ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 р. Справа № 577/3790/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Галян С.В., повний текст складено 30.07.26 року по справі № 577/3790/26
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті , в якому , з урахуванням уточнення , просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №ПС 007621 від 23.06.2026 року, винесену заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1.ч.1 ст247 КУпАП - за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення №ПС 007621 від 23.06.2026 року, винесену заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті Максимом Чепуренко про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2000 грн., а разом 2665,60 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).
Державна служба України з безпеки на транспорті , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки висновки про задоволення позову не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 132-2 КУпАП, а також порушив принципи процесуального права, передбачені частини другої статті 9 КАС України. Вважає , що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість вважати зазначення у постанові ч. 2 ст. 132-2 КУпАП замість ч. 4 цієї статті технічною опискою. Фактичні обставини правопорушення, наведені у постанові, а саме перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу на 33,7 %, а також визначений штраф у розмірі 51 000 грн, відповідають диспозиції та санкції ч. 4 ст. 132-2 КУпАП. На думку апелянта, помилка у цифровому позначенні частини статті не змінила змісту постанови, виду та розміру стягнення, а тому могла бути виправлена як технічна описка. Виправлення не мало наслідком перекваліфікацію діяння з одного складу адміністративного правопорушення на інший, а полягало виключно у приведенні цифрового позначення частини статті у відповідність до вже встановлених і незмінних фактичних обставин, відсотка перевищення та розміру застосованої санкції. Виправлена постанова була оформлена та направлена ОСОБА_1 до ухвалення оскаржуваного рішення, а тому є доказом, який існував на момент вирішення справи судом першої інстанції та має істотне значення для правильного встановлення фактичних обставин спору. У зв`язку із цим виправлена постанова серії ПС № 007621, доказ її направлення ОСОБА_1 та докази об`єктивної неможливості своєчасного подання зазначених документів до суду першої інстанції подаються разом з апеляційною скаргою як додаткові докази з обґрунтуванням підстав для їх прийняття судом апеляційної інстанції. В обґрунтування неможливості надання до суду першої інстанції виправленої постанови вказує , що технічну описку у постанові було виявлено до ухвалення судом рішення, а її виправлення здійснено 27.07.2026, одразу після повернення уповноваженої посадової особи зі службового відрядження, 28.07.2026 виправлену постанову направлено позивачу. Неподання її копії до суду до моменту ухвалення рішення відповідач пояснює стислим проміжком часу, а також особливостями роботи Управління у прикордонному регіоні в умовах систематичних обстрілів, повітряних тривог, перебоїв з електропостачанням та доступом до електронних систем. Вважає, що виправлення не змінило фактичних обставин правопорушення, його кваліфікації по суті, суб`єкта, виду та розміру адміністративного стягнення. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи додаткові докази, які не були подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Відповідача, а саме: виправлену постанову серії ПС № 007621 від 23.06.2026, доказ її направлення ОСОБА_1 , наказ про відрядження ОСОБА_2 , документи щодо його повноважень та непокладення відповідних обов`язків на іншу посадову особу. Скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 у справі № 577/3790/26 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скарг , вважає, що рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 у справі №577/3790/26 є законним та обґрунтованим, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з урахуванням практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів і помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 у справі № 577/3790/26 залишити без змін.
Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява , в якій позивач просить судове засідання у справі №577/3790/26 за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 у справі №577/3790/26, яке призначене на 07.09.2026 об 11.30 провести без його участі та без участі його представника. Також, Кравченко Д.М. заперечує щодо долучення до матеріалів справи №577/3790/26 додаткових доказів: виправленої постанови серії ПС № 007621 від 23.06.2026, доказу її направлення ОСОБА_1 , наказу про відрядження ОСОБА_2 , документів щодо його повноважень та непокладення відповідних обов`язків на іншу посадову особу, а також інших документів, наведених у переліку додатків до апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті та відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України просить відмовити у їх долучені до матеріалів справи №577/3790/26.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку та апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 23.06.2026 року заступником начальника Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Максимом Чепуренко прийнято постанову серії ПС № 007621 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 51000 грн. (а.с. 10).
Згідно постанови 05.05.2026 року об 11:25 год. в м. Конотоп, виявлено порушення п. 22.5 ПДР вагових норм на 33,7 %, а саме: загальна маса ТЗ становит 53,480 т (зазначено в ТТН), при допустимій 40, ОТ Перевищення габаритновагових норм на понад 30%.
Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана постанова не містить відомостей про транспортний засіб, на якому було вчинено правопорушення. Крім того, суд встановив невідповідність у даті товарно-транспортної накладної: в акті перевірки зазначено ТТН №287 від 05.05.2026, тоді як до матеріалів справи долучено ТТН №287 від 05.04.2026, що не узгоджується з фактичними обставинами, зазначеними в акті перевірки. Також, суд першої інстанції виходив із того, що в оскаржуваній постанові у двох її частинах зазначено ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, тоді як фактично накладений штраф у розмірі 51 000 грн відповідає санкції ч. 4 цієї статті. На думку суду, така невідповідність стосується правової кваліфікації правопорушення та не може розглядатися як технічна описка.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості за аналогією підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з частиною 2 статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Отже, правильне визначення правової кваліфікації є істотною складовою постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки саме зазначена норма визначає склад адміністративного правопорушення та межі відповідальності особи.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 23, 33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення; при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 132-2 КУпАП відповідальність настає у випадку внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків включно, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя). Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина четрветра).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в акті перевірки № ОАР 056624 від 05.05.2026 зазначено ТТН № 287 від 05.05.2026, тоді як до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну № 287 від 05.04.2026. Таким чином, наявна суперечність щодо дати документа, який покладено в основу встановлення обставин правопорушення.
Крім того, оскаржувана постанова не містить відомостей, які дають можливість належним чином ідентифікувати транспортний засіб, на якому було зафіксовано правопорушення. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність суперечностей у доказах та не дають підстав вважати, що обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови, були належним чином встановлені відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Посилання апелянта на те, що після подання відзиву ним було виявлено технічну описку та 27.07.2026 внесено до постанови виправлення, яким замість ч. 2 ст. 132-2 КУпАП зазначено ч. 4 цієї статті, не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин.
Як убачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, копію виправленої постанови та докази її направлення позивачу 28.07.2026 відповідач до суду першої інстанції до ухвалення рішення не подав.
Відповідно до положень статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, а докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе об`єктивну неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Колегія суддів не вбачає підстав для прийняття зазначених доказів, оскільки саме по собі перебування уповноваженої посадової особи у службовому відрядженні не свідчить про об`єктивну неможливість відповідача подати відповідні документи до суду першої інстанції. Тим більше, що, за твердженням самого апелянта, виправлення постанови було здійснено 27.07.2026, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення 30.07.2026, а виправлена постанова була направлена позивачу 28.07.2026.
Отже, відповідач мав можливість повідомити суд першої інстанції про внесене виправлення та надати відповідні документи до ухвалення рішення. Посилання на загальні обставини, пов`язані з умовами роботи Управління в прикордонному регіоні, повітряними тривогами, обстрілами, перебоями з електропостачанням та доступом до інформаційних систем, без доведення конкретного причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та неможливістю подання відповідних доказів саме до суду першої інстанції, не є достатньою підставою для їх прийняття судом апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що відповідач не довів об`єктивної неможливості подати зазначені документи до суду першої інстанції, оскільки виправлення було здійснено до ухвалення судового рішення, а тому відповідач мав можливість повідомити суд першої інстанції про його здійснення та надати відповідні документи.
Таким чином, колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги копій виправленої постанови серії ПС № 007621 від 23.06.2026, доказів її направлення ОСОБА_1 , наказу про відрядження ОСОБА_2 , документів щодо його повноважень та непокладення відповідних обов`язків на іншу посадову особу , оскільки не вбачає в його діях неможливості їх подання до суду першої інстанції.
На переконання колегії суддів неналежна процесуальна поведінка Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідача) у суді першої інстанції не може створювати для нього жодних переваг у суді апеляційної інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 620/5499/23.
Також, колегія суддів зазначає, що навіть внесення відповідачем виправлення до постанови після її прийняття не усуває встановлених судом першої інстанції недоліків первісної постанови.
Як правильно встановив суд першої інстанції, в оскаржуваній постанові як в описовій, так і в резолютивній частинах зазначено ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, при цьому посилання на ч. 4 цієї статті у постанові відсутнє. Водночас санкція ч. 2 ст. 132-2 КУпАП передбачає штраф у розмірі 17 000 грн, тоді як позивачу накладено штраф у розмірі 51 000 грн, що відповідає санкції ч. 4 цієї статті.
За таких обставин зазначена невідповідність не може бути оцінена виключно як механічна помилка у цифровому позначенні частини статті, оскільки вона стосується правової кваліфікації діяння, за яке особу притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому , суд оцінює правомірність постанови у тому вигляді, в якому вона була прийнята суб`єктом владних повноважень, а не виходячи з її подальшої редакції.
Подальше внесення відповідачем змін до постанови не може замінити належного встановлення та зазначення у первісній постанові обставин адміністративного правопорушення і відповідної норми КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке правопорушення.
З огляду на наведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що допущена відповідачем помилка була виключно технічною та не вплинула на зміст постанови.
Стосовно посилання апелянта на те, що допущена у постанові помилка була виправлена відповідно до статті 73 Закону України «Про адміністративну процедуру» колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, частиною першою статті 73 зазначеного Закону передбачено право адміністративного органу виправити допущені в прийнятому ним адміністративному акті граматичні, стилістичні описки та арифметичні помилки, однак із прямою умовою - без зміни суті такого акта.
У цьому випадку внесене відповідачем виправлення не може бути розцінене як таке, що не змінює суті адміністративного акта, оскільки заміна зазначеної у постанові ч. 2 ст. 132-2 КУпАП на ч. 4 цієї статті стосується безпосередньо правової кваліфікації діяння та норми, яка визначає вид і розмір адміністративної відповідальності.
Так, первісна постанова містила посилання на ч. 2 ст. 132-2 КУпАП як в описовій, так і в резолютивній частинах, при цьому посилання на ч. 4 цієї статті в ній було відсутнє. Водночас накладений на позивача штраф у розмірі 51 000 грн не відповідав санкції ч. 2 ст. 132-2 КУпАП та відповідав санкції ч. 4 цієї статті.
Таким чином, виправлення, здійснене відповідачем 27.07.2026, фактично полягало не у виправленні очевидної механічної або арифметичної помилки, а у приведенні правової кваліфікації, зазначеної у постанові, у відповідність до застосованого розміру адміністративного стягнення. За таких обставин таке виправлення стосується суті прийнятого адміністративного акта, а тому не охоплюється положеннями частини першої статті 73 Закону України «Про адміністративну процедуру».
При цьому , колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення. Правомірність постанови має оцінюватися виходячи з її змісту та обставин, встановлених відповідачем на момент її прийняття. Подальше внесення змін до постанови не може усунути порушення, допущені при її прийнятті, якщо такі зміни фактично змінюють правову кваліфікацію адміністративного правопорушення.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що оскаржувана постанова містить істотні недоліки, зокрема суперечності щодо дати ТТН, не містить належних відомостей для ідентифікації транспортного засобу, а зазначена в ній правова кваліфікація не відповідає розміру накладеного адміністративного стягнення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови, її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не встановила.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2026 по справі № 577/3790/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко