Судові рішення

Ухвала № 139534026 у справі № 240/20065/25 від 07.09.2026

Ухвала від 07.09.2026 в адміністративній справі № 240/20065/25 (категорія «Осіб, звільнених з публічної служби»). Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, суддя Шарапа В.М.

Справа№ 240/20065/25
СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
СуддяШарапа В.М.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяОсіб, звільнених з публічної служби
Дата ухвалення07.09.2026
Надійшло до реєстру08.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139534026

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

07 вересня 2026 року

м. Київ

справа №240/20065/25

адміністративне провадження № К/990/38654/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №240/20065/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач), в якому просив визнати дії ГУ ПФУ в Житомирській області протиправними та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату його пенсії із включенням щомісячної доплати до цієї пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", починаючи з 01.07.2021.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026, позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу з 13.02.2025 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 13.02.2025.

На адресу Верховного Суду 17.08.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес (підпункти "а" та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає про наявність обставин, наведених у підпунктах "а" та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

При цьому Верховний Суд наголошує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність згаданих вище обставин, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес.

Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес є необґрунтованими.

Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Разом з цим, касаційна скарга не містить відповідного обґрунтування пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник лише цитує обставини справи та висловлює свою незгоду із прийнятими судовими рішеннями, що не є належним правовим обґрунтуванням зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень.

Оскільки зазначеним вимогам процесуального закону касаційна скарга в цій частині не відповідає, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі №240/20065/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
29.07.2026 Постанова № 138592142 Сьомий апеляційний адміністративний суд
09.02.2026 Ухвала № 133923708 без тексту Сьомий апеляційний адміністративний суд
30.01.2026 Ухвала № 133706535 без тексту Сьомий апеляційний адміністративний суд
14.01.2026 Рішення № 133297678 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд
02.09.2025 Ухвала № 129900886 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд
02.09.2025 Ухвала № 129900877 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд
18.08.2025 Ухвала № 129587102 без тексту Житомирський окружний адміністративний суд