ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
головуючий суддя у першій інстанції: Баб`юк П.М..
07 вересня 2026 року м. Львів Справа № 500/6655/25 пров. № А/857/34728/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 500/6655/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ :
24.11.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова НОМЕР_1 ), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
- зобов`язати нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24;
- визнати протиправними дії щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24;
-зобов`язати повернути надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Із наказу голови Державної прикордонної служби України від 21.02.2023р. № 232-ОС "Про особовий склад" видно, що з позивачем припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за п.п."г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико- соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до витягу з наказу голови Державної прикордонної служби України від 02.03.2023р. № 284-ОС "Про особовий склад" виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Головного центру медіакомунікацій Державної прикордонної служби України підполковника ОСОБА_1 (П-006351), заступника начальника Головного центру-начальника відділу цифрових медіапроектів.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі №500/7374/24, яке залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2025р., позов задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми перерахованої за період з 01 січня 2016 року - лютий 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
При цьому, суд зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми перерахованої за період з 01 січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди за весь час затримки виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З метою виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснила розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди склала 51694,90 грн., що підтверджується розрахунком такої компенсації втрати частини доходів.
Проте, виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди суб`єкт владних повноважень здійснив на суму 39805,07 грн. з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%, (2 584,74 грн. від 51 694,90 грн.) та відрахуванням ПДФО за ставкою 18% (9 305,08 грн. від 51 694,90 грн).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на момент проведення виплат ОСОБА_1 не мала статусу військовослужбовця, а тому суд не вбачав протиправності у діях відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24.
Однак, із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
ч.2 ст.19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004р. затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 року № 17, далі Порядок № 44). Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошова компенсація).
Порядок № 44 містить такі норми:
- грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (п.2);
- виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб (п.3);
- виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (п.4);
- грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5).
Вказані положення кореспондуються з п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України (далі ПК України), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Предметом спору є нарахування та виплата позивачу компенсації ПДФО, утриманого при виплаті компенсаторної складової заробітку (компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24).
Отже, для вирішення цієї справи слід визначити правову природу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати.
ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при вирішенні цього спору колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 06.02.2025р. у справі № 380/6777/24 щодо подібних правовідносин:
В ст.34 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
ч.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. № 2050-III (далі Закон № 2050-III) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Тобто, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013р. № 9-рп/2013.
Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33, ст.34 Закону України «Про оплату праці № 108/95-ВР такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
У п.2.2 Рішення від 15.10.2013р. № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05.05.2022р. у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023р. у справі № 560/11895/23, від 14.12.2023р. у справі № 600/4606/23-а.
Предметом цього спору є нарахування та виплата позивачу недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі №500/7374/24.
В пп.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПК України видно, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно п.168.5 п.168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Із змісту п.1-п.4 Порядку № 44 видно, що цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошова компенсація).
Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновків, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення..
Отже, враховуючи висновки КАС ВС щодо застосування норм Порядку № 44 та п.168.5 ст. 168 ПК України, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, про те, що оскільки компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є компенсаторною складовою заробітної плати, дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без виплати позивачу компенсації утриманих сум є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо утримання військового збору за ставкою 5% від суми грошового забезпечення колегія суддів зазначає наступне.
п. 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
В пп.1 пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України видно, що платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно пп.162.1.1. п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
пп.1 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як видно з пп. 163.1.2 п.163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у пп.1 пп.1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного п.п.1 п.п.1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п.4 цього п.п. (п.п.1 п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Зокрема, відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану № 4015-IX від 10.10.2024р. збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
Водночас, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні № 4113-ІХ від 04.12.2024р. уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до п.п.4 п.п.1.3 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України ця ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором згідно п.п.1.7 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті рішення слід керуватися такими мотивами:
-на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснила розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Загальна сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди склала 51694,90 грн., що підтверджується розрахунком такої компенсації втрати частини доходів.
Проте, виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди суб`єкт владних повноважень здійснив на суму 39805,07грн. з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%, (2 584,74 грн. від 51 694,90 грн.) та відрахуванням ПДФО за ставкою 18% (9 305,08 грн. від 51 694,90 грн.).
Однак, з огляду на зміст наведених норм права, до такого доходу позивача (компенсації втрати частини доходів) повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5%.
Отже, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% (замість 1,5%) з суми компенсації втрати частини доходів, нарахованої позивачу на виконання рішення суду є протиправними.
Для належного способу захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суми військового збору (1,5% замість 5%), утриманого при виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів на виконання рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова НОМЕР_1 ) діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
В п.4 ч.1 ст.317 КАС України, видно, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновків про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення слід скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст. 308,310,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 500/6655/25 скасувати та прийняти нову постанову.
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму щомісячної додаткової грошової винагороди від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої на виконання рішення від 18.02.2025р. у справі № 500/7374/24.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді В. М. Валюх
Р. Б. Хобор