П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/37661/25
Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Рух справи
07.11.2025 р. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 жовтня 2019 р. по 18 липня 2022 р. у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 р. по 16 жовтня 2025 р. - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100;
зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 жовтня 2019 р. по 18 липня 2022 р. повному обсязі та у період з 19 липня 2022 р. по 16 жовтня 2025 р. - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100;
визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018р. по 16 жовтня 2025р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 р. по 16 жовтня 2025 р. - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у Управлінні Служби безпеки України в Одеській області та з 31.10.2019 р. звільнений у відставку.
16.10.2025 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/6862/25 Управління Служби безпеки України в Одеській області виплатило позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 87 874,05 грн. Проте вказана сума повинна була бути виплачена до звільнення позивача. На його переконання, Управління Служби безпеки України в Одеській області зобов`язане виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.11.2019р. по дату розрахунку, а також компенсацію втрати частини доходів, пов`язаних з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення,.
Управління Служби безпеки України в Одеській області заперечувало проти задоволення позову та зазначило, що позивач проходив військову службу в органах Служби безпеки України та отримував грошове забезпечення, тому не має права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з огляду на різне правове регулювання проходження служби та трудових відносин.
Також Управління Служби безпеки України в Одеській області вказало, що у разі виплати роботодавцем сум на виконання рішення суду, вказане виключає стягнення середнього заробітку з моменту звільнення працівника, оскільки до моменту винесення судового рішення дії роботодавця не можуть вважатись протиправними.
Управління Служби безпеки України в Одеській області також наголосило, що у разі задоволення позовних вимог, суду необхідно зменшити розмір середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з урахуванням вимог співмірності.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21.05.2026 р. позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнув з Управління Служби безпеки України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 87 740,67 грн.
Визнав протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 16.10.2025 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 р. у справі № 420/6862/25;
Зобов`язав Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 16.10.2025р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025р. у справі №420/6862/25.
Управління Служби безпеки України в Одеській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції й звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та відмовити у задоволені позовних вимог.
П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 22.06.2026р.
Обставини справи
ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області та відповідно до наказу начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області №535-ОС від 29.10.2019р. звільнений у відставку з 31.10.2019р. (а.с.8)
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07.07.2025р. у справі №420/6862/25 визнав протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018р. до 31.10.2019р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 та зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. до 31.10.2019р. в загальній сумі 89 263,00 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
16.10.2025р. на виконання вказаного судового рішення Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснило виплату позивачу індексації грошового забезпечення в розмірі 87 874,05 грн (а.с. 11).
Вважаючи порушеним своє право на належний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України).
Позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку в разі звільнення відповідно до статті 117 КЗпП України. При цьому спірні правовідносини в період до 19 липня 2022 р. (до набрання чинності Законом України від 1 липня 2022 р. №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») регулюються редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строку виплати, тоді як після 19 липня 2022 р. нарахування середнього заробітку обмежено шістьма місяцями.
Згідно з позицією суду першої інстанції загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 749 920,24 грн. Суд першої інстанції застосував принцип співмірності та зменшив розмір стягнення до частки невиплаченої суми грошового забезпечення - 87 740,67 грн.
Також суд підтримав позицію позивача та зазначив, що право на компенсацію виникає з моменту фактичної виплати затриманого доходу незалежно від того, чи відбулася вона добровільно, чи на виконання судового рішення. Нарахування доходу не є обов`язковою умовою для виплати компенсації. Оскільки індексація була виплачена лише в жовтні 2025 р., бездіяльність відповідача щодо її невиплати є протиправною, а тому відповідач зобов`язаний її нарахувати та виплатити.
Доводи апеляційної скарги
На обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі також - скаржник) зазначило, що не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки до спірних правовідносин не можна застосувати положення статті 117 КЗпП України, адже позивач проходив військову службу, а не перебував у трудових правовідносинах.
Також суд не врахував відсутність вини правління Служби безпеки України в Одеській області у порушенні строків розрахунку, а також поведінку сторін. Скаржник указує, що фактичний та повний розрахунок із позивачем було проведено під час його звільнення у 2019р. Подальшу заборгованість із виплати індексації грошового забезпечення, яка виникла на підставі судового рішення, Управління Служби безпеки України в Одеській області виплатило без затримок.
Окремо скаржник наголошує на безпідставності стягнення з нього грошових сум, оскільки це не передбачено нормами КАС України. На переконання скаржника, суд, визнавши протиправними дії чи бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, повинен був зобов`язати вчинити певні дії.
Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу
Позивач, будучи повідомленим про розгляд даної справи у суду апеляційної інстанції, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.
Передусім суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, застосуванню підлягають норми статей 116, 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Збіжний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 29.05.2025 р. у справі № 320/974/23, від 22.02.2023 р. у справі № 380/152/20, від 16.07.2020 р. у справі №400/2884/18, від 01.03.2018 р. у справі № 806/1899/17, від 31.05.2018 р. у справі № 823/1023/16, та суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 р., статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Як встановив суд першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, розрахунок із позивачем проведений тільки 16.10.2025 р., тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. З цієї причини наявні підстави для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівнику середнього заробітку.
Зважаючи на зміни правового регулювання, суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при обрахуванні тривалості затримки потрібно виокремити два періоди: з 01.11.2019 р. по 18.07.2022 р. та, відповідно, з 19.07.2022 р. по 16.10.2025 р.
Протягом першого періоду, зважаючи на чинну на той час редакцію статті 117 КЗпП України, затримка розрахунку в разі звільнення становила 991 календарний день.
Протягом другого періоду, зважаючи на запроваджене новою редакцією статті 117 КЗпП України часове обмеження, затримка розрахунку в разі звільнення становила 184 календарні дні (із 19.07.2022р. до 18.01.2023р.).
Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (надалі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою Управління Служби безпеки України в Одеській області від 17.11.2025р. №318 позивачу нараховано грошове забезпечення у серпні 2019р. у розмірі 19 466, 00 грн та у вересні 2019 р.19 466, 00 грн.
Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 638,23 грн з розрахунку 38 932,00 грн / 61 день.
Середньоденне грошове забезпечення також у розмірі 638,23 грн також наведене у довідці Управління Служби безпеки України в Одеській області від 17.11.2025р. №318.
Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 18.07.2022р. становить 632 485,93 грн (638,23 х 991) грн.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 р. по 18.01.2023р. складає 117 434,32 грн (638,23 х 184 календарних дні).
Загальний розмір - 749 920,25 грн (632 485,93 грн + 117 434,32 грн).
Отже, суд першої інстанції правильно розрахував загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2019 р. у справі №761/9584/15-ц.
Згідно з цим висновком, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків (пункт 78).
Велика Палата Верховного Суду з огляду на наведені та інші мотиви дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 р.).
Суд у складі колегії суддів також вважає за необхідне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 р. у справі №489/6074/23.
Згідно з цим висновком шестимісячне обмеження, запроваджене Законом № 2352-IX, не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу. Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.
Отже, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України (у редакції, що діяла як до 19.07.2022 р., так і після цього).
Для цілей обчислення розміру належної до відшкодування суми, суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 р. у справі № 480/3105/19.
Згідно з цим висновком статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку (пункти 58-61).
Згідно з довідкою від 10.08.2026р. №182 про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, у зв`язку зі звільненням зі служби, а також нараховані та виплачені суми грошового забезпечення на виконання рішень суду Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувало ОСОБА_1 467 789,63 грн, зокрема на виконання судових рішень у справі №420/14437/25 та №420/6862/25 83 625,23 грн та 89 263,00 грн відповідно (а.с. 71).
Істотність частки несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення згідно з правовим висновком, який викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 р. у справі № 480/3105/19, складає 19,08% та засвідчує відношення 89 263,00 грн (у межах заявлених позовних вимог на виконання рішення у справі №420/6862/25) до 467 789,63 грн (загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат) (89 263,00/ 467 789,63*100).
За результатами застосування принципу співмірності стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 143 084,78 грн або 19,08% від 749 920,25 грн, що не відповідає розрахункам суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції неправильно розрахував середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні та неправильно встановив пропорцію зменшення, тому суд у складі колегії суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду у відповідній частині.
Щодо застосованої судом форми захисту порушеного права, а саме стягнення з Управління Служби безпеки України в Одеській області суми середнього заробітку, суд у складі колегії суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача буде не зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за затримку розрахунку, а її стягнення з Управління Служби безпеки України в Одеській області, оскільки така сума визначена судом, що фактично є одним із способів ефективного захисту порушеного права.
Враховуючи наведене, суд у складі колегії суддів не вбачає у діях суду першої інстанції порушень норм процесуального прав, які б зумовлювали необхідність зміни судового рішення у частині обраного способу відновлення порушеного права.
Стосовно позовних вимог про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, суд у складі колегії суддів зазначає таке.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон № 2050-III).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III під доходами у Законі № 2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, включно з сумою індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації відповідно до статті 3 Закону № 2050-III обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Кабінет Міністрів України Постановою від 21.02.2001 р. № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159). Аналіз пунктів 1-3 Порядку № 159 засвідчує, що змістовно вони відповідають відповідним положенням Закону №2050-III.
Так, зокрема, згідно із пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Суд у складі колегії суддів зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (безвідносно до вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.04.2020 р. у справі №803/1314/17, від 29.10.2020 р. у справі №280/729/19, від 29.04.2021 р. у справі № 240/6583/20, від 29.03.2023 р. у справі № 120/9475/21-а, від 20.12.2024 р. у справі № 440/6875/24, від 03.04.2025 р. у справі № 420/1581/24 тощо сформулював правову позицію, яка є усталеною та відповідно до якої право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Згідно з матеріалами справи, нараховане грошове забезпечення на виконання рішення суду перераховане 16.10.2025р.
Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 р. у справі №200/3859/21, у постанові від 24.01.2023 р. у справі № 200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
У постанові від 24.01.25 р. у справі № 380/1607/24 Верховний Суд дійшов висновку, за яким право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо. З цієї причини Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21.06.2018 р. й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, ураховуючи, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями в іншій справі, є саме 01.01.2016 р.
Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів вважає, що право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення виникло у позивача саме з початку порушення його прав. Відповідно, доводи й міркування щодо цього питання, викладені в апеляційній скарзі Управління Служби безпеки України в Одеській області, засвідчують помилкове тлумачення норм матеріального права.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області задовольнити частково та, з огляду на допущені судом першої інстанції помилки у розрахунку суми середнього заробітку, яка повинна бути нарахована та виплачена на користь позивача, необхідно змінити третій абзац резолютивної частини оскаржуваного рішення, змінивши суму « 87 740,67 грн» на правильно розраховану - « 143 084,78 грн».
З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 р. у справі №420/37661/25 змінити, у третьому абзаці резолютивної частини замінити суму середнього заробітку з вказаної судом « 87 740,67 грн» на правильно розраховану - « 143 084,78 грн».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2026р. у справі №420/37661/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Д.С. Терлецький
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: О.О. Димерлій