Справа № 299/222/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Шевчука В.В.
суддів: Мацунича М.В., Джуги С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2026 року (суддя Дочинець С.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
В січні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 21 777,41 грн.
Свої вимоги мотивувало тим, що 22.03.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 930539363 на суму 6200 грн.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора WK6Z855K.
Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 8000 гривень.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 48 від 15.10.2019, за яким від первісного кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі факторингу 2). Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
В подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 31441,52 грн., що складається із 7997,51 гривень - заборгованість по кредиту; 13779,90 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 9664,11 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 930539363 від 22.03.2019 року у розмірі 21777,41 грн., яка складається: 7997,51 гривень - заборгованість по кредиту; 13779,90 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 930539363 від 22.03.2019 у розмірі 17223,20 грн, з яких 8197,51 грн- заборгованість за тілом кредиту; 9025,69 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, також стягнуто витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 105,62 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати на правничу допомогу у сумі 2 500гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю
Апелянт вказує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України право збільшити або зменшити розмір позовних вимог належить виключно позивачу. Позивач просив стягнути 7997,51 грн основного боргу, водночас суд стягнув 8197,51 грн основного боргу, отже суд фактично визначив інший розмір позовних вимог, ніж заявлений позивачем.
Позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували розмір заявленої заборгованості, порядок її формування, підстави нарахування процентів та правильність здійснених розрахунків.
Позивач не надав повного покрокового розрахунку заборгованості, детального розрахунку процентів, первинних бухгалтерських документів щодо нарахування процентів, належного підтвердження формування заявленої суми боргу.
Апелянт зазначає, що суд дійшов висновку про отримання ним 8200 грн. Разом із тим суд не встановив: на підставі якої конкретної додаткової угоди були надані додаткові 2 000 грн; чи входять зазначені кошти до предмета спору; чи підтверджено документально зв`язок між додатковими платежами та кредитним договором №930539363.
Сам факт надходження коштів на рахунок не доводить їх належність саме до спірного договору.
Судом встановлено, що апелянтом фактично отримано кредитні кошти у сумі 8 200 грн та сплачено на користь кредитора 10 214 грн. Незважаючи на це, суд додатково стягнув з нього ще 17223,20 грн заборгованості, з яких 9 025,69 грн становлять проценти.
При цьому суд не надав належної оцінки співмірності заявлених вимог, не перевірив їх відповідність принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також не встановив, чи не призводить таке стягнення до надмірного та неспівмірного фінансового тягаря для споживача фінансової послуги.
ОСОБА_1 вказує, що ним заявлялося клопотання про застосування позовної давності, строк виконання кредитного договору закінчився у 2019 році, а позов подано лише у 2026 році. Однак, суд обмежився загальним посиланням на карантин та воєнний стан, при цьому судом не встановлено: дату початку перебігу позовної давності; залишок строку станом на початок карантину; порядок обчислення строку після завершення карантину; порядок обчислення строку після набрання чинності Законом №4434-ІХ.
На думку апелянта, висновок суду про відсутність спливу позовної давності не містить належного обґрунтування.
Також вказує, що позивач не довів належного укладення додаткових угод, а саме не надав належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 уклав зазначені електронні додаткові угоди у спосіб, передбачений Законом України "Про електронну комерцію".
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС» просить рішення Виноградівського районного суду від 01.06.2026 залишити без змін.
ТОВ «ФК «ЕЙС» вказує, що відповідно до ст. 261 ЦК України строк позовної давності починається із дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
22.03.2019 Сторони уклали кредитний договір №930539363. Пунктом 1.2 Сторонами погоджено, що Кредит надається (Договір укладається) строком на 28 (сім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником, тобто до 19.04.2019.
19.04.2019 боржником продовжено строк кредитування на 28 днів. Отже, строк кредитування закінчився 17.05.2019.
17.05.2019 боржником продовжено строк кредитування на 27 днів. Отже, строк кредитування закінчився 13.06.2019.
13.06.2019 боржником продовжено строк кредитування на 27 днів. Отже, строк кредитування закінчився 10.07.2019.
10.07.2019 боржником продовжено строк кредитування на 29 днів. Отже, строк кредитування закінчився 08.08.2019, а строк позовної давності починається з 09.08.2019.
