Справа № 703/3009/25
2/703/48/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Криви Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дем`яненка О.В.,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -
встановив:
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позову позивачі вказують, що вони є власниками житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду від 24.03.2020 № 703/4881/20 та договору дарування від 23.08.2023 № 1146. Разом із ними за вказаною адресою, в окремій переобладнаній будівлі літньої кухні, проживає мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
З січня 2023 року відповідачка, на ґрунті особистих неприязних відносин, постійно спричиняє сварки та бійки з ними, обмовляє їх перед сусідами, зводить наклепи, подає безпідставні скарги до різних державних органів, виставляючи їх у вкрай негативному світлі, принижуючи їхню честь та гідність, чим вчиняє психічне насильство відносно них, що робить спільне проживання нестерпним. Відповідачка постійно провокує їх на конфлікти, які були предметом численних судових розглядів у справах про адміністративні правопорушення та при розгляді її заяв органами поліції.
Також вказують, що в утриманні будинку та оплаті комунальних послуг, відповідачка ніякої участі не приймає.
Зазначають, що ОСОБА_3 опублікувала відео в мережі Youtube з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», де перекрутила всі факти та обставини, виставивши їх у вкрай негативному світлі, відкрито принизивши честь та гість та ділову репутацію, оскільки відео подивилося понад 300 тисяч людей і велика кількість залишили негативні та образливі коментарі відносно них.
Крім того, відповідачка поширила це відео в соціальній мережі Facebook у декількох групах, що стосуються м. Сміла, зокрема, « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «ІНФОРМАЦІЯ_9», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що спричинило велику кількість критики образ в наш бік вже від жителів міста, де вони проживають.
Також зазначають, що відповідачка неодноразово зверталась з надуманими та безпідставними заявами щодо позивачів до ВП № 2 Черкаського РУП, які, в подальшому були списані за відсутністю складу правопорушення або закриті судом.
При цьому за заявою ОСОБА_1 відносно відповідачки було відкрито кримінальне провадження від 07.11.2023 № 120232553500003555 за фактом заподіяння тілесних ушкоджень, а 27.03.2025 ще одне № 42025252230000018 - також за заподіяння тілесних ушкоджень відповідачкою.
Також вказують, що відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за жорстоке поводження із їхньою собакою та вчинення домашнього насильства відносно позивачки ОСОБА_1 , а також винесено терміновий заборонний припис.
Окрім того, зазначають, що з відповіді служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради від 17.09.2024 вбачається, що ОСОБА_3 зверталася і до служби зі скаргами на позивачів з надуманих підстав та під час обговорення правил спільного проживання відповідачка відмовилася йти на компроміс з сином та невісткою.
Стверджують, що постійні сварки, образи і погрози, які вони отримали від відповідачки, вкрай негативно вплинули на самопочуття, психічний стан, викликає стан тривоги, панічні приступи, безсоння та змусило позивачку ОСОБА_1 звертатися за допомогою до лікаря-психіатра, який встановив діагноз - посттравматичний стресовий розлад та призначив лікування. Постійні прояви агресії відповідачки заподіюють стресу їхньому сину, в результаті чого він постійно відчуває страх та проявляє ознаки неврозу, що змусило звертатися за допомогою до психолога.
У зв`язку з викладеним, просять суд виселити відповідачку ОСОБА_3 з належного їм на праві приватної власності житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою суду від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
26 червня 2025 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, узагальнені доводи у якому зводяться до такого.
Так відповідач вказує, що після смерті ОСОБА_4 будинок садибного типу з господарськими спорудами та будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за домовленістю між всіма спадкоємцями, а саме: нею - ОСОБА_3 , їхньою з ОСОБА_4 дочкою ОСОБА_5 , було вирішено оформити спадщину на ОСОБА_2 , з умовою її фактичного проживання у вказаній будівлі. Її відмова від частки у спадщині за законом на користь сина ОСОБА_2 була спричинені двома факторами, а саме її моральним станом та досягненням домовленості із сином, адже за міркуваннями останнього оформлення спадщини на нього є простою формальністю і нічого не змінить у майбутньому для неї, як користувача домоволодіння. Її син ОСОБА_2 запевнив її у його чесності, взяв на себе зобов`язання стосовно подальших дій після оформлення спадщини саме на нього та пообіцяв не здійснювати будь-яких дій із домоволодінням, не відчужувати його, не передавати будь-кому і не здійснювати дій які будуть перешкоджати їй проживати та користуватися домоволодінням, оскільки це будинок їх спільний з покійним чоловіком ОСОБА_4 , який вони побудували разом.
З 2023 року ОСОБА_2 почав вчиняти дії психологічного та фізичного характеру з метою виселити її з будинку. З його боку та з боку його нової дружини ОСОБА_1 вчинялися дії фізичного характеру, нанесення тілесних ушкоджень, про що були відповідні звернення до органів національної поліції. Також, без її відома син оформив на користь своєї нової дружини ОСОБА_1 договір дарування частини житлового будинку та земельної ділянки, що є грубим порушенням їхньої із сином усної домовленості.
Стверджує, що після укладення договору дарування, невістка почала поводити себе дуже брутально, постійно ображає її та її родичів (онуків, доньку та колишню невістку, неодноразово підіймала на неї руку, за що була притягнута до адміністративної відповідальності.
Також зазначає, що вона тривалий час займалася вирощуванням квітів, які потім продавала, що було її основним засобом до існування. Після укладення договору дарування ОСОБА_1 повністю знищила її насадження квітів. Незважаючи на те, що будинок має великий метраж, в даний час вона проживає у літній кухні, яка розташована на подвір`ї домоволодіння.
Зазначає, що виселення її з будинку, у якої внаслідок постійного побиття, значно погіршився стан здоров`я та може призвести до виникнення негативних для неї наслідків, пов`язаних з відсутністю у неї особистого житла, з урахуванням стану здоров`я та доходів у вигляді мінімальної заробітної плати, навіть наймання житла буде надмірним тягарем. Окрім того, вказує, що вона не є такою, що самовільно вселилася у дане приміщення. У вказаному будинку вона проживає з 1988 року, коли одружилася із ОСОБА_4 , у будинковолодінні вони постійно робили добудови, ремонти тощо. Враховуючи викладене просила у задоволенні позову відмовити.
04.07.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, узагальнені доводи в якій зводяться до такого.
Вказує, що посилання відповідачки на її моральний стан під час відмови від спадщини на користь сина та наявність з ним будь-яких домовленостей щодо його зобов`язання не відчужувати будинок без її згоди та не вчиняти дій, які будуть перешкоджати їй проживати та користуватися домоволодінням, а тим більше наявність усного договору про це, є повністю надуманими та не відповідають дійсності. Право власності на житловий будинок за ОСОБА_2 визнано рішенням Смілянського міськрайонного суду від 24.03.2020, яке набрало законної сили 23.04.2020 та не оскаржувалося відповідачкою. Вказане рішення не містить жодної згадки про будь-які домовленості між сторонами. Також, у своїй заяві нотаріусу про відмову від спадщини від 13.12.2013 відповідачка вказала, що усвідомлює значення своїй дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного та психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовляється від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Їй нотаріусом роз`яснено, що її відмова від спадщини є безумною і беззастережною. Майно, що залишилося, являлося особистою власністю померлого, тому на видачу свідоцтва про право власності вона не претендує. При цьому відповідно до заяви відповідачка відмовилася від спадщини не на користь сина, а взагалі.
Зазначенні відповідачкою, що укладення сином договору дарування 1/2 частки будинку своїй дружині без погодження з відповідачкою є незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, розпоряджатися своїм майном і згода для цього інших осіб, які не є власниками, не вимагається. Посилання відповідачки на недобросовісність сторін договору дарування та наявність обтяження спірного будинку є безпідставним, оскільки договір дарування не оскаржувався, а наявність мешканців не є обтяженням будинку.
Крім того, відповідачка у відзиві сама підтверджує наявність конфліктів з позивачами, які є власниками будинку, та численні справи, що підтверджує неможливість спільного проживання.
Заперечень на відповідь на відзив від відповідачки не надходило.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали з підстав, значених у позові, просили задовольнити позов. При цьому вказали, що з 2023 року у них з відповідачкою тривають постійні конфлікти, відповідачка появляє агресію по відношенню до них та їхнього сина, у зв`язку з чим вони зверталися до правоохоронних органів. Також ОСОБА_2 заперечив наявність будь-яких домовленостей з матір`ю про її проживання у літній кухні. Стверджували, що спільне проживання є неможливим, відтак просили задовольнити позов.
Відповідачка в судовому засіданні, просила відмовити в позові, посилаючись на обґрунтування, які зазначені в відзиві, при цьому вказавши, що конфлікти розпочалися починаючи з 2023 року, коли собака ОСОБА_1 почала шкодити її квіти, вирощуванням яких вона займалася, що було основним та єдиним її доходом та джерелом існування. Потім конфлікти переросли на особисті відносини, відбувалися постійні виклики правоохоронних органів з обох сторін. Раніше, коли син жив із першою дружиною, з якою вона і досі спілкується та має добрі відносини, існувала усна домовленість, що спадщину отримає лише син ОСОБА_2 , однак дозволить їй проживати у літній кухні цього домоволодіння. Після розлучення сина ОСОБА_2 із першою дружиною, вони так і продовжували проживати, жодних конфліктів між ними не існувало, поки син не одружився на ОСОБА_1 . Наразі, після укладення договору дарування частини будинку ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , її зняли із реєстрації у цьому будинку, їй відключили воду та електроенергію, по цей день вона проживає без світла та води. По сьогоднішній день, хоча рішення у справі ще не прийнято та її не виселено, однак позивачі вже зачиняють хвіртку, щоб вона не могла потрапити до себе у літню кухню, тому вона вимушена перелазити через огорожу, або заходити через хвіртку від сусідів. Також вказала, що у цьому будинку вона проживає з 1988 року, цей будинок належав її свекрам, а потім став власністю її покійного чоловіка ОСОБА_4 . Вказала, що на подвір`ї є можливість відгородити літню кухню від основного будинку огорожею, встановити окремі хвіртки, зробити окремі виходи, що не заважати один одному. Просила у позові відмовити, оскільки іншого житла вона не має та у цьому будинку вона проживає більше тридцяти років.
Представник третьої особи - служби у справах дітей, подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за їх відсутності, у зв`язку з тим, що дана категорія справи не входить до переліку справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою.
Також у судовому засіданні були допитані свідки.
Зокрема, свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_3 є його рідною сестрою. Зазначив, що під час конфліктів між сторонами безпосередньо присутнім не був та про такі обставини йому відомо лише зі слів. Водночас під час перебування у відпустці, будучи військовослужбовцем, був присутній при словесній сварці між сторонами. Також зазначив, що його збентежило те, що ОСОБА_3 зверталася до військкомату з метою направлення свого сина на військову службу. На його запитання, чи пов`язано це з бажанням отримати будинок, ОСОБА_3 відповіді не надала. Пояснив, що під час спілкування сестра не розповідала йому про свої відносини з невісткою ОСОБА_1 . Після того, як йому стало відомо про конфлікти між ними, він припинив спілкування з сестрою. Щодо будинку, в якому проживають сторони, свідок пояснив, що, наскільки йому відомо, він спочатку належав дідусю та бабусі - ОСОБА_7 , при цьому ОСОБА_8 власницею цього будинку ніколи не була. Також йому не відомо про будь-яку домовленість між ОСОБА_8 та її сином ОСОБА_9 щодо передачі останньому будинку у власність в обмін на здійснення ним догляду за матір`ю.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що тривалий час перебувала у дружніх стосунках із ОСОБА_3 та знала її родину ще до появи другої дружини її сина ОСОБА_2 . ОСОБА_1 знає з 2022 року, після її одруження з ОСОБА_9 , часто буває в їхній сім`ї та підтримує з нею теплі стосунки. Зазначила, що після появи ОСОБА_1 матеріальний стан сім`ї покращився, вона налагодила добрі стосунки з дітьми ОСОБА_2 від попереднього шлюбу, які приходили до неї навіть за відсутності батька. Також спочатку між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 були теплі стосунки, що свідок неодноразово спостерігала під час сімейних свят. На думку свідка, згодом ОСОБА_8 почала втручатися в сім`ю сина та негативно ставитися до її добробуту, зокрема через придбання автомобіля та відпочинок у Карпатах. При цьому ОСОБА_8 почала публікувати у «Facebook» дописи щодо родини сина, один з яких усиновлення дитини. Також зазначила, що під час її перебування в родині ОСОБА_12 вони назбирали невелику миску ожини, після чого ОСОБА_8 опублікувала у « Facebook » допис про те, що вони «об`їли» ожину та її викопали. На думку свідка, згодом ОСОБА_8 почала втручатися у сімейні відносини сина, зокрема поширювала у «Facebook» публікації щодо родини, що спричиняло конфлікти. На її думку, саме ОСОБА_8 стала причиною погіршення відносин між ОСОБА_11 та дітьми ОСОБА_9 від попереднього шлюбу. Зазначила, що ОСОБА_11 неодноразово намагалася примиритися зі свекрухою, зокрема запрошувала її на святкування Нового року та робила їй подарунки. Також свідок була очевидцем того, що ОСОБА_11 доставили до лікарні: у неї були садна на вусі, укус пальця, вона сильно плакала, тоді як ОСОБА_8 лежала та спостерігала за подіями. Свідок зазначила, що ОСОБА_11 прагнула мирних стосунків у сім`ї та підтримувала спілкування дітей ОСОБА_9 від попереднього шлюбу з родиною. Крім цього їй також відомо про бажання ОСОБА_8 , щоб син поїхав на війну та розлучився з ОСОБА_14 . При цьому, за її спостереженнями, у періоди відсутності ОСОБА_8 конфлікти в сім`ї не виникали. Щодо оплати комунальних послуг ОСОБА_8 , вона достовірно не обізнана. Водночас зазначила, що була свідком припинення водопостачання в будинку на два дні, після чого з`ясувалося, що кран водопостачання був перекритий ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що є кумою ОСОБА_14 . Їй відомо про конфлікти в сім`ї. Зазначила, що одного разу, перебуваючи в неї в гостях, ОСОБА_11 отримала сповіщення з камер спостереження про перебування у дворі ОСОБА_3 та інших жінок, які нецензурно висловлювалися та жестикулювали в бік камери й дверей. У зв`язку з цим ОСОБА_11 увімкнула голосове повідомлення та попросила їх залишити подвір`я. Після цього ОСОБА_11 почала отримувати погрози телефоном та через СМС, у зв`язку з чим попросила її поїхати разом із нею. Приїхавши разом із дітьми, свідок побачила, як ОСОБА_8 провокувала та чіплялася до ОСОБА_11 , після чого стала між ними та викликала поліцію. Після від`їзду поліції між ОСОБА_11 та сусідкою виникла бійка. Також свідок зазначила, що одного разу ОСОБА_11 зателефонувала їй у сльозах та попросила приїхати. На місці вже були швидка допомога та поліція. Свідок побачила ОСОБА_8 на підлозі з ушкодженнями: перегризеним пальцем, порваними вухами, зірваними сережками, розтріпаним волоссям, подряпинами та порваним одягом. Крім того прибувши до лікарні, до ОСОБА_8 приїхала невідома їй жінка та вона була очевидцем того, що вони знову провокували ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що є колишньою невісткою ОСОБА_8 , яка є бабусею її дітей. Зазначила, що у 2011 році, коли вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 , між ним та його батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - була домовленість про те, що батьки перейдуть проживати у «врємянку», розташовану на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проживання окремо від батьків. ОСОБА_2 при цьому пообіцяв батькам проводити ремонт у вказаному приміщенні. Також, зі слів свідка, була домовленість, що житловий будинок належатиме ОСОБА_2 , а земельна ділянка біля будинку - ОСОБА_8 до того часу, доки вона матиме можливість нею доглядати, оскільки остання займалася вирощуванням та реалізацією квітів, що було джерелом її доходу. Крім того, ОСОБА_3 доглядала за своїм чоловіком, який переніс інсульт. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 матеріально батькам не допомагав, оскільки, за її словами, мав кошти лише на власні потреби. Після народження першої дитини вона проживала за рахунок соціальних виплат, а також допомоги своїх батьків та свекрухи ОСОБА_3 , яка отримувала дохід від реалізації квітів на ринку. Після смерті ОСОБА_4 постало питання щодо оформлення спадщини. За наявною між ними домовленістю ОСОБА_3 не наполягала на тому, щоб ОСОБА_2 здійснював ремонт у приміщенні, де вона проживала, за власний рахунок. Більше того, ОСОБА_8 за власні кошти придбавала будівельні матеріали як для себе, так і для сім`ї свідка, оскільки будинки перебували у незадовільному стані. Свідок вважає, що ОСОБА_2 ввів свою матір в оману з метою оформлення спадщини на себе, чому, на її думку, сприяло особливе ставлення ОСОБА_8 до сина. Водночас, як зазначила свідок, після оформлення спадщини ОСОБА_9 своїх домовленостей не виконав та наразі намагається позбавити матір можливості проживати у домоволодінні. Крім того, свідок пояснила, що між сторонами була домовленість про те, що будинок, у якому проживала її сім`я, у подальшому перейде у спадщину їхнім спільним дітям, а «врємянка» - сину сестри ОСОБА_18 . За її словами, саме так розпорядилася ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 проти цього не заперечував. У зв`язку з цим ОСОБА_8 вирішила не оформлювати спадщину, маючи намір заощадити кошти. Для оформлення спадщини кошти позичив батько свідка - ОСОБА_19 , за умови, що ОСОБА_9 зареєструє у домоволодінні свідка та їхніх дітей, однак зазначена домовленість виконана не була. Свідок також пояснила, що ОСОБА_9 не допомагав їй по господарству та у вихованні дітей, натомість таку допомогу надавала ОСОБА_8 , з якою у свідка склалися дружні стосунки. Під час спільного проживання свідок неодноразово була очевидцем зневажливого ставлення ОСОБА_9 до своїх батьків, а також випадків, коли він висловлювався на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою. Після розірвання шлюбу свідка з ОСОБА_9 останній одружився вдруге. Після цього, за словами свідка, між ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 почали виникати конфлікти. Свідок вважає, що ОСОБА_9 та ОСОБА_11 почали чинити психологічний тиск на ОСОБА_8 та псувати її майно, зокрема квіти, демонструючи тим самим своє ставлення до неї та фактичне домінування у домоволодінні. Також свідок пояснила, що раніше її спільні з ОСОБА_9 діти могли безперешкодно спілкуватися зі своєю бабусею ОСОБА_8 та заходити до батька, однак протягом останніх двох років такі випадки стали поодинокими. На даний час ОСОБА_9 близько року взагалі не спілкується з дітьми. Коли діти приходили спілкуватися з бабусею, ОСОБА_9 , за словами свідка, відключав електропостачання у приміщенні, де вона проживала. Після побиття ОСОБА_8 , її онуки приходили до неї, допомагали, приносили воду та заряджали павербанк, оскільки вона потребувала допомоги. Одного разу, коли діти прийшли провідати бабусю, хвіртка була зачинена, а ключі, за словами свідка, були лише у ОСОБА_9 та ОСОБА_20 ОСОБА_8 ключів не було. Діти намагалися потрапити на територію з боку заднього двору, однак ОСОБА_9 «заварив» доступ і звідти, чим, як зазначила свідок, було обмежено доступ дітей до бабусі, а ОСОБА_8 - до води. У зв`язку з цим діти були змушені брати у сусіда драбину та перелазити через сітку. Свідок також пояснила, що їй відомо про випадок, коли ОСОБА_8 була покусана собакою, яка належить ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , оскільки після цього у неї були тілесні ушкодження у вигляді ран та подряпин. Крім того, свідок пояснила, що на день народження їхнього сина ОСОБА_21 , ОСОБА_9 зателефонував та запросив дітей до себе. Дитина очікувала від батька подарунка, однак ОСОБА_9 подарунка не зробив та частуванням дітей не забезпечив. За словами свідка, вони лише разом переглянули фільм. На день народження молодшого сина ОСОБА_9 дитину також не привітав. Після цього, як зазначила свідок, він із дітьми більше не спілкується. Зі слів ОСОБА_8 свідку відомо, що поліція зобов`язала ОСОБА_9 та ОСОБА_11 забезпечити вільний доступ через хвіртку, яка була зачинена. Востаннє свідок була на території домоволодіння приблизно півтора-два роки тому, коли ОСОБА_8 запросила її після чергового конфлікту та побиття, в якому, за словами свідка, брали участь ОСОБА_11 та ОСОБА_18 . Про зазначені обставини їй також було відомо зі слів сусідів. Щодо неприязних відносин між ОСОБА_8 , з одного боку, та ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , з іншого боку, свідок пояснила, що їй відомо про них, зокрема, зі слів її дітей, які були свідками окремих конфліктів.
