П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/4966/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Томчук А.В.
07 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 22[телефон приховано] від 11.02.2026 щодо не зарахування періодів роботи до страхового стажу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.07.1982.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03 лютого 2026 року та провести відповідні виплати.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.02.2026 № 22[телефон приховано] про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.07.1982 та повторно розглянути заяву від 03.02.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок ведення та належного оформлення трудової книжки покладено на роботодавця, а тому недоліки її заповнення не можуть бути підставою для позбавлення працівника права на зарахування фактично відпрацьованого часу до страхового стажу. Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання призначити пенсію, оскільки вирішення цього питання належить до компетенції пенсійного органу, який має повторно розглянути заяву позивача.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що страховий стаж позивачки за поданими документами та даними персоніфікованого обліку становить 18 років 05 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком; періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 12.07.1982 не могли бути враховані, оскільки на титульній сторінці трудової книжки безпідставно дописано дату народження, а інших документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, позивачкою не надано. Апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції статей 2, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує, що зобов`язання пенсійного органу зарахувати періоди роботи до страхового стажу є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
03.02.2026 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.02.2026 № 22[телефон приховано] позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Страховий стаж особи складає 18 років 05 місяців 06 днів.
За результатами розгляду поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці безпідставно дописано дату народження.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно.
Умови, порядок призначення та обчислення пенсій за віком урегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови набуття права на пенсію за віком залежно від досягнутого віку та наявності відповідної тривалості страхового стажу, зокрема право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року відповідної тривалості.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законодавством, що діяло до 01.01.2004, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), статтею 56 якого передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною першою статті 62 Закону № 1788-XII "основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України".
Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 48 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
На виконання наведених норм постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1193 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавцем установлено пріоритет трудової книжки як основного документа, що підтверджує стаж роботи. Інші документи приймаються до уваги лише у випадках відсутності трудової книжки або відсутності чи неправильності (неточності) записів саме про періоди роботи.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для незарахування спірних періодів роботи слугували не недоліки записів про періоди роботи, а дописування дати народження на титульній сторінці трудової книжки. Водночас пенсійним органом не наведено, у чому саме полягає вплив цього недоліку на достовірність внесених до трудової книжки відомостей про періоди трудової діяльності позивачки, та не зазначено, що особу, якій належить трудова книжка, не можливо ідентифікувати. Разом з тим записи трудової книжки про періоди роботи містять дати прийняття та звільнення, посилання на накази, підписи уповноважених осіб та печатки підприємств, тобто відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Крім того, колегія суддів враховує, що обов`язок з ведення, заповнення та зберігання трудових книжок працівників покладено законодавством на роботодавця (власника або уповноважений ним орган), а не на працівника. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за правильністю ведення роботодавцем його трудової книжки. Відтак негативні наслідки неналежного оформлення трудової книжки не можуть бути покладені на працівника та призводити до позбавлення його конституційного права на пенсійне забезпечення в частині врахування фактично відпрацьованого часу.
Наведений підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, в якій Суд зазначив, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування до страхового стажу відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Зазначений висновок стосується подібних правовідносин і відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується колегією суддів при вирішенні цієї справи.
Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 04.03.2020 у справі № 155/1180/17 колегія суддів відхиляє, оскільки викладені у них висновки сформульовані за інших фактичних обставин - за наявності сумнівів щодо самих записів про періоди роботи або за відсутності належного оформлення трудової книжки в цілому, тоді як у цій справі записи про періоди роботи позивача за формою та змістом сумнівів не викликають і пенсійним органом по суті не спростовані.
Стосовно доводів апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження пенсійного органу колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Суд першої інстанції, скасувавши спірне рішення, не зобов`язав відповідача призначити позивачу пенсію за віком (у цій частині у задоволенні позову відмовлено), а зобов`язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати періоди роботи згідно з трудовою книжкою та повторно розглянути заяву від 03.02.2026 з урахуванням висновків суду. Такий спосіб захисту не підміняє собою рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки остаточне вирішення питання про наявність права на пенсію та її призначення залишено на розсуд пенсійного органу, а відтак є ефективним і таким, що відповідає завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України, та частині другій статті 9 цього Кодексу.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 11.02.2026 № 22[телефон приховано] та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у спосіб, обраний судом.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий Томчук А.В.
Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.