УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа №460/23649/25
адміністративне провадження № К/990/39214/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дій щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, який складає 2102 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року;
- зобов`язати здійснити дії щодо перерахунку та виплати за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, який складає 2102 гривні з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дій щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року, який складає 2270 гривні для обчислення грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 01 січня 2021 року по 15 лютого 2021 року;
- зобов`язати здійснити дії щодо перерахунку та виплати за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», грошового забезпечення (щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі компенсаційних виплат та допомог) за період з 01 січня 2021 року по 15 лютого 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року, який складає 2270 гривні з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання оподаткувати нараховану суму належного грошового забезпечення за ставкою військового збору 1,5%;
- зобов`язати здійснити розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати та нарахувати і виплатити позивачу компенсацію на відповідний рахунок.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 15 лютого 2021 року з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 15 лютого 2021 року перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року (в редакції постанови, що діяла до 21 лютого 2018 року), а також виплачених за вказаний період щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які обчислювались у відсотковому відношенні до посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду військова частина НОМЕР_1 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та не долучено підтвердження направлення апеляційної скарги та документів, що до неї додаються, в паперовій формі листом з описом вкладення іншим учасникам справи, у яких відсутній електронний кабінет та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, повернуто скаржнику.
20 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 в якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року(помилково зазначено ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року).
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року без руху суд апеляційної інстанції вказав відсутність документа про сплату судового збору.
Станом на 22 квітня 2026 року вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом виконані не були, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, повернуто скаржнику.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 296 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Оскільки, скаржником не усунено недоліки визначені ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року та не надано суду апеляційної інстанції жодних належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють виконання вимог ухвали суду, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність апеляційної скарги вимогами статті 296 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Верховний Суд зауважує, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, колегія суддів погоджується з апеляційним судом, що відповідач не є суб`єктом, на якого в цьому випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду вбачається, що станом на день постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані.
Отже, Суд вважає, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, а саме ненаданням документу про сплату судового збору, апеляційним судом вірно застосовано положення частини другої статті 298 КАС України.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов