П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/6134/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
07 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також усіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні тощо) без урахування відповідних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня кожного календарного року, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити йому грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також усі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток, одноразову грошову допомогу при звільненні тощо) з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня кожного календарного року, а саме: з 29.01.2020 по 31.12.2020 - виходячи з розміру 2102,00 грн; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - виходячи з розміру 2270,00 грн; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - виходячи з розміру 2481,00 грн; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - виходячи з розміру 2684,00 грн.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.02.2026 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня кожного календарного року.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року, усі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (у тому числі грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористані дні відпусток, одноразову грошову допомогу при звільненні та інші виплати, розмір яких визначається виходячи з грошового забезпечення), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 - із розрахунку 2102,00 грн; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із розрахунку 2270,00 грн; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із розрахунку 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із розрахунку 2684,00 грн; з урахуванням раніше виплачених за цей період сум грошового забезпечення та сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших виплат, розмір яких визначається виходячи з грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 у період з 13.08.2012 по 30.04.2024 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні старший солдат, зокрема, на посадах старшого водія та водія-електрика.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2024 № 122 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення.
Із картки особового рахунку військовослужбовця на 2024 рік та грошового атестата, виданих військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я позивача, убачається, що станом на квітень 2024 року посадовий оклад за займаною позивачем посадою, оклад за військовим званням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія тощо) визначені та виплачувалися відповідачем у конкретних розмірах.
У розділі «Одноразові додаткові види грошового забезпечення» зазначено, зокрема, про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік та про невиплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; відомості щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та інших одноразових виплат у вказаних документах відсутні.
11.03.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою, в якій просив перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення та всі інші належні виплати за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Заява надіслана відповідачеві поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 11.03.2025 та інформацією про відстеження поштового відправлення, з якої вбачається, що вказане відправлення вручене представнику відповідача за довіреністю 17.03.2025 року.
Доказів розгляду зазначеної заяви позивача по суті та надання йому письмової відповіді за результатами її розгляду відповідачем до суду не подано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України встановлюється спеціальна надбавка, що входить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було затверджено нові умови грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з пунктом 4 цієї Постанови (у первісній редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103) розміри посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пункт 4 Постанови №704 викладено у редакції, згідно з якою, розрахунковою величиною ставав прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня 2018 року.
Надалі законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX (усі - у редакціях, чинних станом на 1 січня відповідних років) встановлено такі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб: станом на 01.01.2020 - 2102 грн; станом на 01.01.2021 - 2270 грн; станом на 01.01.2022 - 2481 грн; станом на 01.01.2023 - 2684 грн.
При цьому, зазначені закони не містять застережень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України залишити прожитковий мінімум на рівні 2018 року для цілей визначення грошового забезпечення військовослужбовців.
З 20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», якою пункт 4 Постанови №704 знову змінено, установивши інший підхід до визначення розрахункової величини (фіксована величина 1762 грн).
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, аналізуючи пункт 4 Постанови №704 у взаємозв`язку з законами про Державний бюджет України, дійшов висновку, що збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідних років (у 2020-2022 роках) породило підстави для перерахунку грошового забезпечення, яке визначається за Постановою №704, виходячи з оновлених розмірів прожиткового мінімуму, встановлених законами про Державний бюджет.
Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, починаючи з 01.01.2020 року, положення пункту 4 Постанови №704 в частині фіксації розрахункової величини на рівні прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року суперечили законам про Державний бюджет України, що встановлювали нові, більші розміри прожиткового мінімуму.
У цій частині підзаконний акт не міг бути застосований судами, а розрахунок грошового забезпечення мав здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Як встановлено судом першої інстанції, при нарахуванні грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 військова частина НОМЕР_1 використовувала як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1762 грн), множачи його на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до Постанови №704.
Ця обставина випливає з наданих відповідачем довідок, розрахункових документів, грошового атестата і не спростована самим відповідачем.
Водночас, як установлено вище, у 2020-2023 роках закони про Державний бюджет України встановлювали інші, вищі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідних років.
Верховний Суд у наведених вище постановах сформулював правову позицію, відповідно до якої: Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати чи «заморожувати» розміри базових державних соціальних стандартів, установлених законами, шляхом прийняття підзаконних актів; при суперечності між підзаконним актом (Постанова №704 у частині фіксації прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року) і законом (закони про Державний бюджет України на 2020-2023 роки) суд застосовує закон, а підзаконний акт - лише в тій частині, яка йому не суперечить.
Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, а не прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, не відповідають закону і, відповідно, є протиправними.
З урахуванням установлених у справі фактичних обставин та наведеного правового аналізу суд першої інстанції доходить до обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги підлягали задоволенню частково, а саме в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання обов`язку провести перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня кожного року, та в частині зобов`язання здійснити такий перерахунок і виплату належних сум з урахуванням уже виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду колегія суддів вважає помилковими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що під час виплати грошового забезпечення у спірний період відповідач надавав позивачу розрахункові листи чи інші документи з детальною розшифровкою складових грошового забезпечення за кожен місяць, з яких позивач міг би об`єктивно встановити, що при нарахуванні його посадового окладу та окладу за військовим званням застосовано саме прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не прожитковий мінімум на 1 січня відповідного року.
При цьому, наявний у матеріалах справи грошовий атестат фіксує суми, нараховані та виплачені позивачу станом на дату його звільнення, але не містить повної помісячної розшифровки нарахувань за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 і не розкриває розміру застосованого прожиткового мінімуму як розрахункової величини.
За таких обставин посилання відповідача на те, що саме з моменту ознайомлення з грошовим атестатом позивач повинен був дізнатися про порушення свого права за весь спірний період, є необґрунтованими та суперечать правовим висновкам Верховного Суду у справі №580/9034/24.
Крім того, 11.03.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою, в якій просив перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення та всі інші належні виплати за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Заява надіслана відповідачеві поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 11.03.2025 та інформацією про відстеження поштового відправлення, з якої вбачається, що вказане відправлення було вручено представнику відповідача за довіреністю 17.03.2025. Доказів розгляду зазначеної заяви по суті та надання позивачеві письмової відповіді за результатами її розгляду відповідачем до суду не подано.
Також, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що для періоду до 19.07.2022 строк звернення до суду не обмежений; для періоду після 19.07.2022 строк звернення не може застосовуватися як підстава для негативних процесуальних наслідків для позивача, оскільки норма, яка встановлювала тримісячний строк, втратила чинність, а факт пропуску позивачем такого строку відповідачем не доведений.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.