"07" вересня 2026 р. Справа № 363/4419/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Михайлик Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , що подана представником позивача - адвокатом Шаповаловим А.М. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Вишгородський ВДВС у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
У С Т А Н О В И В:
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.09.2026 року - позовну заяву ОСОБА_1 , що подана представником позивача - адвокатом Шаповаловим А.М. до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Вишгородський ВДВС у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольно. Постанову за №659 від 25.03.2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - скасувано. Провадження по справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 665,60 грн.
Так, 04.09.2026 року, зареєстровано судом 07.09.2026 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 82 998 грн. 00 коп.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення суд приходить до наступного:
Так, ст. 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В даному випадку суд вважає можливим розглянути вказану заяву в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020 року у справі за №755/9215/15-ц, вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням ч. 7 ст. 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07.07.2023 року у справі за №340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції: «ч. 7 ст. 139, ч. 3 та ч. 4 ст. 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до ст. 252 КАС України».
У постанові від 25.07.2023 року у справі за №340/4492/22 Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі і на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
У постанові від 20.03.2024 року у справі за №600/752/22-а Верховний Суд зазначив наступне: «за приписами ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу (ч. 5 цієї статті).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17.03.2020 року у справі за №520/8309/18 викладено правову позицію, відповідно до якої, враховуючи положення ст. ст. 134 та 139 КАС України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, водночас вказане не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.
Судом встановлено, що під час прийняття рішення від 02.09.2026 року в даній справі питання стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося, оскільки в матеріалах справи на момент прийняття рішення не було ані відповідної заяви, ані доказів понесених витрат позивача на правничу допомогу. Не зазначав представник позивача про необхідність такого стягнення і у відповіді на відзив та у додаткових поясненнях по справі. 02.09.2026 року представником позивача спочатку була направлена до суду заява про участь у справі в режимі ВКЗ, а після цього, в цей же день клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у вказаних заяві та клопотанні представник позивача не зазначав про намір просити суд стягнути з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви до закінчення судових дебатів.
Суд звертає увагу, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку про недотриманням позивачем положень ст. 139 КАС України щодо належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу та, як наслідок, наявні достатні правові підстави для залишення його без розгляду. Аналогічні правові висновки застосовані також Верховним Судом у постанові від 08.04.2026 року по справі за №340/2762/25.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 241 - 246, 252 КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Залишити без розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А.М. про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення.
Повний текс ухвали складено 07.09.2026 року.
Згідно ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до ст. ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду.
Суддя О.П.Дьоміна