ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року м. Львів Справа № 500/5776/24 пров. № А/857/32137/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт проект плюс" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 500/5776/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт проект плюс" про стягнення податкового боргу,-
суддя(і) у І інстанції Мірінович У.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС України у Тернопільській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Тернопільській області) звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт проект плюс" (далі - відповідач, ТОВ «Експерт проект плюс»), у якому просило ухвалити рішення про стягнення з рахунків відповідача, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки, що належить ТОВ «Експерт проект плюс» кошти у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 406812,52 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в повному обсязі не сплачує суму податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який виник у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань самостійно задекларованих платником податків та нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень, а також пені, тому у нього виникла заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами, що стало підставою звернення позивача з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт проект плюс" про стягнення податкового боргу, - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт проект плюс" (код ЄДРПОУ 41041331), що його обслуговують, та за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Експерт проект плюс" до відповідного бюджету податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 406812 (чотириста шість тисяч вісімсот дванадцять) гривень 52 коп.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини (військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні») з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням /обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Отже, апелянт вважає, що на період воєнного стану діяли форс мажорні обставини, тому, податкові повідомлення-рішення про накладення штрафу, винесені на підставі Актів камеральної перевірки є незаконними та не підлягають стягненню з ТОВ «ЕКСПЕРТ ПРОЕКТ ПЛЮС».
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Проект Плюс» (далі ТОВ «Експерт Проект Плюс») зареєстроване як юридична особа та знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Станом на 16.09.2024 у ТОВ «Експерт Проект Плюс» наявний податковий борг перед держаним бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 406812,52грн (основний платіж - 9162,00грн; штрафна санкція 397608,26грн; пеня - 42,26грн).
Вказаний податковий борг виник у відповідача у зв`язку з несплатою:
- самостійно задекларованих грошових зобов`язань, а саме:
в сумі 2231,00грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №[номер приховано] від 20.06.2024 (арк. справи 32);
в сумі 1701,00грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №[номер приховано] від 22.07.2024 (арк. справи 33);
в сумі 5230,00грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість №[номер приховано] від 16.08.2024 (арк. справи 34);
- згідно податкового повідомлення - рішення від 11.10.2023 №0[телефон приховано] (арк. справи 20) про накладення штрафу в розмірі 334074,08грн (з урахуванням сплачених (погашених) сум) винесеного на підставі Акта камеральної перевірки від 12.09.2023 №6908/19-00-04-05/41041331, яким встановлено порушення відповідачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (арк. справи 18);
- згідно податкового повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0[телефон приховано] (арк. справи 26) на загальну суму 31704,21грн, винесеного на підставі Акта камеральної перевірки від 04.06.2024 №6931/19-00-04-05/41041331, яким встановлено порушення відповідачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (арк. справи 24);
- - пеня з податку на додану вартість у сумі 42,26грн за період з 06.06.2024 по 26.07.2024 (арк. справи 12-14).
Заявлена в позовних вимогах сума податкового боргу, окрім перелічених податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень, актів перевірок та розрахунків пені, підтверджується також іншими наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про наявність податкового боргу станом на 16.09.2024 (арк. справи 10), розрахунком суми позовних вимог з податкового боргу (арк. справи 11), світлокопією інтегрованих карток платника податку за платежами «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (арк. справи) та за платежем податок на прибуток приватних підприємств (арк. справи 35-37).
У зв`язку із наявністю у відповідача податкового боргу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку податкового боргу, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання контролюючим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України до обов`язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).
Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.
В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Правовими положенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.
Відповідно до приписів статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Таким чином, шляхом подання податкових декларацій платника податку на додану вартість та платника податку на прибуток відповідач самостійно визначив та узгодив податкові зобов`язання на суму 9162,00грн.
Відповідно до пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (підпункт 54.3.1.);
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2.);
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3.);
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (підпункт 54.3.5.).
Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Експерт Проект Плюс» за період з 10.12.2019 по 24.03.2023, результати якої оформлено актом від 12.09.2023 №6908/19-00-04-05/41041331 та на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення від 11.10.2023 №0[телефон приховано], яким до відповідача застосовано штраф у сумі 334074,08грн, частково сплачений відповідачем. Аналогічно податковим органом було проведено іншу камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Експерт Проект Плюс» за період з 16.08.2023 по 02.05.2024, результати якої оформлено актом від 04.06.2024 №6931/19-00-04-05/41041331, на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення від 27.06.2024 №0[телефон приховано], яким до відповідача застосовано штраф у сумі 31704,21грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що податкове повідомлення-рішення від 11.10.2023 №0[телефон приховано], оскаржувалось відповідачем в судовому порядку, однак, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №500/1448/24, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024, позов ТОВ «ЕКСПЕРТ ПРОЕКТ ПЛЮС» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишено без розгляду, яка набрала законної сили.
Щодо оскарження іншого податкового повідомлення рішення, сторонами доказів суду апеляційної інстанції не надано, а судом не здобуто.
З врахуванням зазначених аргументів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток підприємств, є податковим боргом.
Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У зв`язку з несплатою податкового боргу згідно статті 59 Податкового кодексу України відповідачу була правомірно надіслана податкова вимога форми «Ю» №0[телефон приховано]-1900 від 17.07.2024 (арк. справи 17).
Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пунктів 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням того, що під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку податкового боргу чи оскарження/скасування рішень, на підставі яких виник податковий борг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.311, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт проект плюс" залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 500/5776/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук