ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року справа №200/9933/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Галатіна О.О.) у справі № 200/9933/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ №963340197105 від 16.10.2025 року про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 ;
- зобов`язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до поданої заяви про поновлення виплати пенсії на поточний рахунок № НОМЕР_1 , рахунок установи уповноваженого банку № НОМЕР_2 в ПриватБанку, код банку 305299 код згідно з ЄДРПОУ 14360570, який відкрито у АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №963340197105 від 16.10.2025 року про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2025 № 6973 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт вказав, що додані позивачем до заяви про призначення (поновлення) копії документів повинні бути засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ Донецької області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.05.2022
З 01 жовтня 2023 року позивачу було припинено виплату пенсії, позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії.
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 15.11.2023 №22815-21088/К-02/8-0500/23 повідомлено: «З 19.05.2022 Вам призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) з урахуванням пільгових довідок від 17.09.2021 №375, №376 від 17.09.2021, які видані ДП «ВК «Краснолиманська» (далі - Довідки). Відповідно до частини 3 статті 44, статті 64 Закону №1058 та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, Довідки підлягали перевірці органами Пенсійного фонду України в Донецькій області, які виконують функції контролю за достовірністю наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії. У зв`язку з введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, та враховуючи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 679 «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області», акт про перевірку достовірності Довідок №0500-1003-1/1008 від 19.05.2023 був переданий на відпрацювання Головному управлінню 07.09.2023. Зазначеним актом встановлено, що Довідки не відповідають даним у первинних документах, які зберігаються в ДП «ВК «Краснолиманська». З урахуванням вищезазначеного, Вам, з 01.10.2023, припинено виплату пенсії «до з`ясування», оскільки у Вас відсутнє право на призначення пенсії відповідно до ч.3 статті 114 Закону №1058.».
Позивач звернувся до територіального органу ПФУ через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою від 10.10.2025 № 6973 про здійснення перерахунку та поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
До заяви були додані копії наступних документів: копія паспорту та РНКОПП; копія трудової книжки серії НОМЕР_3 ; копія довідки №376 арх. від 17.09.2021; копія довідки №375 арх. від 17.09.2021.
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 16.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення №963340197105 про відмову у поновленні виплати пенсії, оскільки надані копії документів не засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України чи нотаріально. Також у спірному рішенні від 16.10.2025 зазначено, що Пунктом 14-4 Прикінцевих положень Закону визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації території виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Не погоджуючись з діями Пенсійного фонду позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України» на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно частини 2 статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.
Крім того, п. 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 установлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Аналіз норми п. 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 зумовлює такі висновки:
- виплата пенсії громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, обумовлена неодержанням пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації;
- у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та держави-агресора факт неодержання пенсії від останньої підтверджує особа - отримувач пенсії;
- таке підтвердження здійснюється шляхом повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації органу Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
20 березня 2025 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Постанова КМУ № 299), яка на час виникнення спірних правовідносин діяла в первинній редакції.
П. 1 Постанови КМУ № 299 затверджений Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межі України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі - Порядок № 299).
Згідно з п. 1 Порядку № 299 цей Порядок визначає механізм виплати пенсій особам які:
проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані російською федерацією території України);
які виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.
Кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Відтак, позивач, незалежно від його проживання вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення від 16 жовтня 2025 року №963340197105 про відмову у поновленні виплати пенсії, оскільки надані копії документів не засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України чи нотаріально.
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі II Порядку № 22-1.
Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Приписи абзацу 1 пункту 1.1 Порядку № 22-1 встановлюють для позивача обов`язок надати відповідну заяву про поновлення виплати пенсії до територіального органу ПФУ, при цьому спосіб подання такої заяви вказаною нормою не визначений, що свідчить про те, що така заява може бути подана пенсіонером у будь-який визначений законом спосіб: особисто, через представника, засобами поштового зв`язку, вебпортал, засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Позивач звернувся до територіального органу ПФУ через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою від 10.10.2025 № 6973 про здійснення перерахунку та поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах, до заяви були додані копії паспорту та РНКОПП позивача, трудової книжки, копія довідки №376 арх. від 17.09.2021; копія довідки №375 арх. від 17.09.2021.
Враховуючи наведене, посилання апелянта на недодержання позивачем вимог Порядку № 22-1 обмежує конституційне право заявника на пенсійне забезпечення.
Пенсія відповідає ознакам такої правової категорії як власність; протиправне позбавлення особи її власності є порушенням гарантій, передбачених ч. 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
У рішенні Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд зауважив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №963340197105 від 16.10.2025 року про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 10.10.2025 № 6973.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 200/9933/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 200/9933/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко