УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа №280/910/26
адміністративне провадження № К/990/38612/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі № 280/910/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за № 084050023686 від 16.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 06.10.1982 по 07.01.1983, з 17.11.1983 по 17.01.1984, з 01.08.1984 по 22.08.1984, з 23.08.1984 по 02.06.1985, з 03.06.1985 по 24.03.1988, з 06.04.1988 по 27.06.1988, з 26.07.1988 по 31.08.1988, з 01.09.1989 по 02.06.1993, з 03.06.1993 по 21.12.1995, з 22.12.1995 по 15.07.1999 згідно трудової книжки від НОМЕР_1 від 06.10.1982.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період навчання з 01.09.1981 по 02.07.1984.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком з 09.01.2026.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , призначену з 09.01.2026, пенсію за віком.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за № 084050023686 від 16.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивачки від 09.01.2026, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 06.10.1982 по 07.01.1983, з 17.11.1983 по 17.01.1984, з 01.08.1984 по 22.08.1984, з 23.08.1984 по 02.06.1985, з 03.06.1985 по 24.03.1988, з 06.04.1988 по 27.06.1988, з 26.07.1988 по 31.08.1988, з 01.09.1989 по 02.06.1993, з 03.06.1993 по 21.12.1995, з 22.12.1995 по 15.07.1999 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 06.10.1982, період навчання з 01.09.1981 по 02.07.1984, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На адресу Верховного Суду 17.08.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Житомирській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2026, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес (підпункти "а" та "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає про наявність обставин, наведених у підпунктах "а" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
При цьому Верховний Суд наголошує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність згаданих вище обставин, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, відповідач в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес є необґрунтованими.
Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зокрема, скаржник стверджує, що оскільки судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, які викладено постановах від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, від 08.02.2024 у справі №120/6387/23 стосовно розмежування повноважень в порядку цивільного та адміністративного судочинства щодо встановлення юридичного факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав особи.
Верховний Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов`язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника в цій частині, оскільки правовідносини, викладені у наведеній ним постанові суду касаційної інстанції, не є подібними до правовідносин у цій справі, а оскаржувані судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та з іншим правовим регулюванням.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 спірні правовідносини стосуються визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців; предметом касаційного перегляду у справі №120/6387/23 були рішення судів попередніх інстанцій стосовно процесуальних питань (застосування пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України).
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 у справі № 280/910/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін