П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/1151/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
07 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (Військової частини НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, з урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн., відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн., відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 року по 26.11.2024 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн., відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 26.11.2024 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн., відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема пункту 5 Порядку №1078, зазначаючи, що у березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача збільшився на 4501,55 грн, що перевищує суму можливої індексації 4463,15 грн, а тому підстав для виникнення права на індексацію-різницю не було.
Крім того, апелянт зазначає про виплату позивачу у грудні 2024 року індексації грошового забезпечення за попередній період у загальному розмірі 27277,70 грн.
Військова частина НОМЕР_2 в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2024 року по 26 листопада 2024 року фактично нараховувалась та виплачувалась, а тому підстав для повторного стягнення відповідних сум немає.
Позивач подав відзиви на апеляційні скарги, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у період з 21.09.2007 року по 14.08.2023 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , а з 15.08.2023 року по 26.11.2024 року у Військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.08.2023 № 439-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 14.08.2023 року.
Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону №512-ОС від 15.08.2023 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_4 прикордонного загону позивача, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.08.2023 року.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 22.11.2024 року № 918-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено позивача з військової служби в запас: за підпунктом д) (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону №924-ОС від 26.11.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.11.2024 року.
На переконання позивача, індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року йому проведено з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 неправильно визначено місяць для обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для нарахування індексації грошового забезпечення, яким, на думку позивача, має бути січень 2008 року, а також за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.2003 року №1078.
Також, на переконання позивача, за період із 01.01.2024 року по 26.11.2024 року включно Військовою частиною НОМЕР_2 не виплачено індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.2003 року №1078.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон України №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У відповідності до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон України №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі - Закон України №1282-ХІІ).
В силу вимог частини 1 статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами частини 1 статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно частини 1 статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина 1 статті 6 Закону №1282-ХІІ).
Частинами 2 та 6 статті 5 наведеного Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до статті 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Порядок №1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1-1 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У відповідності до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, статтею 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Отже, нарахування та виплата індексації не пов`язана з окремим кодом бюджетної кваліфікації та наявності відповідної статті у кошторисі відповідача, а здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів і за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відтак, право позивача на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення гарантується законом, зокрема, Законом №1282-ХІІ та Порядком №1078.
Стосовно визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, то суд зазначає, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013, п. 5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:
"5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку".
Відтак, судом першої інстанції правильно вказано про те, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
За загальним правилом, для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов`язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації.
При цьому, базовий місяць-це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації.
Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.
Таким чином, починаючи з 09.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням п. 5 Порядку №1078, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто - січень 2008 року.
При цьому вжиття заходів щодо збільшення грошового забезпечення закріплене у грудні 2015 року відбулося не шляхом збільшення посадового окладу, а завдяки іншим видам грошового забезпечення, крім посадового окладу. Тому в цілому, за загальним правилом для нарахування індексації має застосовуватися січень 2008 року.
Крім того, правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 10.09.2020 року у справі №200/9297/19, а саме: "при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватись з 01.12.2015 року - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п.10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року (проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 ), з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок №1078.
Із 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду №1013 від 09.12.2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того, що 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не нараховували і не виплачували позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 26.11.2024 року.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 26.11.2024 року, що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Згідно п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 (чинної станом на лютий-березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Додатково суд враховує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, відповідно до якого, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характер, що відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі № 520/8887/2020 від 26.01.2022 року.
Також, суд враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 420/1232/16, постанові від 30.11.2018 у справі №415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній.
При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва).
Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до архівної відомості особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, грошове забезпечення за лютий 2018 року склало 8 448 грн. (за виключенням разових виплат) і включало:
- посадовий оклад - 760 грн.;
- оклад за військовим званням - 60 грн.;
- надбавка за вислугу років - 205 грн.;
- преміювання - 3 116 грн.;
- щомісячна додаткова винагорода - 3 168 грн.;
- надбавка за ВОВЗ - 1 025 грн.;
- надбавка за ОУС- ризик для життя - 114 грн.
За березень 2018 року 8 467,80 грн. (за виключенням разових виплат) та включало:
- посадовий оклад - 3 170 грн.;
- оклад за військовим званням - 950 грн.;
- надбавка за вислугу років - 1 442 грн.;
- щомісячна додаткова винагорода - 52,80 грн.;
- преміювання - 2 853 грн.
Отже, підвищення доходу позивача в березні 2018 року відбулося на 19,80 грн.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом:
лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року103,8% = 1,038; квітень 2008 року103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).
Відтак, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав - 1762 грн.
Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн. (1762,00 грн. х 253,30% /100 = 4463,15 грн.).
Таким чином, оскільки розмір грошового доходу позивача в березні 2018 року підвищився на 19,80 грн. та не перевищив суму можливої індексації у цьому ж місяці, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що останній має право на нарахування та виплату з 01.03.2018 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці), визначеної з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи з фіксованої величини 4 443,35 грн.
З огляду на викладене, наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці щомісячно, починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неналежність відповідача (Військової частини НОМЕР_1 ), оскільки спірні правовідносини виникли саме за період проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , яка є окремою юридичною особою та суб`єктом владних повноважень, а отже, має протиправну бездіяльність щодо ненарахування індексації у належному розмірі саме під час перебування позивача на її забезпеченні.
Переведення військовослужбовця до іншої частини не звільняє попередній орган від обов`язку усунути порушення законодавства про оплату праці, вчинені в період проходження служби в цій військовій частині.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 26.11.2024 року (проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 ), з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відповідно до Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.
Відтак, починаючи з січня 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадилося наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4%, в лютому 2024 року - 100,3%, в березні 2024 року - 100,5%, в квітні 2024 року - 100,2%, травні - 100,6%, червень - 102,2%. Тобто, за вказаний період не було перевищено поріг індексації, у тому у 2024 році позивачу правомірно не виплачувалася індексація.
Відповідно до Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, що публікується Держстатом не пізніше 10 числа кожного місяця.
З січня по березень 2024 року права на поточну індексацію не виникало, оскільки приріст індексу споживчих цін (ІСЦ) не перевищував поріг індексації 103%, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу «поточної» індексації грошового забезпечення у січні-березні 2024 року не було.
Водночас, підстав для зупинення виплати індексації-різниці у 2024 році не виникало.
Таким чином, за період з 01.01.2024 по 26.11.2024 індексація з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій величині 4 443,35 грн. в місяць.
Висновки суду зі спірного питання узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 23.03.2023 по справі №400/3826/21 та від 03.04.2024 по справі №420/8564/22.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_2 щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.11.2024, колегія суддів зазначає, що виходячи з наведених норм, у разі коли розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, яка підлягає виплаті до наступного підвищення доходу.
Посилання скаржника на приписи статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є безпідставними, оскільки дана норма відновлює розрахунок індексу споживчих цін для поточної індексації наростаючим підсумком з 01.01.2024 та не скасовує обов`язку суб`єкта владних повноважень нараховувати та виплачувати раніше сформовану фіксовану суму індексації-різниці, право на яку виникло у позивача за попередній період і підлягало збереженню та щомісячному виплачуванню.
Твердження відповідача про те, що самостійне встановлення та виплата індексації-різниці посадовими особами Військової частини НОМЕР_2 були б безпідставними через відсутність відповідних відомостей у грошовому атестаті, а також доводи про дискреційність цих повноважень, колегія суддів відхиляє, оскільки обов`язок проведення правильного нарахування та виплати всіх належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення (включаючи індексацію-різницю у встановленому законом розмірі) імперативно покладається на військову частину, де особа проходила службу та перебувала на фінансовому забезпеченні у спірний період.
Оскільки за період з 01.01.2024 по 26.11.2024 відповідачем не було дотримано вимог Порядку № 1078 щодо виплати вказаної різниці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність такої бездіяльності та наявність законних підстав для захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та зобов`язання нарахувати її та виплатити, то суд зазначає таке.
Пунктом 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) передбачено: виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
При цьому колегія суддів зазначає, що вимога про одночасну компенсацію сум ПДФО є похідною від основної вимоги про виплату індексації грошового забезпечення та гарантована приписами Порядку №44. Оскільки дохід у вигляді індексації не нараховувався та не виплачувався позивачу у повному обсязі, доводи апелянта про відсутність спору щодо компенсації ПДФО є помилковими.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для проведення нарахування та виплати коштів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, підлягає задоволенню.
Щодо доводів представника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (Військової частини НОМЕР_1 про те, що Військова частина НОМЕР_1 не звільняла позивача з військової служби та не здійснювала з ним остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням, суд зазначає наступне.
Як визначено пунктом 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Указаний п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України свідчить про те, що органом, у якому проходив службу цей військовослужбовець, в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби. У даному ж випадку наявний спір саме про виплату позивачу сум індексації грошового забезпечення у конкретний період проходження військової служби у конкретних органах Державної прикордонної служби, яким є, зокрема, відповідач 1.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі Інструкція № 425) грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби.
Відповідно до пункту 1.7 розділу І Інструкції № 425 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до п. 1.9 розділу І Інструкції № 425 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Аналогічне нормативне регулювання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем служби та перебування на всіх видах забезпечення міститься у пунктах 3, 7, 9 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, відповідно до яких:
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Вказані положення законодавства додатково підтверджують те, що індексація грошового забезпечення виплачується за місцем проходження служби.
При цьому у особистих картках грошового забезпечення та заробітної плати відповідачі самостійно визначили ті періоди військової служби, у які кожен з них виплачував позивачу грошове забезпечення. Відтак, саме на відповідачів у спірних правовідносинах покладається обов`язок здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Згідно матеріалів справи позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 14.08.2023 року, а з 15.08.2023 - зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_4 прикордонного загону позивача, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону №924-ОС від 26.11.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.11.2024 року.
Таким чином, з огляду на наведені обставини та правову позицію Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивач звернувся до суду в межах установленого статтею 233 КЗпП України строку, а доводи апелянта про його пропуск є необґрунтованими.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.