Враховуючи наведене вище, строк позовної давності без надзвичайних обставин та зупинення його перебігу завершився б 09.08.2022.
Також зазначає, що TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та TOB «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариство в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють Розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу.
Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
ТОВ «ФК «ЕЙС» посилається на п.4.3 Кредитного договору та вказує, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
У Додаткових угодах від 17.04.2019, від 14.05.2019, від 10.06.2019 в п. 2 вказано, що «на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом». Як вбачається з розрахунку заборгованості TOB «Манівео швидка фінансова допомога», 17.04.2019. 14.05.2019, 10.06.2019 та 09.07.2019 Відповідач здійснював платежі - суму відсотків на дату укладення додаткової угоди, тобто на виконання зазначених Додаткових угод, що в свою чергу підтверджує його волю на укладення даних угод та вчиненні дій щодо їх визнання та виконання. Крім того з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі TOB «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що позичальником було укладено додаткові угоди до договору - продовження строку кредитування.
У даному випадку, додаткові угоди є частиною виконання Кредитного договору, укладеними з метою уточнення або змін умов основного договору. Вони повинні розглядатися як складова частина Кредитного договору, оскільки не суперечать його основним положенням.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що позивач у відзиві фактично повторює позицію, викладену у позовній заяві, однак не надає належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження: належного укладення всіх додаткових угод про збільшення суми кредиту та пролонгацію; належного електронного підписання ним кожної додаткової угоди; фактичного переходу права вимоги саме за цим кредитним договором до TOB "ФК "ЕЙС"; правильності, повноти та законності розрахунку заборгованості; правомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування; правомірності стягнення суми, яка є явно непропорційною до фактично отриманих коштів.
Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у цій справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, 22.03.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на суму 6 200,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Цей договір містить всі істотні умови, у тому числі суму кредиту, відсотки та порядок їх нарахування, строк повернення кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту та орієнтовна реальну річну процентну ставку, відповідальність сторін тощо.
З цим Договором, Правилами надання грошових коштів у позику та Паспортом кредиту був ознайомлений Позичальник до укладення Договору й до них приєднався підписавши Договір, зокрема проставивши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як власноручний підпис.
Як слідує із п.1.1 Договору, Товариство зобов`язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму 6200 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього Договору. Згідно п. 1.2, 1.3 строк договору починається з моменту його укладення та становить 28 днів; кредит надається строком на 28 днів. Пунктом 1.4 Договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом, що здійснюється у розмірі 0,81% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору. Згідно п.1.5 з врахуванням положень п.1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 295,65 відсотків річних.
Крім того, умовами Договору, а саме п. 4.2 передбачено, що сторони у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,7 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту.
Згідно із заявою на отримання грошових коштів в кредит від 22.03.2019, ОСОБА_1 , вказав номер картки, на яку перераховуються кредитні кошти № НОМЕР_1 хх-хххх-0468.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено ряд Додаткових угод, а саме 17.04.2019 року, 14.05.2019 року, 10.06.2019 року, 09.07.2019 року. Додатковою угодою від 09.07.2019 року до Договору № 930539363 від 22.03.2019 року сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 930539363 від 22.03.2019 року на наступну кількість днів - 29 (двадцять дев`ять). Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 10.07.2019 року.
Згідно з платіжними дорученнями від 22.03.2019 та 26.03.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 6 200 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-0468; 26.03.2019 року ОСОБА_1 в сумі 1 000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-0410; 26.03.2019 року ОСОБА_1 в сумі 800 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 хх-хххх-0410 (а.с.17).
Листом від 04.05.2026 № 20.1.0.0.0/7-260424/136300-БТ встановлено, що АТ «ПриватБанк» надав на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , а також виписку по рахунку за період 22.03.2019-27.03.2019 та 26.03.2019-31.03.2019, які містять зарахування у сумі 6 200 грн. та 1 800 грн.
З огляду на вище наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 22.03.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 930539363, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит без конкретної споживчої мети у розмірі 6 200 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом, що також підтверджується наявним в матеріалах справи договором, додатковими угодами до нього (а.с.28-30), документами щодо процедури його підписання відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжними дорученнями первісного кредитора та листом АТ «ПриватБанк» від 04.05.2026, відповідно до якого на банківські картки відповідача були зараховані грошові кошти в сумі 6 200 грн та 1800 грн (а.с.191-193).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» року укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 48 від 15.10.2019, від Первісного кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредити договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.51-52).
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (Договір факторингу 2). Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, від ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (а.с.47).
11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (Договір факторингу 3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 31 441,52 гр (а.с.41-42).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 930539363 від 22.03.2019 року, у ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 року виникла заборгованість у розмірі 31 441,52 грн., що складається із 7 997,51 гривень - заборгованість по кредиту; 13 779,90 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 9 664,11 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.36).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 930539363 від 22.03.2019 року, ОСОБА_1 було сплачено: 17.04.2019 року - 0,52 грн. тіло кредиту, 1 626,48 грн. проценти; 14.05.2019 року - 0,65 грн. тіло кредиту, 2829,35 грн. проценти; 10.06.2019 року - 0,54 грн. тіло кредиту, 2 915,46 грн. проценти; 10.07.2019 року - 0,78 грн. тіло кредиту, 2 840,22 грн. проценти, а всього на загальну суму 10 214 гривень (а.с.37-38).
Відповідно до п. 4.4 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», грошові кошти сплачені Позичальником за договором зараховуються Товариством у такій черговості: у першу чергу - пеня за прострочення виконання зобов`язання, у разі її наявності; у другу чергу - нараховані проценти за користування кредитом; у третю чергу - сума Кредиту.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Положеннями ст. 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, серед яких передбачено передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до ТОВ «ФК «Ейс» на підставі договорів факторингу, реєстрів прав вимоги та реєстру боржників.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути 7 997,51 грн основного боргу, а суд першої інстанції стягнув 8 197,51 грн та не вірне нарахування процентів, колегія суддів вважає такі обґрунтованимиз огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору № 930539363 від 22.03.2026 п. 1.2, 1.3 строк договору починається з моменту його укладення та становить 28 днів; кредит надається строком на 28 днів.
Пунктом 1.4 Договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом, що здійснюється у розмірі 0,81% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього договору.
Відповідно до п. 1,3,4 Додаткової Угоди від 17.04.2019 до Договору № 930539363 від 22.03.2026 сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 930539363 від 22.03.2019 року на наступну кількість днів - 28 (двадцять вісім). Починаючи з 19.04.2019 Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,35 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової Угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 19.04.2019 року.
Відповідно до п. 1,3,4 Додаткової Угоди від 14.05.2019 до Договору № 930539363 від 22.03.2026 сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 930539363 від 22.03.2019 року на наступну кількість днів - 27 (двадцять сім). Починаючи з 17.05.2019 Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,35 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової Угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 17.05.2029 року.
Відповідно до п. 1,3,4 Додаткової Угоди від 10.06.2019 до Договору № 930539363 від 22.03.2026 сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 930539363 від 22.03.2019 року на наступну кількість днів - 27 (двадцять сім). Починаючи з 13.06.2019 Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,21 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової Угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 13.06.2019 року.
Відповідно до п. 1,3,4 Додаткової Угоди від 09.07.2019 до Договору № 930539363 від 22.03.2026 сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 930539363 від 22.03.2019 року на наступну кількість днів - 29 (двадцять дев`ять). Починаючи з 10.07.2019 Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,21 процентів в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової Угоди. Ця додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 13.06.2019 року (а.с.29-30).
Як слідує із розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 930539363 від 22.03.2019 року, ОСОБА_1 отримав від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 22.03.2019 6 200 грн. та 26.03.2019 - 1 800 грн., що також підтверджується виписками за договором № б/н за період 22.03.2019-27.03.2019 та за період 26.03.2019-31.03.2019 АТ «ПриватБанк» від 05.05.2026, відповідно до яких на банківські картки відповідача були зараховані вказані суми коштів (а.с. 192,193).
