КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/14336/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 753/8122/26
04 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О. М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 56 490,00 грн.
Позовні мотивувало тим, що 10.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 22811-04/2025 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 16 000,00 грн на строк користування 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 0,90 % в день за кредитом у встановлений у договорі строк у повному обсязі.
29.10.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 29102025 (далі - Договір факторингу 1), відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 32 640,00 грн за Договором.
Також, 10.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «Сіроко Фінанс») та ОСОБА_1 уклали договір позики № 7788673 (далі - Договір позики), відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу грошові кошти в сумі 7 500,00 грн на строк користування 30 днів, а відповідач зобов`язується повернути надану позику, сплатити відсотки у розмірі 0,01 % в день за кредитом у встановлений у договорі строк в повному обсязі.
26.08.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 26082025 (далі - Договір факторингу 2, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 24.10.2025 року № 3 до Договору факторингу 2, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 23 850,00 грн за Договором позики.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
За таких обставин позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Договором у розмірі 32 640,00 грн, у тому числі: 16 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 640,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом та 8 000,00 грн - сума заборгованості за штрафами; заборгованість за Договором позики у розмірі 23 850,00 грн, у тому числі: 7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21,75 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, 15 000,00 грн - сума заборгованості за пенею та 1 328,25 грн - сума заборгованості за комісією.
Рішенням від 29.05.2026 року Дарницький районний суд міста Києва позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором у розмірі 32 640,00 грн, заборгованість за Договором позики у розмірі 23 850,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 грн, а всього стягнути 59 818,00 грн.
Рішення мотивував тим, що оскільки відповідач припинила виконання зобов`язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов договорів, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 27.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З. Я. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю, у разі часткового задоволення позову - відмовити у стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування за кожним із договорів, а також неустойки в частині, що перевищує обмеження, встановлені ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи.
Зазначає, що позивач не надав суду достатніх і допустимих доказів того, що саме відповідачка погодила всі істотні умови договорів, а також перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки. Матеріали справи не містять повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги за договорами. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредитів, позики та їх часткового погашення. Розмір нарахованих відсотків у рази перевищує суму отриманого тіла кредиту, а також відсотки нараховані поза межами строку кредитування.
13 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Дергунової А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник за назначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вважає їх необгрунтованими.
Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходи з того, що оскільки відповідач припинила виконання зобов`язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов договорів, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції не погоджується в повному обсязі з огляду на таке.
10.04.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали Договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 16 000,00 грн на строк користування 120 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 0,90 % в день за кредитом у встановлений у договорі строк у повному обсязі.
ТОВ «Стар Файненс Груп» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договорів.
Позичальник - відповідач скористалася кредитними ресурсами та свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала.
29.10.2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу 1, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу 1 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 32 640,00 грн за Договором.
Також, 10.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 7788673 (далі - Договір позики), відповідно до умов якого, позивач надає відповідачу грошові кошти в сумі 7 500,00 грн на строк користування 30 днів, а відповідач зобов`язується повернути надану позику, сплатити відсотки у розмірі 0,01 % в день за кредитом у встановлений у договорі строк в повному обсязі.
26.08.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу 2, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 24.10.2025 року № 3 до Договору факторингу 2, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 23 850,00 грн за Договором позики.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3 та 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем та перевіреного судом, заборгованість з відповідача за Договором становить 32 640 грн, у тому числі: 16 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 640, 00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом та 8 000,00 грн - сума заборгованості за штрафами; заборгованість за Договором позики становить 23 850,00 грн, з яких: 7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21,75 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, 15 000,00 грн - сума заборгованості за пенею та 1 328,25 грн. - сума заборгованості за комісією.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення заборгованості за кредитними договорами порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.
Оскільки відповідач припинила виконання зобов`язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов договорів, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачка добровільно сплатила заборгованість за кредитними договорами, а також відповідачка не надала свого розрахунку заборгованості.
Щодо нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафами та пенею.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 року № 133/2022 року) запроваджений воєнний стан, який триває і до теперішнього часу.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15, зазначив, що законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Враховуючи вищезазначені положення ЦК України, колегія суддів вважає, що у стягнені суми заборгованості за штрафами та пенею, нарахування яких не відповідає вимогам п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, необхідно відмовити.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином Закон України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року № 168.
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що передбачає п. 8 Правил про споживчий кредит.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
У цій справі сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак, у договорі не зазначено, які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами, незрозуміло, за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний.
Сторони встановили комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановили плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, інших дій, окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.
Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з відповідача за Договором у розмірі 24 640,00 грн, у тому числі: 16 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 640,00 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом; заборгованість за договором позики № 7788673 становить 7 521,75 грн, у тому числі: 7 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 21,75 грн - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів погодження відповідачкою істотних умов договорів, а також перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами справи.
Доводи відповідачки щодо неповідомлення її про відступлення права вимоги за договорами є необґрунтованими з огляду на вимоги ст. ст. 516, 517 ЦК України, згідно із якими заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Твердження відповідачки про те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредитів, позики та їх часткового погашення та те, що розмір нарахованих відсотків у рази перевищує суму отриманого тіла кредиту, а також відсотки нараховані поза межами строку кредитування не спростовують висновків суду першої інстанції про доведення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим висновки суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема в частині стягнення заборгованості за штрафами, пенею та комісією не відповідають обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (56,93 %) стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 1 894,65 грн (3 328,00 грн х 56,93 %).
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 22811-04/2025 у розмірі 24 640,00 грн та заборгованість за договором позики № 7788673 у розмірі 7 521,75 грн, а всього стягнути та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 894,65 грн, а всього стягнути - 32 161,50 (тридцять дві тисячі сто шістдесят одну гривню 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 894,65 (одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири гривні 65 копійок).
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Реквізити сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20;
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий: Судді: