ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 р. Справа № 520/11037/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 15.06.26 по справі № 520/11037/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.04.2026 № 205050016724, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 17 травня 2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно із п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно із п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з 17 травня 2025 року ОСОБА_1 зарахувати період роботи з 09.06.2005 по 30.10.2018, з 21.01.2021 по 01.12.2021 до пільгового стажу за Списком № 1.
В обґрунтування позовних вимог послалася на протиправність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.04.2026 № 205050016724, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку 50 років, оскільки відповідач, приймаючи спірне рішення, неправомірно застосував положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV) замість загального Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XII), що призвело до незаконного підвищення необхідного пенсійного віку з 45 років до 50 років та унеможливило призначення бажаної пенсії.
Наголосила на неврахуванні пенсійним органом висновків Конституційного Суду, викладених у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким визнано неконституційними зміни до Закону № 1788-XII в частині підвищення необхідного страхового стажу та віку для призначення пільгової пенсії, внаслідок чого залишено поза увагою, що на час звернення із заявою про призначення пенсії (05.04.2026) позивач досягла 48 річного віку, мала страховий стаж 30 років 09 місяців 25 днів та пільговий стаж - 14 років 3 місяці 04 дні, що надає підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі №520/11037/26 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.04.2026 № 205050016724, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 09.06.2005 по 30.10.2018, з 21.01.2021 по 01.12.2021.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) грн.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 у справі № 520/11037/26 скасувати повністю та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу будь-яких ознак протиправності, адже порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюється Законом № 1058-IV, який є чинним та неконституційним не визнавався.
На переконання апелянта, рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020, яке покладено в основу оскаржуваного рішення, не відновлює дію Закону № 1788-XII та не змінює правове регулювання спірних відносин у даній справі, а лише впливає на право призначення пільгової пенсії, яке виникло до 11.10.2017.
Вважав неможливим зарахування періодів роботи позивача з 09.06.2005 по 30.10.2018, з 21.01.2021 по 01.12.2021 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 до стажу робіт, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки вказана трудова книжка не містить всіх необхідних відомостей для підтвердження роботи за повний робочий день зі шкідливими і важкими умовами праці (посилання на постанови Кабінету Міністрів України для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників) та відомостей про проведення атестації робочих місць на підприємстві. У свою чергу, уточнюючих довідок, що підтверджують наявний трудовий стаж для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (форма № 5) позивачем не надано.
Крім того, стверджував, що звертаючись до суду із позовом про призначення та виплату пенсії з 17.05.2022, ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 05.04.2026, у віці 48 років, звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії пільгових умовах за Списком №1. За принципом екстериторіальності заява позивача розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням від 13.04.2026 № 205050016724 відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що позивач на дату звернення не досягла пенсійного віку, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (50 років). Страховий стаж становить 30 років 09 місяців 25 днів, пільговий стаж відсутній, що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, до пільгового стажу позивачу не зараховані періоди роботи з 09.06.2005 по 30.10.2018 на посаді помічника машиніста, а також машиніста цементних млинів у ВАТ "Балцем" (у подальшому перейменовано на "Євроцемент Україна"), з 21.01.2021 по 01.12.2021 на посаді машиніста цементних млинів цеху помелу цементу ПрАТ "Балцем" відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки записи трудової книжки позивачки не містять усіх необхідних відомостей для підтвердження роботи повний робочий день зі шкідливими і важкими умовами праці (посилання на постанови Кабінету Міністрів України для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників) та відомостей про проведення атестації робочих місць на підприємстві. Уточнюючих довідок, що підтверджують наявний трудовий стаж для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з формою №5, позивачем також не надано. А отже позивач не набула права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.04.2026 №205050016724, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та незаконності оскаржуваного рішення, оскільки при вирішенні спірних правовідносин застосуванню підлягали саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, як вчинено відповідачем.
З метою належного захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 09.06.2005 по 30.10.2018, з 21.01.2021 по 01.12.2021 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію, суд першої інстанції дійшов висновку про дискреційність таких повноважень пенсійного органу.
Оскільки позивач проживає у м. Балаклія, Ізюмського р-ну, Харківської області, суд зазначив, що відповідальним за виплату їй пенсії буде ГУ ПФУ в Харківській області, внаслідок чого не вбачав підстав для зобов`язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Виходячи зі змісту преамбули Закону № 1788-XII, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі за умови наявності необхідного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах протягом визначеного Законом № 1788-XII часу, та досягнення нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що "пенсія за віком" - це свого роду "державний депозит" (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Колегія суддів вважає, що вищенаведений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на "пенсії за віком на пільгових умовах".
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ пенсійний вік для набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи".
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020). Одночасно Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - жінкам після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині необхідного віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, колегія суддів дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Такий висновок суду апеляційної інстанції, відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду у зразковій справі від 21.04.2021.
Отже, умовами, за яких жінки набувають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020), а саме п. "а" статті 13, є: 1) досягнення 45 років; 2) наявність стажу роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Разом з цим, відповідачем при прийнятті спірного рішення неправомірно застосовано положення пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, зміст якої аналогічний положенням пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була визнана неконституційною, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про недосягнення позивачем пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії.
Дослідивши наявну в матеріалах справи трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 колегією суддів встановлено, що позивач :
- 25.02.2002 прийнята на роботу до Відкритого акціонерного товариства "Балцем" на посаду моториста-змазчика 3 розряду до цеху помелу;
- 09.06.2005 переведена на посаду помічника машиніста цементних млинів 4 розряду того ж цеху;
- 28.09.2005 переведена на посаду помічника машиніста цементних млинів 4 розряду в цех помелу цементу;
- 24.04.2009 Відкрите акціонерне товариство "Балцем" перейменовано на Відкрите акціонерне товариство "Євроцемент-Україна";
- 01.05.2009 переведена помічником машиніста цементних млинів 4 розряду у відділення помелу цементу;
- 11.03.2010 переведена на посаду машиніста цементних млинів 4 розряду того ж цеху;
- 17.03.2011 згідно з наказом № 365/4, проведено атестацію робочих місць до умов праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно Розділу ХIV, підрозділу 1, пункту "а", позиція 14.1.а машиніста цементних млинів;
- 24.05.2011 Відкрите акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна";
- 17.03.2016 проведено згідно з наказом № Н 45/16 атестацію робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно Розділу ХIV, підрозділу 1, пункту "а", позиція 14.1.а машиніста цементних млинів;
- 28.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" перейменовано в Приватне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна";
- 30.10.2018 звільнена з посади за угодою сторін (наказ № 69/18-3);
- 21.01.2021 - прийнята на роботу до Приватного акціонерного товариства "Балцем" на посаду машиніста цементних млинів 4 розряду в цех помелу цементу, звідки 01.12.2021 звільнена за угодою сторін.
Отже, трудовою книжкою позивача у повному обсязі підтверджено трудову діяльність ОСОБА_1 за вищевказаний період.
Щодо відсутності довідок та наказів про атестацію робочих місць, слід зазначити наступне.
Так, на виконання пунктів 1, 2 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.
За визначенням, наведеним у пункті 4 Порядку № 442 та підпункті 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
З огляду на викладене, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
А відтак, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Такий висновок безумовно узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, та Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 по справі № 555/2250/16-а.
До того ж, колегія суддів враховує, що трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить відомості як про пільговий характер роботи ОСОБА_1 , так і про проведення атестації робочих місць.
А відтак, періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 09.06.2005 по 30.10.2018, з 21.01.2021 по 01.12.2021 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.
Отже, враховуючи, що під час апеляційного перегляду справи підтвердилась протиправність спірного рішення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.04.2026 № 205050016724, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без надання належної оцінки наданих до заяви про призначення пенсії документам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно пенсійному органу.
Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 09.06.2005 по 30.10.2018, з 21.01.2021 по 01.12.2021 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, адже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 205050016724 винесено 13.04.2026, а до суду позивач звернулась 01.05.2026, менше ніж через місяць після прийняття спірного рішення, а тому строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, нею не пропущено.
У свою чергу, у задоволенні позовної вимоги про призначення та виплату позивачу пенсії з 17.05.2022 судом першої інстанції було відмовлено, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 по справі № 520/11037/26 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій