УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа №380/16314/25
адміністративне провадження № К/990/33622/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, скаржник, Академія), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та позивачу в періоди з 29.01.2020 по 01.04.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.04.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку № 44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 залишено без розгляду заяву Академії про продовження процесуального строку, а апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/16314/25 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 13.01.2026.
Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом десять з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Академії.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Академії на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 03.07.2026 2026 касаційну скаргу відповідача на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 380/16314/25 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у поданій касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
17.07.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 380/16314/25.
Ухвалою Суду від 11.08.2026 визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, документа про сплату судового збору у розмірі 724,48 грн та клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 11.08.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 11.08.2026 о 21 год 48 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
18.08.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла уточнена касаційна скарга, документ про доптау судового збору та надано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи уточненої касаційної скарги, зарахування сплати судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 та від 04.09.2024 у справі № 520/30207/23 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Перевіряючи, чи відповідало повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою вказаним критеріям, Судом з`ясовано, що з апеляційною скаргою скаржником до суду зверталася двічі: вперше - у межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження. Цю апеляційну скаргу, зрештою, було повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у зв`язку з неусуненням недоліків, що полягали у несплаті судового збору.
Удруге відповідач до суду апеляційної інстанції звернувся у 19.03.2026, тобто через чотири місяці після закінчення строку на апеляційне оскарження і через три місяці з дня вручення ухвали про повернення первісної апеляційної скарги.
Судом з`ясовано, що як повернення первісної апеляційної скарги, так і тривала затримка з поданням повторної апеляційної скарги, була пов`язана з відсутністю коштів на сплату судового збору та / або організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням / перерозподілом бюджетних коштів для сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що первинну апеляційну скаргу Академії було повернуто 22.01.2026 у зв`язку з несплатою судового збору, а повторно апеляційну скаргу подано лише 19.03.2026.
При цьому скаржник у заяві про поновлення строку посилався виключно на затримку бюджетного фінансування. Колегія суддів суду апеляційної інстанції, керуючись правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2025 у справі № 380/6954/25, зазначила, що для поновлення процесуального строку у разі повторного подання апеляційної скарги необхідно одночасне дотримання таких умов: первісне звернення в межах установленого строку; повторне подання в межах строку або упродовж розумного строку після повернення первісної скарги без невиправданих зволікань; демонстрація добросовісності та вжиття всіх залежних від скаржника заходів; наявність об`єктивних і непереборних обставин, підтверджених належними доказами. На думку суду апеляційної інстанції, сама по собі затримка бюджетного фінансування не є автоматичною та безумовною підставою для поновлення строку, а наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску.
У касаційній скарзі скаржник наводить доводи про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням частини першої статті 121, частини третьої статті 295, пункту 4 частини першої статті 299, частин першої, третьої та п`ятої статті 242, а також частин першої, третьої та четвертої статті 90 КАС України.
У цьому контексті скаржник доводить, що апеляційний суд неналежним чином оцінив його процесуальну поведінку: своєчасне первинне подання апеляційної скарги з клопотанням про відстрочення сплати судового збору; звернення 16.01.2026 (ще до спливу встановленого судом строку) із заявою про продовження процесуального строку з долученням підтвердних матеріалів; фактичну сплату судового збору 16.03.2026 та повторне подання апеляційної скарги вже 19.03.2026 (через три календарні дні після сплати).
Разом з тим скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції зосередився лише на календарному проміжку між поверненням первинної скарги та повторним зверненням, не розмежувавши питання об`єктивної причини несвоєчасної сплати збору та відсутності невиправданого зволікання після усунення недоліку, а також не врахував релевантні висновки Верховного Суду (постанови від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, від 23.03.2023 у справі № 280/2814/21 та від 07.03.2023 у справі № 280/13055/21).
Реагуючи на доводи уточненої касаційної скарги, Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та адміністрування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Отже, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено 20.05.2026, а 18.06.2026 через підсистему «Електронний суд» вперше подано касаційну скаргу, тобто в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 03.07.2026 2026 касаційну скаргу відповідача на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 380/16314/25 повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у поданій касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 03.07.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 03.07.2026 19 год 19 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
17.07.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 380/16314/25.
Ухвалою Суду від 11.08.2026 визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, документа про сплату судового збору у розмірі 724,48 грн та клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху одночасно з уточненою касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що ухвала Верховного Суду від 03.07.2026 про повернення первинної касаційної скарги була доставлена до електронного кабінету 03.07.2026 о 19 год 19 хв і відповідно до частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 06.07.2026, тобто вже після закінчення загального строку касаційного оскарження, а повторну касаційну скаргу подано 17.07.2026 без невиправданого зволікання.
Надаючи оцінку клопотанню скаржника про поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд наголошує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження.
Як вже зазначалося, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Колегія суддів зауважує, що особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Водночас, колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними.
Скаржник посилається на те, що ухвала Суду від 03.07.2026 про повернення первинної касаційної скарги була доставлена до електронного кабінету 03.07.2026 о 19 год 19 хв і відповідно до частини шостої статті 251 КАС України вважається врученою 06.07.2026, тобто вже після закінчення загального строку касаційного оскарження, а повторну касаційну скаргу подано 17.07.2026 без невиправданого зволікання.
Однак сама по собі обставина, що ухвала про повернення первинної касаційної скарги була постановлена та вручена після спливу тридцятиденного строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність об`єктивно непереборних перешкод, які не залежали від волевиявлення скаржника.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 11.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що ухвалою Суду від 11.08.2026 визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та запропоновано надати клопотання із зазначенням інших підстав для його поновлення з відповідними обґрунтуваннями та доказами, а наведені скаржником у новому клопотанні підстави також не визнано поважними, Суд вважає за необхідне застосувати процесуальний наслідок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску ІНФОРМАЦІЯ_1 строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 380/16314/25.
Відмовити у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі № 380/16314/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов О.Р. Радишевська