УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 580/2075/26
адміністративне провадження № К/990/39586/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі № 580/2075/26 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
установив:
ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 18 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погодившись із рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7 липня 2026 року, дійшовши висновку про необхідність надати скаржнику час для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин поважності його пропуску, достатніх для поновлення такого строку, та надання належних доказів на їх підтвердження, апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Шостий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та надання належних доказів на їх підтвердження.
На виконання вимог зазначеної ухвали 22 липня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 липня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас, порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження та не навів належних причин для його поновлення, підтверджених відповідними доказами. У зв`язку з цим апеляційний суд запропонував апелянту подати обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та належних доказів на їх підтвердження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 24 липня 2026 року виходив із того, що наведені ІНФОРМАЦІЯ_2 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними та не підтверджені належними доказами.
Апеляційний суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії, що мають бути підтверджені належними доказами.
Водночас суд апеляційної інстанції не визнав поважними наведені скаржником обставини, зокрема посилання на особливості діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 як органу військового управління в умовах воєнного стану, залучення особового складу до виконання невідкладних заходів із забезпечення мобілізації та систематичне оголошення сигналів «Повітряна тривога» на території Черкаської області.
За висновком апеляційного суду, неналежна організація процесу оскарження судового рішення відповідальними особами та виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень щодо своєчасного подання апеляційної скарги є суб`єктивними причинами та не можуть бути підставою для поновлення процесуального строку.
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що суб`єкт владних повноважень не може отримувати перевагу внаслідок організаційних складнощів, які виникли у нього, шляхом уникнення або зволікання з виконанням процесуальних обов`язків, у тому числі щодо своєчасного подання апеляційної скарги.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не виконано вимог ухвали від 7 липня 2026 року щодо усунення недоліків апеляційної скарги. У зв`язку з цим наведені підстави для поновлення строку визнано неповажними та на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі не наведено належного обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не зазначено, які саме норми процесуального права порушено чи неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та яким чином це вплинуло на законність оскаржуваної ухвали.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, наведені у ній доводи фактично стосуються правильності вирішення судом першої інстанції спору по суті та застосування норм матеріального права, тоді як предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування незаконності ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2026 року, не спростовує висновків цього суду щодо неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі № 580/2075/26 - повернути скаржнику.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін