ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/16227/26
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
07 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Вивчення змісту матеріалів апеляційної скарги дає підстави вважати, що така не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), з огляду на наступні недоліки.
Приписами пункту 1 частини 5 статті 296 КАС визначають, що до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина 6 статті 296 Кодексу).
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон №3674-VІ), судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону №3674-VІ, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду, серед іншого, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Разом із тим, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Поруч із наведеним, у межах апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Зазначене мотивовано тим, що останній не отримує жодного доходу; натомість перебуваючи з вересня 2024 року на обліку у органі пенсійного забезпечення отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, котре є неналежного розміру та меншим, аніж сума судового збору за звернення до суду апеляційної інстанції.
Розглядаючи коментоване клопотання, суд виходить із наступного.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).
Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №3674-VІ, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Верховний Суд у постанові від 18.05.2026 у справі №380/21568/25 відзначив, що наведений у Законі №3674-VI перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
У разі подання стороною, зокрема, клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
Отже, вимоги статті 8 Закону №3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати, у разі наявності умов, наведених у частині першій цієї статті, зокрема, за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Разом із тим, установивши у статті 8 Закону №3674-VI зазначений критерій (а саме, коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Зокрема, при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (частина 2 статті 8 Закону №3674-VІ).
Отже, наведеною нормою встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Водночас сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була висловлена і Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі №9901/166/19.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/12251/20 також зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.
Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 02.11.2023 у справі №120/6039/22, від 08.08.2024 у справі №295/14365/19, від 30.04.2025 у справі №207/1966/24, від 20.06.2025 у справі №280/5296/24.
З наданих позивачем доказів, зокрема, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 03.08.2026 слідує, що за період з жовтня 2024 року по червень 2026 року відсутня інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків щодо ОСОБА_1 .
З витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 31.07.2026 відсутні відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремим видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, в Реєстрі застрахованих осіб з період з жовтня 2024 року по дату формування витягу.
Колегія суддів зазначає, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 Закону №3674-VI, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5 Закону №3674-VI, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Зокрема, як встановлено судом з відкритих публічних відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Реєстру декларацій), чиє ведення здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), за даними щорічної декларації за звітний період 2024 року у власності скаржника перебували грошові активи у формі готівкових коштів у розмірі 5 700 000 гривень, а також рухоме та нерухоме майно.
В обсязі наведеного суд резюмує, що надана скаржником інформація про розмір доходів за попередній календарний рік не доводить підтвердження ОСОБА_1 обставин, які б свідчили про реальну та цілковиту неможливість сплати судового збору, що виключає наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VІ, за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VІ передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 звертався до суду позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 18 вересня 2024 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень";
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", починаючи з 16 січня 2026 року, з урахуванням раніше проведених виплат;
стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суму заборгованості по виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке нараховано на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №320/52733/24 за період з 18 вересня 2024 року по 15 січня 2026 року у розмірі 2 039 421,05 грн (два мільйони тридцять дев??ять тисяч чотириста двадцять п?ять гривень 05 копійок);
встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати суду звіт про виконання судового рішення у строк один місяць з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 18 вересня 2024 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень";
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", починаючи з 16 січня 2026 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Згідно з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №3674-VІ якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відтак, обрахунок судового збору слід здійснювати в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості по виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 2 039 421,05 гривень.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 3 статті 4 Закону №3674-VІ).
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу мінімуму для працездатних осіб становив 3 328 гривень.
Отже сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру складає 16 640,00 гривень (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2026 рік).
З огляду на викладене, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає сплаті в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви та складає 24 960,00 гривень (16 640,00 гривень х 150%).
За приписами частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У зв`язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України, частини 2 статті 298, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати ОСОБА_1 строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність останньої до вимог, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 296 коментованого Кодексу.
Керуючись статтею 161, частинами 1, 2 статті 169, пунктом 1 частини 5 статті 296, частинами 1, 2 статті 298, статтями 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, - відмовити
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.
3. Встановити ОСОБА_1 з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність апеляційної скарги до вимог, встановлених пунктом 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрем, необхідно надати (долучити) до апеляційної скарги:
- платіжне доручення про сплату (доплату) судового збору в розмірі 24 960,00 гривень.
Роз`яснити, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк апеляційна скарга буде повернута особі, що її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.