П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/8330/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
07 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити з 12.02.2026 нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правового регулювання, чинного у спірний період, та положень статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".
Заявлені позовні вимоги позивачка обґрунтовал тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Пенсійний фонд) починаючи з 01.01.2025 протиправно припинило їй виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII), однак право на таке підвищення визнане судовим рішенням.
4 серпня 2026 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області починаючи із 12.02.2026 поновити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 ухваленим в адміністративній справі № 240/22728/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 28.01.2023 призначити та щомісячно проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
З 01.01.2025 позивачці припинено таку доплату відповідно до положень ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-IX від 19.11.2024 (далі - Закон № 4059-IX).
На заяву про відновлення встановленого судовим рішенням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-XII отримала відмову, мотивовану відсутність законодавчо обґрунтованих підстав.
Не погоджуючись із такими діями Пенсійного фонду позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
За приписами статті 39 Закону № 796-ХІІ громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
За результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку, що із 17.07.2018 стаття 39 Закону №796-ХІІ діє у вказаній редакції.
У статті 45 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Пунктом 1 Постанови №1524 установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Як свідчить лист Пенсійного фонду, який наявний в матеріалах справи, підставами для припинення нарахування та виплати доплати до пенсії встановленої ст.39 Закону № 796-ХІІ встановлені обмеження положеннями ст.45 Закону № 4059-IX та ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" № 4695-IX від 03.12.2025(далі - Закон № 4695-IX).
У той час, відомостей про залишення позивачем місце постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів, матеріали справи не містять.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що держава не може скасовувати чи зменшувати гарантовані законом соціальні виплати шляхом внесення змін до закону про бюджет на відповідний рік, про що неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, щодо відповідності Конституції положень законів про Державний бюджет) наголошував Конституційний Суд України, з огляду на викладене, посилання відповідача на положення ст. 45 Закону № 4059-IX" та ст.29 Закону № 4695-IX, безпідставне.
Конституційні права і свободи не можуть бути обмежені. Зміни до законів, які встановлюють розміри пільг та компенсацій, зокрема Закон № 796-ХІІ можуть вноситися виключно окремими законами, а не в межах бюджетного процесу.
Ураховуючи зазначені правові норми та встановлені судом обставини, які підтверджуються матеріалами справи, зокрема, що позивачка є непрацюючим пенсіонером, проживає на території радіоактивного забруднення, на нього розповсюджується дія статті 39 Закону № 796-XII, а тому має право на нарахування та виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не як помилково вважає позивачка з урахуванням до ст. 29 Закону № 4695-IX.
Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2026 у справі № 240/4486/25 підтвердив висновки висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.05.2026 у справі № 600/1438/25-а, що застосування при визначенні права осіб на доплату як непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, положень статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постанови № 1524, якими передбачено, що доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2 361,00 грн, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
З урахуванням наведеного слідує висновок, що позивачці у 2025 році протиправно припинено нарахування та виплату спірної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст. 45 Закону № 4059-IX та ст.29 Закону № 4695-IX.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.