Свідок ОСОБА_22 пояснила, що є донькою ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_2 . Їй відомо, що після другого одруження її брата ОСОБА_2 між його дружиною ОСОБА_11 та матір`ю ОСОБА_8 почали виникати конфлікти, зокрема через собаку, яка пошкодила квіти, вирощувані ОСОБА_8 з метою їх реалізації та отримання коштів для проживання. Також свідок зазначила, що зі слів її сина їй відомо про випадок, коли ОСОБА_11 у його присутності та присутності прийомного сина ОСОБА_11 ображала та била ОСОБА_8 , при цьому ОСОБА_9 не перешкоджав конфлікту. Крім того, свідок пояснила, що до другого шлюбу її брата між нею, її матір`ю ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_4 була усна домовленість, відповідно до якої вони відмовлялися від належної їм частини будинку в домоволодінні на користь ОСОБА_9 , натомість за свідком мала залишитися літня кухня та половина двору. Однак, ОСОБА_9 своїх зобов`язань не виконав. Також, за словами свідка, існувала домовленість про те, що її матір здійснює ремонт літньої кухні, її син доглядає за бабусею ОСОБА_8 , а в подальшому літня кухня переходить у його власність. Свідок додала, що її матір ОСОБА_8 прожила у вказаному домоволодінні близько 40 років, здійснювала догляд за ним, однак на даний час її син ОСОБА_9 обмежив їй доступ до водопостачання та електроенергії, а також виганяє з домоволодіння. Також свідок пояснила, що ОСОБА_8 за власні кошти, які отримувала від реалізації вирощених нею квітів, фінансувала проведення «проводів» ОСОБА_9 до армії та його перше весілля. На даний час, за її словами, ОСОБА_8 позбавлена можливості вирощувати та реалізовувати квіти, відповідно і заробляти кошти на життя. Крім того, свідку відомо, що собака, яка належить ОСОБА_11 , кусала дітей ОСОБА_9 від першого шлюбу. Безпосередньо момент укусів вона не бачила, однак бачила на тілах племінників укуси, коли вони приїздили до неї в гості. Водночас вона особисто бачила, як собака пошкодила квіти ОСОБА_15 . На думку свідка, у разі виселення ОСОБА_8 їй не буде куди йти, оскільки, окрім літньої кухні, іншого житла вона не має. Також свідок зазначила, що їй не відомо про наявність у ОСОБА_8 претензій щодо права власності на будинок. Хто на даний час є власником будинку, свідку невідомо, однак раніше власником був ОСОБА_18 . Причиною неприязних відносин між сторонами, на її думку, спочатку були конфлікти через квіти, а на даний час спір пов`язаний із питанням виселення її матері з домоволодіння. Свідок також пояснила, що особисто не бачила, як ОСОБА_11 била ОСОБА_8 , однак про це їй відомо зі слів матері та сусідів, які, за їхніми словами, були очевидцями події. Крім того, свідок зазначила, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9 приїздили до неї з метою отримати допомогу у поміщенні ОСОБА_8 до психіатричної лікарні на лікування, посилаючись на те, що в неї нібито є проблеми з психічним станом. У зв`язку з цим свідок звернулася із заявою до поліції, однак, за її словами, на час допиту заява не дійшла до стадії розгляду. Також, за словами свідка, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 повідомляли, що після поміщення її матері до психіатричної лікарні вони продадуть або здадуть в оренду літню кухню, а свідку буде виплачено певну фінансову компенсацію. Інших свідків такої пропозиції, за її словами, не було.
Суд, заслухавши позивачів, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_23 , відповідачку, свідків, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи приходить до такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_24 перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі з 08 липня 2022 року, про що в матеріали справи надано копію свідоцтва про шлюб.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивачі мають малолітню дитину ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки № 996 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_25 .
Згідно копії рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2020 року, вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на будинковолодіння АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .
Відповідно до копії договору дарування частки земельної ділянки та частки житлового будинку, який укладено 23 серпня 2023 року, дарувальник ОСОБА_2 передав безоплатно у дар, а обдаровувана ОСОБА_1 прийняла у дар належні дарувальнику 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0617 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:0368 і 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований на цій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, повідомляється, що ОСОБА_3 зверталася до ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області із заявами про вчинення відносно неї протиправних дій ОСОБА_1 протягом 2023- 2024 років, звернення були зареєстровані з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»: ЄО від 31.01.2023 № 847, матеріали було розглянуто та списано в справу відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» № 1/847 від 31.01.2023; ЄО від 10.04.2023 № 3022, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023255350000097 від 11.04.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України; ЄО від 08.05.2023 № 4024 матеріали було розглянуто та списано в справу відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» № 846 від 05.06.2023; ЄО від 03.11.2023 № 12082, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відомості внесено до ЄРДР № 12023255350000346 від 11.04.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України; ЄО від 28.09.2024 за № 13777, матеріали було розглянуто та списано в справу відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» № 1/13777 від 28.09.2024. Також повідомляється, що ОСОБА_1 зверталася до ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області із заявами про вчинення відносно неї протиправних дій ОСОБА_3 , протягом 2023-2024 року, звернення були зареєстровані до ЄО області з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»: ЄО від 06.11.2023 № 12082, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023255350000355 від 07.11.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України; ЄО від 20.11.2023 № 12838 матеріали було розглянуто та було складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_3 за ст. 89 ч. 1 КУпАП Жорстоке поводження з тваринами № 996553 від 15.12.2023 та направлено до Смілянського міськрайонного суду для прийняття рішення.
З інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради № 472/01-31 від 17.09.2024 вбачається, що ОСОБА_3 зверталася до служби у справах дітей у липні 2024 року щодо поганих взаємовідносин з її сином ОСОБА_2 та невісткою ОСОБА_1 , які проживають за однією адресою. Повідомлення стосувалося побутових питань (вирвані квіти з ділянки, кидається собака). ОСОБА_3 також висловлювала невдоволення тим, що син і невістка приймають гостей. З метою реагування на повідомлення ОСОБА_3 до служби викликалися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які спростували звинувачення ОСОБА_3 та пояснили, що причиною поганих взаємостосунків є намагання ОСОБА_3 виселити подружжя з житла, яке ОСОБА_3 вважає своїм. В сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виховується п`ятирічна усиновлена дитина. З ОСОБА_3 тимчасово проживає її онук, син дочки. З метою налагодження взаємостосунків та обговорення правил спільного проживання до служби були викликані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для проведення бесіди. ОСОБА_3 відмовилася йти на компроміс з сином та невісткою. Всі учасники зустрічі були попереджені про недопустимість втягування в конфлікт дітей, вчинення в їх присутності сварок та скандалів.
З інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради № 157/01-31 від 14.04.2025 вбачається, що у 2025 році ОСОБА_3 не зверталася із заявами та скаргами відносно ОСОБА_1 до служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради. У березні 2025 року ОСОБА_3 звернулася з усною скаргою до служби у справах дітей обласної державної адміністрації щодо вчинення відносно неї психологічного та фізичного насильства сином ОСОБА_2 та невісткою ОСОБА_1 . ОСОБА_1 у березні 2025 року повідомила про конфлікт який стався між нею та свекрухою ОСОБА_3 в присутності сина ОСОБА_21 . До служби викликалися ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Було з`ясовано, що ОСОБА_26 ображена на сина та невістку за те, що втратила право користування будинком (була виписана) та залишилася без водопостачання. ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можуть бути хорошими батьками та виховувати сина належним чином. Було проведено обстеження умов проживання, утримання, розвитку, виховання дитини. Під час перевірки порушень прав дитини не виявлено. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було вказано на необхідність вирішити житлову проблему з метою збереження позитивного психологічного та емоційного стану дитини.
Відповідно до листа служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради № 156/01-31 від 14.04.205, повідомляється ОСОБА_1 , що її заява від 17.03.2025 щодо конфлікту, який стався між нею та свекрухою ОСОБА_3 було уважно розглянуто. ОСОБА_1 та дитині рекомендовано проти тренінговий курс «Коло сили», який проводить Смілянський міський центр соціальних служб. ОСОБА_3 була викликана до служби для проведення бесіди. З`ясовано, що їх конфлікт був викликаний побутовими питаннями. ОСОБА_3 попереджена про недопущення вчинення сварок і скандалів, з`ясування стосунків, особливо в присутності дитини.
Відповідно до листа служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради № 10418/02/08-01-28 від 21.04.2025, повідомляється ОСОБА_3 , що за наслідками її усного звернення (25.03.2025) про те, що син ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_1 протягом тривалого часу чинять відносно неї психологічне та фізичне насильство на очах у малолітнього сина ОСОБА_21 та у присутності старшого онука ОСОБА_27 до служби у справах дітей Смілянської міської ради направлено лист від 27.03.2025 № 8187/02/08-01-28 з метою перевірки наданої інформації та життя заходів щодо подолання домашнього насильства, свідками якого є діти. Відповідно до листа служби у справах дітей від 14.04.2025 № 155/01-31 з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обговорено проблемні питання родини, наголошено на пошуку компроміс, який досягається взаємними поступками, вказано не необхідності вирішення житлової проблеми з метою врегулювання сімейних відносин, збереження позитивного клімату в родині, психологічного стану як дорослих, так і дітей, недопущення будь-яких проявів домашнього насильства. Родина ОСОБА_12 , зокрема питання стан виховання та утриманні малолітнього ОСОБА_21 , належного виконання батьківських обов`язків його батьками перебуває на контролі служби у справах дітей.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023255350000355, до вказаного реєстру було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України: до чергової частини ВП 3 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 31.10.2023 невідома особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , нанесла тілесні ушкодження заявниці.
Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 02.11.2023 було оглянуто ОСОБА_28 та встановлено в ділянці лівої гомілки в в/3 припухлість, гематоми червоного кольору, при пальпації біль. В ділянці правої гомілки припухлість в в/с/3, при пальпації біль. Рухи в суглобах н/кінцівок не порушені. Висновок спеціаліста: забої м/тканин обох гомілок в/с/3, гематоми лівої гомілки, надані рекомендації.
Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/973 від 03.11.2023, на підставі самозвернення. З дослідної частини встановлено, що зі слів: 31.10.2023, близько 13.40, отримала тілесні ушкодження внаслідок ударів ногами по ногах від свекрухи. Заключна частина: у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: забої з набряками та крововиливами м`яких тканих обох гомілок. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному оглянутою та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025252230000018, до вказаного реєстру було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України: у ході вивчення матеріалів ІТС ІПНПУ від 15.03.2025 № 6058 встановлено, що 15.03.2025 близько 10 год. 27 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 .
Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 117 на підставі самозвернення від 18.03.2025 ОСОБА_1 , згідно даних судово-медичного огляду та додаткових даних (медичні документи) у гр. ОСОБА_1 мало місце наступне: рана нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кісті, яка лікарем діагностована, як кусана, та яка розташована на тлі синця даної області; синець на задній поверхні лівої вушної раковини, садни на передній поверхні обох колінних суглобів. Дані ушкодження від дії твердого предмета, могли бути спричинені за механізмом, який потерпіла повідомила в обставинах під час огляду, за давністю спричинення можуть відповідати часу, вказаному оглянутою, і за ознакою ушкодження пункту «А» - короткочасного розладу здоров`я належить до категорії легких, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; ушкодження пункту «Б» - відсутності короткочасного розладу здоров`я належить до категорії легких.
Згідно огляду психіатра, проведеного лікарем медичного центру «Integro» від 13.05.2023, оглянуто ОСОБА_28 , яка скаржилася на тривогу, погане самопочуття, тремор тіла, душевний неспокій, стан пов`язаний з систематичними сварками із свекрухою. Встановлено діагноз ПТСР, триютий р-д, гостра неомія.
Згідно огляду психіатра, проведеного лікарем медичного центру «Integro» від 27.05.2023, заявник скаржилася, що на фоні сонливості важко сконцентруватися на роботі. Діагноз ПТС.
Згідно термінового заборонного приписку стосовно кривдника серії АА № 317262, останній складено на ОСОБА_3 із забороною в будь-який спосіб контактувати із ОСОБА_1 строком на 10 діб.
Згідно постанов Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2023 та від 05.04.2023 провадження у справах про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.06.2024, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасовано, а провадження по справі закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22.01.2024, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУпАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.06.2024 ОСОБА_3 визнано винною вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Згідно консультаційного висновку спеціаліста пацієнта ОСОБА_25 , від 01.04.2025, дитина боїться бабусю, тому що бабуся проявляє агресію, погрожує, ОСОБА_29 боїться за свою маму, був свідком агресивних дій з боку бабусі по відношенню до мами. Є ознаки емоційності, має енурез, є ознаки неврозу.
Згідно консультаційного висновку спеціаліста, пацієнта ОСОБА_1 , від 30.03.2025, остання має тривожний розлад неуточнений.
Згідно протоколу індивідуальної консультації проведеної практичним психологом відносно ОСОБА_25 , стосунки в родині, де проживає ОСОБА_29 можна охарактеризувати як доброзичливі, батьки турбуються про розвиток та психоемоційний стан дитини. В ході діагностики було з`ясовано, що хлопчик пережив травмуючу подію та тепер має ознаки тривоги. Бабуся, яка проживає разом з ними, проявляла насилля по відношенню до матері. ОСОБА_29 часто в своїх розповідях згадує ту подію. Переживає, що бабуся знову проявлятиме агресію по відношенню до нього чи до матері. ОСОБА_29 жвавий, рухливий, допитливий, комунікабельний. Виявляє інтерес до спілкування, любить гратися.
Також судом було оглянуто відеозапис з веб-сайту YouTube, де ОСОБА_3 розповідає свою історію з негативними коментарями по відношенню до позивачів.
Згідно довідки Смілянської міської ради, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вересня місяця 1988 року та по теперішній час.
Письмові покази сусідів ОСОБА_3 , які остання додала до відзиву, суд не бере до уваги, оскільки вони адресовані керівнику Смілянської окружної прокуратури або взагалі не містять адресата. При цьому суд враховує, що письмові пояснення певних осіб не є доказом у розумінні норм ЦПК України.
Згідно характеристики, ОСОБА_3 характеризується позитивно.
Згідно заяви ОСОБА_3 , поданої до Смілянської державної нотаріальної контори, остання вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її чоловік ОСОБА_4 . Повідомляє, що усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення, без застосування до неї фізичного та психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовляється від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Нотаріусом роз`яснено, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025255350000231 від 02.10.2025, до реєстру були внесені відомості з коротким викладом обставин: до чергової частини ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 20.09.2025 в соціальній мережі «Фейсбук» нею було виявлено відеозапис на сторінці свекрухи ОСОБА_3 , яка у вказаному відеозаписі розголосила інформацію про таємницю усиновлення дитини заявницею всупереч її волі.
Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2025, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 168 КК України та призначено покарання у виді п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до інформації Управління «Центру надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Смілянської міської ради, ОСОБА_3 значиться знятою з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, судом встановлено, що позивачі є власниками будинковолодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому будинку була зареєстрована та проживає по цей час у приміщенні літньої кухні, що розташована в межах одного подвір`я і відповідачка ОСОБА_3 . У зв`язку з триваючими конфліктами між позивачами та відповідачкою, позивачі зняли з реєстрації відповідачку ОСОБА_3 у цьому домоволодінні. Також судом встановлено, що відповідачка проживає у спірному будинку з 1988 року, цей будинок належав її покійному чоловіку, після смерті якого спадщину прийняв син відповідачки ОСОБА_2 - позивач у справі.
Так дійсно, згідно ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов`язані з позбавленням його володінням майном.
Вищенаведені норми цивільного законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
При подачі позову, позивачі посилалися на норми Житлового кодексу України, а саме на ст. 116, 150, 156 157, однак суд не може враховувати дані норми Закону на момент ухвалення рішення у справі, оскільки цей кодекс втратив чинність на підставі Закону № 4751-IX від 13.01.2026}.
Разом з цим, відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку (квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникати та існувати лише у осіб, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство або при їх вселенні була інша угода про порядок користування цим приміщенням. У разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік він втрачає право на користування цим будинком. Такі ж вимоги стосуються і колишніх членів сім`ї власника житла.
При вирішенні цього спору суд враховує таке.
Відповідно до положення статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідачка ОСОБА_3 проживає у спірному будинку з 1988 року постійно, не має іншого житла, спірне домоволодіння (а проживає ОСОБА_3 у літній кухні, яка розташована окремо від основного будинку) є єдиним житлом для проживання. Відповідачка є особою пенсійного віку, має мінімальні доходи.
Також, під час судового розгляду даної справи судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_4 - чоловіка відповідачки та батька позивача ОСОБА_2 , право власності на будинок було отримано останнім, після відмови матері та сестри від прийняття спадщини. Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_22 вказали суду під присягою, що усна домовленість між членами сім`ї ОСОБА_12 про оформлення права власності на будинок за ОСОБА_2 , та про проживання матері ОСОБА_3 у літній кухні, існувала. При цьому до заперечень стосовно існування такої домовленості позивачем ОСОБА_2 суд відноситься критично, оскільки саме ОСОБА_2 є зацікавленим у задоволенні позову про виселення ОСОБА_3 із будинку.
Позивачі посилаються на неможливість проживання із ОСОБА_3 в одному домоволодінні, оскільки остання провокує їх на конфлікти, та вчиняє такі. Однак, під час судового розгляду встановлено, що конфлікти та сварки є обоюдними та триваючими, які почалися після одруження ОСОБА_2 із ОСОБА_1 . Також суд не бере до уваги як доказ Витяги з ЄРДР про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_1 , оскільки розгляд кримінальних проваджень як відносно ОСОБА_3 , так і відносно ОСОБА_1 ще триває, їх розгляд не завершено, обвинувальні вироки судом не ухвалено.
При цьому суд враховує, що під час судового розгляду було встановлено, що під час проживання у одному домоволодінні родини ОСОБА_12 , під час першого шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_17 , після їхнього розлучення, аж до одруження із ОСОБА_1 , в цій сім`ї не існувало суперечок, зокрема і щодо проживання ОСОБА_3 у приміщенні літньої кухні. Також суд враховує, що сторони підтвердили про наявність технічної можливості поставити огорожу між основним будинком та приміщенням літньої кухні та зробити окремі виходи, задля уникнення конфліктів.
Окрім цього, суд враховує, що приймаючи у дар частину будинку та земельної ділянки від ОСОБА_2 , тобто безоплатно набувши у власність майно, ОСОБА_1 знала про те, що на території будинковолодіння, у літній кухні, проживає матір її чоловіка - ОСОБА_3 , член сім`ї власника будинку та земельної ділянки, яка не має іншого житла, яка внаслідок виселення стане безхатченком, що не є справедливим з урахуванням усіх обставин цієї справи.
Враховуючи викладене, при вирішенні даної справи, встановлюючи баланс між інтересами, ОСОБА_3 у збереженні житла та інтересами власників цього житла, оцінивши у сукупності з іншими доказами у справі доводи про те, що відповідачка тривалий час проживає у будинку, сплачувала комунальні послуги до моменту відключення позивачами водопостачання та електроенергії у літній кухні, де вона проживає, несе витрати на утримання помешкання де вона проживає, наявність домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про її проживання у приміщенні літньої кухні, а також технічну можливість відгородити основний будинок та літню кухню огорожею, задля уникнення конфліктів, наявність конфліктів не лише з боку ОСОБА_3 , а і з боку позивачів, з`ясувавши зв`язок відповідачки із спірним помешканням, як із житлом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів про виселення ОСОБА_3 без надання іншого приміщення, є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України, 64, 150, 156, 161 ЖК УРСР, статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання без реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, ЄДРПОУ 34275340, адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 37.
Головуючий: Ю. В. Крива