ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 р. Справа № 440/3080/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського окружного адміністративного суду на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О.) у справі №440/3080/26
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського окружного адміністративного суду
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Полтавського окружного адміністративного суду щодо відмови ОСОБА_1 у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 3328 грн.;
- зобов`язати Полтавський окружний адміністративний суд виготовити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 20.02.2026, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року у розмірі 3328 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Полтавського окружного адміністративного суду щодо не видачі ОСОБА_1 довідки для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 у відповідності до вимог ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" обчисливши розмір суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 3328,00 грн.
Зобов`язано Полтавський окружний адміністративний суд видати довідку ОСОБА_1 для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, у відповідності до ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", обчисливши розмір суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 3328,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 665,60 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку виготовити довідку про суддівську винагороду із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн., оскільки такі висновки не відповідають положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, а також фактичним обставинам справи.
Зазначає, що законодавець прямо пов`язує зміст такої довідки із фактичним розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не з розрахунковими показниками, які, як на думку заявника чи суду, повинні були застосовуватися при її визначенні.
Вказує, що при оформленні такої довідки суд не наділений повноваженнями самостійно визначати складові суддівської винагороди чи змінювати їх розмір, а лише відображає відомості, що фактично існують та підтверджуються відповідними документами.
Посилається на те, що судом фактично зобов`язано відповідача самостійно сформувати новий розрахунок суддівської винагороди.
Окрім того, вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин, що призвело до помилкового висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача та, як наслідок, до неправильного застосування способу судового захисту.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.02.2026 № 226/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Полтавського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді Полтавського окружного адміністративного суду у відставку.
Відповідно до наказу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 № 3/10 ОСОБА_1 відраховано зі штату Полтавського окружного адміністративного суду 20 лютого 2026 року у зв`язку зі звільненням з посади судді Полтавського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.14).
13.03.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням в ній розміру суддівської винагороди, визначеного із застосуванням для розрахунку посадового окладу та доплати за вислугу років прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 в розмірі 3328,00 грн.
Листом від 17.03.2026, відповідач повідомив про відсутність правових підстав для видачі такої довідки.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 3328 грн., звернулася з позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не виготовлено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2026р. у розмірі 3 328,00 грн., а тому зобов`язав відповідача видати таку довідку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Судом встановлено, що згідно рішення Вищої ради правосуддя від 19.02.2026 № 226/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Полтавського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» позивача звільнено з посади судді Полтавського окружного адміністративного суду у відставку (а.с.11).
Відмовляючи позивачу у видачі довідки про розмір суддівської винагороди, із зазначенням в ній розміру суддівської винагороди станом на 20.02.2026, визначеного із застосуванням для розрахунку посадового окладу та доплати за вислугу років прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 в розмірі 3328,00 грн., відповідач виходив з відсутності правових підстав для цього (а.с.16).
Надаючи правову оцінку таким судженням відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ч.1 ст.4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Згідно з ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 № 4695-IX, передбачено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3328,00 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі по тексту - Закон № 966-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Колегія суддів звертає увагу, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість положеннями ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3328 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Колегія суддів зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон №966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, відтак законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
При цьому, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Закону № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може бути змінена без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, в якій зазначено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), є протиправним.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 року у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 року у справі №420/3716/24.
Отже, в даному випадку заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.), на підставі абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання довідки для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, у відповідності до ст.135 Закону №1402-VIII, шляхом обчислення розміру суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 3328,00 грн., а тому бездіяльність відповідача щодо невидачі такої довідки є протиправною, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не видачі позивачу довідки для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026 у відповідності до вимог ст.135 Закону №1402-VIII, обчисливши розмір суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 3328,00 грн. та зобов`язання відповідача видати позивачу довідку для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, у відповідності до ст.135 Закону №1402-VIII, обчисливши розмір суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, з розрахунку на один місяць для працездатних осіб, який був визначений Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в розмірі 3328,00 грн.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Полтавського окружного адміністративного суду залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №440/3080/26 в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц