П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/6503/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
07 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату такої з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
До суду надійшла заява позивача про зміну способу виконання рішення у цій справі, у якій просить змінити спосіб виконання рішення суду та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснювати виплату ОСОБА_1 перерахованої з 01.02.2023 пенсії без обмеження її максимальним розміром у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.
7 серпня 2026 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою змінити спосіб та порядок виконання судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-ІХ, який набрав чинності 19.12.2024 року, внесені зміни до Розділу 4 КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».
Положеннями абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Варто зазначити, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З 19.12.2024 року положення частини 3 статті 378 КАС України на підставі Закону №4094-IX були доповнені абзацом 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».
Аналіз зазначених змін свідчить про те, що законодавцем встановлені чіткі, вичерпні та безальтернативні правові норми, які вдосконалюють захист осіб від тривалого невиконання рішень. Закон чітко вказує: якщо пенсійний орган не виконує рішення понад 2 місяці, єдиним законним шляхом зміни способу виконання є стягнення з нього відповідних виплат.
Натомість, формулювання вимог заяви ОСОБА_1 суперечить цій оновленій нормі права. Заявник просив не стягнути виплати (що дозволило б пред`явити виконавчий документ до органів Казначейства для безспірного списання коштів), а просить суд зобов`язати ПФУ змінити черговість і джерела внутрішнього фінансування.
Як вже зазначалось, рішенням суду від 17.09.2025 адміністративний позов задоволено частково, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 01.02.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату такої з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Разом з тим, апелянт просив змінити спосіб виконання вказаного рішення суду та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснювати виплату ОСОБА_1 перерахованої з 01.02.2023 пенсії без обмеження її максимальним розміром у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, суд також зобов`язаний діяти лише в межах своїх повноважень. Суд не наділений повноваженнями розпорядника бюджетних коштів і не може вказувати Пенсійному фонду, з яких саме рахунків чи програм фінансувати виплату боргу. Розподіл видатків належить до виключної компетенції органів виконавчої влади. Спроба суду через статтю 378 КАС України змінити резолютивну частину основного рішення та накласти на ПФУ обов`язки щодо управління бюджетом, які не досліджувалися під час розгляду справи по суті, є порушенням принципу правової визначеності та принципу розподілу влади.
Оскільки заявник обрав формулювання вимог, яке прямо не передбачене абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України, та вимагає від суду втручання в дискреційні повноваження відповідача замість вимоги про стягнення коштів, суд першої інстанції був позбавлений процесуальної можливості задовольнити заяву у запропонованій редакції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.