Крім того, згідно вказаного вище розрахунку ОСОБА_1 сплатив: 17.04.2019 року - 0,52 грн. тіло кредиту, 1626,48 грн. проценти; 14.05.2019 року - 0,65 грн. тіло кредиту, 2829,35 грн. проценти; 10.06.2019 року - 0,54 грн. тіло кредиту, 2915,46 грн. проценти; 10.07.2019 року - 0,78 грн. тіло кредиту, 2840,22 грн. проценти, а всього на загальну суму 2,49 грн. тіло кредиту та 10 211,51 гривень проценти (а.с.37-38).
Отже, з огляду на наведеного суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 22.03.2019 по 08.08.2019 включно.
Щодо нарахування процентів поза межами строку дії договору та додаткових угод до нього, то колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду висловила позицію щодо підходів до визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, згідно якої особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Наведене вище не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти і як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Відповідно до п.4.2 Договору сторони погоджуються що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.
Відповідно до п.4.3 Договору сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
З врахуванням умов договору та Додаткових угод апеляційний суд приходить до висновку, що нарахування процентів за користування кредитом підлягають в наступному розрахунку:
- із 22.03.2019 по 25.03.2019: 6200*4*0,81 %=200,88 грн.
- із 26.03.2019 по 18.04.2019: 8000*24*0,81 %=1 555,20 грн.
- із 19.04.2019 по 16.05.2019: 7 999,48*28*1.35%=3 023,80 грн.
- із 17.05.2019 по 12.06.2019: 7 998,83*27*1,35%=2 915,60 грн.
- із 13.06.2019 по 09.07.2019: 7 998,29*27*1,21%=2 613,04 грн.
- із 10.07.2019 по 07.08.2019: 7 997,51*29*1,21%=2 806,33 грн.
- із 08.08.2019 по 15.10.2019: 7 997,51*69*1,70%=9 381,08 грн.
Загальний розмір заборгованості відповідача за процентами становить 22 295,05 грн., з врахуванням часткового погашення процентів на суму 10 211,51 грн - така складає 12 083,54 грн. Заборгованість по основному боргу складає 7 997,51 грн (8000 грн. - 2,49 грн).
Щодо строку позовної давності.
Відповідач зазначає, що кошти стягуються за межами трьох річного строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено в строк три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, у період з 11.03.2020 по 27.06.2023 строк визначений статтею 257 ЦК України був продовжений на строк дії такого карантину.
Крім цього, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено. Такий діє по сьогоднішній день.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи «ковідні» норми, а також п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, апеляційний суд констатує, що позивачем не було пропущено строк загальної позовної давності, оскільки кредитні правовідносини виникли у березні 2019 року, а з березня 2020 року строк визначений ст. 257 ЦК України було продовжено. Крім цього, з 24.02.2022 позовна давність зупинена на весь час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (з наступними продовженнями), який на момент ухвалення цієї постанови не скасований та продовжує діяти.
Отже, доводи апеляційної скарги які стосуються пропуску позивачем строку загальної позовної давності свого підтвердження не знайшли.
Інші доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що місцевим судом при визначенні розміру заборгованості неправильно застосовано норми матеріального права, допущено помилки при перевірці правильності розміру заборгованості, тому рішення місцевого суду, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 підлягає зміні у частині визначеного розміру заборгованості.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює й розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
При цьому за приписами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
В матеріалах справи наявне пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , яке видане 25.02.2009 року, згідно якого ОСОБА_1 є інвалідом І групи.
За подання позовної заяви до суду першої інстанції ТОВ «ФК «ЄЙС» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с.16).
Позовні вимоги задоволено частково на суму 20 081,05 грн, що становить 92,2 % від загальної суми позову (20 081,05 грн / 21 777,41 грн ? 100).
Отже, пропорційно до розміру задоволених вимог за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь ТОВ «ФК «ЄЙС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 454,73 грн (2 662,40 грн ? 92,2 %).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2026 року - змінити, виклавши мотивувальну та резолютивну частину у редакції цієї постанови.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс»- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс»заборгованість за Договором № 930539363 від 22.03.2019 у розмірі 20 081,05 грн, з яких: 7 997,51 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 12 083,54 грн - проценти.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс»за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2 454,73 гривень судового збору.
Головуючий
Судді