст. 512, ст. 515 ЦК України).
У постанові від 14.11.2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі за №2-1383/2010 зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за прострочення лише за умови встановлення факту та розміру заборгованості. За відсутності розрахунків позивача, суд не має можливості достовірно встановити точний розмір заборгованості, що підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України - докази повинні бути достатніми для встановлення обставин, на які сторона посилається. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора укладений електронний кредитний договір, яким визначено порядок та умови надання і повернення кредитних коштів, сплати процентів та інші істотні умови.
Цей договір містить персональні дані відповідача, зокрема адресу проживання, електронну адресу, номер телефону, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, що свідчить про ідентифікацію особи позичальника.
Отже, сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов договору, укладеного в електронній формі, внаслідок чого у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у кредитодавця щодо надання кредитних коштів, у відповідачки щодо їх повернення та сплати процентів.
Суд встановив, що первісний кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти у визначеному розмірі.
Факт укладення Договору та отримання відповідачем коштів останньою не спростовано.
Разом з тим, досліджуючи подані позивачем докази щодо розміру заборгованості, суд першої інстанції встановив таке.
Із розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 26.11.2021 року по 11.01.2022 року вбачається, що заборгованість відповідача за Договором становить 16 731,00 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 9 231,00 грн заборгованість по процентам.
Із розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» за період з 11.01.2022 року до 30.10.2023 року, відповідно до якого, заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 21 341,50 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 13 841,50 грн заборгованість за відсотками.
Водночас із наведених розрахунків вбачається, що у графах «сплачено» зазначені суми, які відповідають повному погашенню як тіла кредиту, так і процентів (7 500,00 грн; 9 231,00 грн; 7 500,00 грн і 18 841,50 грн відповідно).
Разом з тим, згідно з остаточною випискою ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість відповідачки станом на 25.06.2025 року визначена у розмірі 21 341,50 грн, що суперечить наведеним вище розрахункам та не враховує відомості про здійснені платежі.
Позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку формування заборгованості у розмірі 21 341,50 грн, а також не пояснено правову природу відповідних нарахувань.
Таким чином, із поданих доказів вбачається, що відповідачем фактично погашено як тіло кредиту, так і нараховані проценти та неустойку, тоді як наявність заборгованості у заявленому позивачем розмірі не підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторону, яка заявляє вимоги, однак позивачем не доведено розмір заборгованості, заявлений до стягнення.
З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.
Подані позивачем розрахунки заборгованості містять суперечливі відомості щодо стану розрахунків між сторонами, зокрема щодо фактичного погашення тіла кредиту та процентів, а остаточний розрахунок не узгоджується з попередніми та не містить обґрунтування формування заявленої до стягнення суми.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що в розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобразило балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості боржником, розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо суперечливості наданих позивачем доказів.
Інші доводи апеляційної скарги також є неприйнятними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Отже, підстави для скасування рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2026 року відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації позивачу понесених судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» - Кукси Карини Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: