Справа № 358/1582/25 Провадження № 4-с/358/9/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення скарги на дії приватного виконавця, -
В С Т А Н О В И В:
04.09.2026 ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця у порядку ст. 447 ЦПК України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни щодо незупинення виконавчого провадження №81121819; визнати протиправним та скасувати розпорядження приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни про звернення стягнення на його грошове забезпечення у виконавчому провадженні №81121819 та зобов`язати приватного виконавця Микитин Ольгу Степанівну зупинити виконавче провадження №81121819 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати всі заходи примусового виконання.
Разом зі скаргою заявник подав до суду заяву про забезпечення скарги на дії приватного виконавця у порядку ст. 443 ЦПК України, у якій просив забезпечити скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Микитин Оксани Степанівни у виконавчому провадженні №81121819; зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 358/1582/25, виданого Богуславським районним судом Київської області 06.03.2026 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду даної скарги.
В обґрунтування заяви зазначив, що у провадженні Богуславського районного суду Київської області перебуває його скарга на дії (бездіяльність) приватного виконавця Микитин О.С. щодо ігнорування заяви про зупинення виконавчого провадження №81121819. Він, ОСОБА_1 , є військовослужбовцем ЗСУ та проходить військову службу за призивом під час мобілізації у військовій частині № ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.08.2026 він направив приватному виконавцю Микитин О.С. заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», проте вона заяву проігнорувала. На даний час приватним виконавцем вживаються заходи примусового виконання, зокрема здійснюється відрахування 20% з його грошового забезпечення.
Невжиття заходів забезпечення скарги призведе до того, що до ухвалення судового рішення у справі за його скаргою з його грошового забезпечення, яке є основним джерелом його існування та забезпечення боєздатності, будуть незаконно стягнуті грошові кошти, а у разі задоволення скарги повернення цих коштів буде суттєво ускладненим або неможливим, що у свою чергу завдасть йому істотної шкоди та шкоди його інтересам.
Вивчивши матеріали поданої заяви про забезпечення скарги, суддя дійшов такого висновку.
Як визначено у ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ч.1 ст.447-1 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ч.1 ст.447-1 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Таке правозастосування узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.03.2021 у справі №752/26606/18, які суд у силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, з огляду на приписи ЦПК України у суду відсутні повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця, зокрема шляхом заборони вчиняти певні дії.
Застосування аналогії закону у даному випадку є неприпустимим, оскільки заходи забезпечення позову за своїм змістом направлені насамперед на забезпечення виконання судового рішення та процесуальні норми підлягають виключно буквальному тлумаченню, а їх розширене застосування може призвести до порушення балансу прав сторін виконавчого провадження.
Забезпечення позову не можу бути застосоване до скарги, оскільки вона не є позовною вимогою. Так, інститут забезпечення позову передбачений ст.150 ЦПК України, застосовується виключно в межах позовного провадження та не може бути поширений на інші види судового контролю.
У свою чергу, за наслідком розгляду скарги на дії державного виконавця, судом постановляється ухвала, у порядку ст.451 ЦПК України, про визнання дій чи бездіяльність неправомірними, зобов`язання усунути порушення, тощо.
Таким чином, на підставі викладеного вище у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги, використовуючи інститут цивільного процесуального права забезпечення позову, відтак у задоволенні заяви належить відмовити.
Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суддя
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги на дії приватного виконавця відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Головуючий: суддя К. С. Романенко