Справа № 367/7673/25
Провадження №2/367/1705/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
07 вересня 2026 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Білогруд О.О., за участю секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
установив:
І. Стислий виклад позиції позивача.
представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Самійленко-Войнаровська І.О. через підсистему «Електронний Суд» подано до Ірпінського міського суду Київської області указану позовну заяву, яку обґрунтовано таким. На підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.08.2023 у справі №367/4075/23 шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У період спільного проживання, перебуваючи в шлюбі з позивачем ОСОБА_1 , 11.07.2017 на відповідача ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44 кв.м., житлова площа 30 кв.м. Квартиру фактично розділити навпіл неможливо без втрати її функціональності, ринкова вартість квартири без ПДВ складає 1 524 986,00 грн. Окрім указаної квартири, у період перебування у шлюбі 11.07.2017 на відповідача ОСОБА_5 також зареєстровано нежитлове приміщення (комору) за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3,4 кв.м., ринкова вартість якого без ПДВ складає 56 750,00 грн. На момент звернення до суду позивачка проживає разом з дітьми у спірній квартирі та використовує комору для особистих потреб та потреб дітей, але на будь-які дії, що пов`язані із спірною нерухомістю змушена отримувати дозвіл від відповідача. Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна, а саме квартири та комори. Оскільки майно було придбане сторонами в період шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, позивач просить суд здійснити поділ майна та визнати: за позивачем ОСОБА_1 право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також на нежитлове приміщення (комору) за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 1046; за синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
13.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач зазначає, що частково визнає вимоги позивача, погоджується на те, щоб право власності на квартиру і комору було оформлено на синів, оскільки це їх майно, також просив розгляд здійснювати за його відсутності.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25.08.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання під час розгляду справи по суті позивачка та представник позивача не з`явилися, просили розгляд здійснювати за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що свій відзив підтримує у повному обсязі, зазначив, що дійти згоди щодо квартири з позивачкою не вдалося, указане нерухоме майно придбано під час шлюбу, хотів би щоб квартиру залишилися дітям.
Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.01.2016, а 20.11.2017 - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24.11.2017. Батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 указано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Місце проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи, копією адресної картки.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.08.2023 у справі №367/4075/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23.07.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом № 34, було розірвано.
Згідно з витягом від 14.07.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №91988614 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з 11.07.2017 на праві приватної власності, частка 1/1, належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 07.04.2016, видавник ФОП ОСОБА_6 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: П64-44, виданий 18.11.2015, акт приймання-передачі квартири, серія та номер: б/н, виданий 10.07.2017. Ринкова вартість указаної квартири складає 1 524 986,00 грн без ПДВ, що підтверджується копією звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 20.06.2025.
Згідно з витягом від 14.07.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №91991201 нежитлове приміщення (комора) за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 1046, з 11.07.2017 на праві приватної власності, частка 1/1, належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 07.04.2016, видавник ФОП ОСОБА_6 ; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: П64-44-1046, виданий 14.07.2016. Ринкова вартість указаного нежитлового приміщення (комори) складає 56 750,00 грн без ПДВ, що підтверджується копією звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 20.06.2025.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 17.09.2024.
IV. Норми права, які застосував суд.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (стаття 81 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
У статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Водночас згідно із частинами першою, сьомою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17, постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 595/324/17).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.
Згідно із частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
У частинах другій, четвертій та п`ятій статті 71 ЦК України зазначено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Позивачка при звернення до суду просила визнати за нею право власності на 1/2 частини, а за синами по 1/4 частині квартири, що є спільною сумісною власністю подружжя з відповідачем ОСОБА_2 , а також визнати за нею право власності на нежитлове приміщення (комору). Відповідач, у свою чергу, висловив позицію, що указане нерухоме майно повинно залишити дітям, тому просив визнати на ними право власності на ці об`єкти нерухомості.
Під час розгляду справи установлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нерухоме майно, яке зареєстроване за ним під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7 , яке за презумпцією спільності права власності подружжя належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу у подальшому.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, який неодноразово мав відображення у постановах Верховного Суду у різних справах, зокрема від 05.02.2025 у справі №641/2211/23, презумпцію спільності майна подружжя спростовує той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17, постанова Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №595/324/17).
Відомостей щодо укладення між Позивачем та Відповідачем шлюбного договору жодна зі сторін не повідомила, домовленостей щодо поділу спільного майна досягнуто не було, жодна зі сторін не спростовувала презумпцію спільності майна подружжя на спірне майно, відтак спірне нерухоме майно - квартира та комора є спільним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
У постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №691/1240/18 зазначено, що згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п`ятої статті, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій. Верховний Суд звертає увагу, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Щодо вимоги про визнання за дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на частину майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, суд зазначає таке.
Сторонами спору щодо поділу спільного майна подружжя є дружина та чоловік, або колишнє подружжя. Відповідно до положень СК України та ЦК України діти подружжя не є суб`єктами права спільної сумісної власності на майно подружжя, яке набуто за час перебування у шлюбі.
Суд може лише врахувати інтереси дітей при вирішенні питання щодо поділу майна. Зокрема, такі підстави передбачено частинами другою та третьою статті 70 СК України, а саме: при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Проте, у цій справі стороною Позивача суду не надано доказів, що на дітей сплачуються аліменти, а їхній розмір недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, що один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї тощо, тому підстав для збільшення частки майна одному з подружжя суд не вбачає.
Крім того, Позивачкою не зазначено підстав за яких право власності на спільне майно подружжя - нежитлове приміщення (комора) слід визнати лише за нею, також жодних доказів про те, що майно придбано нею за особисті кошти. Відтак вимога про визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення (комору) задоволенню підлягає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, суд вважає за потрібне визнати: за позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також право власності по 1/2 частину нежитлового приміщення (комори) за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення 1046;
Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
2. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 (одну другу) частину нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 130[телефон приховано].
Залишити у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 (одну другу) частину нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 130[телефон приховано].
3. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 (одну другу) частину нерухомого майна - нежитлового приміщення (комори) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 130[телефон приховано].
Залишити у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 (одну другу) частину нерухомого майна - нежитлового приміщення (комори) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 130[телефон приховано].
4. У решті позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
7. Повний текст складено та підписано 07.09.2026.
Відомості про учасників:
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Білогруд