РІШЕННЯ
іменем України
Справа № 285/4219/26
провадження у справі № 2-а/0285/94/26
04 вересня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючої - судді Михайловської А. В.,
сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - Цибульський В.В.,
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник відповідача - Оліярник М.М.,
розглянувши у письмовому позовному провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
08.07.2026 представник позивача подав до суду позовну заяву, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R598042 від 28.06.2026, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. Справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування вимог представник позивача вказав, що зазначеною постановою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначених у повістці. З постановою не згоден з ряду підстав, зокрема позивач не був повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП, відповідач мав можливість отримати інформацію щодо позивача із реєстрів, у постанові невірно визначена кваліфікація адміністративного правопорушення, відповідачем порушена процедура розгляду постанови, позивач не був повідомлений про час та місце розгляду протоколу, у постанові не вірно визначено розмір стягнення та не встановлені всі обставини справи.
13.07.2026 прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами письмового провадження, встановлено сторонам строки вчинення процесуальних дій.
31.07.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування відзиву вказав, що протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача розглянутий відповідно до вимог КУпАП, на підтвердження чого подав докази.
Інших заяви чи клопотань від інших учасників до суду не надходило.
З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 28.06.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_2 виніс постанову, якою у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місці зазначених у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації, а саме ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесеної постанови, суд враховує наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 ч. 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За частиною 3 статті 210-1 КУрАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до визначення ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні діє особливий період.
Стаття 22 Закону Україну "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
1. Громадяни зобов`язані:
з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Відповідно до пункту 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно абзацу 1 та 2 пункту 30 вище вказаної Постанови КМ України повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Із поданих до суду письмових доказів, долучених до відзиву, встановлено наступне.
Повістка № 7498396 про виклик ОСОБА_1 30.05.2026 на 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для уточнення даних, сформована 20.05.2026 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка направлена останньому поштовим зв`язком за адресою: АДРЕСА_1 . Дана адреса співпадає також із адресою позивача, яку представник позивача зазначив у змісті позовної заяви.
Із трекінгу Укрпошти встановлено, що поштове відправлення, направлене позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , не вручене, так як одержувач відсутній за вказаною адресою.
Із змісту відзиву вбачається, що у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно повістки начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до начальника ГУНП в Житомирській області з електронним зверненням № Е5405685 від 09.06.2026 про затримання та доставку останнього до ТЦК та СП.
Водночас встановлено, що 25.06.2026 позивач ОСОБА_1 самостійно направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву, на яку наклав кваліфікований електронний підпис, в якій повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив вимоги законодавства, відповідальність за що передбачена ст. 210-1 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності у його відсутності.
Таким чином, досліджені судом докази, які долучені до відзиву представником відповідача спростовують посилання представника позивача та вказують на те, що позивач відповідно до положень Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» був повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП. Та обставина, що відповідач мав можливість отримати інформацію щодо позивача із відповідних реєстрів не позбавляє позивача обов`язку явки до відповідача за повісткою. При цьому судом не встановлено, що відповідачем була порушена процедура розгляду протоколу, оскільки позивач направив в адресу відповідача заяву, яка підписав електронним підписом. Також судом встановлено, що відповідачем вірно кваліфіковані дії позивача за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП та стягнення на останнього накладено у межах санкції даної статті.
Відтак, не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається представник позивача у змісті позовної заяви.
Таким чином, суд оцінює доводи представника позивача критично та розцінює їх як спробу створення штучних умов для спростування факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Так, встановлені судом обставини справи не викликають сумнівів, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно повістки 30.05.2026 о 09 го 00 хв, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За вимогами частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відтак, зібраним у справі доказам судом встановлено, що стягнення до позивача застосовано без порушень, у межах санкції статті, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факти наявності адміністративних правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність судом не встановлено. Факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, тому суд приходить до висновку про залишення без задоволення адміністративного позову.
Відтак, позовна заява не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
При подачі позову до суду позивач сплатив судовий збір.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 246, 250, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Найменування учасників у справі:
позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( місцезнаходження - АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Дата складення повного рішення - 04.09.2026.
Суддя А.В.Михайловська