УХВАЛА
07 вересня 2026 року
м. Київ
справа №240/6783/26
адміністративне провадження № К/990/39757/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті за період з 01 січня 2016 року по 10 січня 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 10 січня 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пуку Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 10 січня 2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 10 січня 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду військова частина НОМЕР_1 звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року апеляційну військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, повернуто скаржнику.
24 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 в якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Щодо касаційного оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року Верховний Суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
До зазначеного переліку оскаржувана ухвала про залишення апеляційної скарги без руху не віднесена.
Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху касаційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відтак, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у цій справі.
Стосовно касаційного оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Отже, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року підлягає касаційному оскарженню.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв`язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 31 липня 2026 року, а саме у зв`язку із несплатою судового збору у визначеному законом розмірі.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов`язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Водночас в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 10 серпня 2026 року вказано, що ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року скаржник отримав 31 липня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку зазначеної ухвали суду до електронного кабінету скаржника через підсистему "Електронний суд", однак у встановлений судом строк, скаржник, недоліки апеляційної скарги не усунув, у зв`язку з чим суд, застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 31 липня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником своїх процесуальних обов`язків. Враховуючи зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 10 серпня 2026 року, можна дійти висновку про допущення відповідачем саме процесуальної бездіяльності на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, процесуальним наслідком чого стало постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги.
В касаційній скарзі заявник жодних контраргументів з цього приводу не наводить.
Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові у зв`язку з несплатою останнім судового збору на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 31 липня 2026 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2026 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько