Справа №403/192/26 провадження № 2/403/394/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2026 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останнього на її користь аліментів на утримання трьох дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати реєстрації заяви до 22 березня 2028 року; 1/3 частини до 18 вересня 2032 року та 1/4 частини до 25 грудня 2038 року. Позовна вимога обґрунтована тим, сімейні відносини між сторонами не склались через невдалу підприємницьку діяльність відповідача та наявність боргових зобов`язань перед третіми особами. Відповідач виїхав до м.Києва з метою заробітку коштів для погашення грошових зобов`язань сім`ї, однак після від`їзду коштів на утримання сім`ї не надає. Позивач разом з дітьми проживає за рахунок допомоги її батьків, а з вересня 2025 року вона працює у школі. Матеріальний стан відповідача позивачу не відомий, однак він зобов`язаний брати участь в забезпеченні трьох своїх дітей шляхом сплати аліментів на їх утримання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.41, 44). Про причини неявки суд не повідомила. Представника для участі у судовому засіданні не направила. Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви прохала суд проводити всі судові засідання за її відсутності (а.с.1 зворот).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому ст.ст.14, 128 ЦПК України (а.с.42, 43, 46-47). Про причини неявки суд не повідомив. Представника для участі у судовому засіданні не направив. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог у встановлений судом строк не подав. Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи 01 вересня 2026 року за його відсутності чи відкладення судового розгляду від відповідача по справі на дату проведення судового засідання не надходило.
У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, враховуючи належність повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду справи за їх відсутності.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2009 року між сторонами по справі відділом реєстрації актів цивільного стану Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області було зареєстровано шлюб, актовий запис №17 (а.с.6).
Від даного шлюбу сторони мають трьох спільних дітей: неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачем по справі, як матір`ю, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей, витягами з Реєстру територіальної громади, та відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, наданими відділом «Центр надання адміністративних послуг» Устинівської селищної ради Кіровоградської області, про реєстрацію місця проживання позивача та дітей за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13).
Належних та допустимих доказів на спростування свого батьківства стосовно дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідачем по справі ОСОБА_2 суду надано не було.
На підставі викладеного, з урахуванням засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вирішує спір в межах заявленої позивачем вимоги і на підставі наявних у справі доказів та відповідно до приписів ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем щодо наявності підстав для задоволення позову, зазначаючи при цьому норми права, які були застосовані судом і мотиви їх застосування, приходить до наступного висновку.
Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч.1, п.2 ч.2 ст.18 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. При цьому способом захисту сімейних прав та інтересів є, крім іншого, примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.
Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
На дату розгляду судом справи по суті наявності між сторонами домовленості щодо способу утримання їх спільних дітей за відсутності наданих ними відповідних письмових заяв з цього приводу, судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача по справі ОСОБА_1 , як матері трьох дітей, з якою вони спільно проживають, до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , як батька цих дітей, про стягнення з нього аліментів на їх утримання, здійснено у спосіб, передбачений законом, а тому порушене право дітей на матеріальне утримання з боку батька підлягає судовому захисту.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За змістом ст.ст.3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, ким вони здійснюються, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач по справі є фізичною особою працездатного віку.
Доказів участі у матеріальному забезпеченні трьох спільних дітей: неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тому числі шляхом надання позивачу грошових коштів для подальшого їх використання в інтересах дітей, або придбання ним особисто одягу, продуктів харчування, засобів гігієни, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, виходячи з їх віку, відповідачем суду надано не було.
Належних доказів на підтвердження стану здоров`я, наявності аліментних та (або) грошових зобов`язань перед іншими особами, а також тяжкого матеріального становища, які б унеможливлювали чи істотно впливали на виконання ним обов`язку щодо утримання своїх трьох рідних дочок, відповідачем суду надано не було, а тому суд, з урахуванням відсутності заяви позивача ОСОБА_1 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, приходить до висновку про спроможність відповідача брати участь в утриманні дітей шляхом сплати аліментів в частині від його заробітку (доходу).
Відповідно до ч.2 ст.183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно положень ч.9 ст.7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом ч.1 ст.10 СК України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
З урахуванням наведених правових норм, приймаючи до уваги предмет позову - стягнення аліментів на утримання трьох дітей, які проживають разом з матір?ю - позивачем по справі ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин сторін в частині визначення розміру частки від заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , яка підлягає стягненню на користь позивача, положень ч.5 ст.183 СК України, що регулюють подібні аліментні відносини.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, враховуючи законодавчо визначений розмір аліментів на утримання трьох дітей та не подання відповідачем доказів неможливості надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання їх спільних дітей саме в такому розмірі, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які підлягають стягненню з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача по справі ОСОБА_1 в розмірі половини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, у зв?язку з чим позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дітей у визначеному позивачем розмірі - в 1/2 частині від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку підлягає до задоволення.
Разом з тим, за змістом ч.ч.2, 3 ст.183 СК України у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. При цьому, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Таким чином, закон прямо передбачає визначення судом єдиної частки від заробітку (доходу) платника аліментів, яка буде стягуватись з нього на утримання двох і більше дітей, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, і не передбачає повноваження суду одночасно з визначенням єдиної частки на утримання декількох дітей, визначати розмір частки від заробітку (доходу) платника аліментів, яка буде стягуватись з нього на іншу дитину після досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В даному випадку ч.3 ст.183 СК України імперативно регламентує порядок стягнення аліментів на іншу дитину після досягнення найстаршою дитиною повноліття шляхом звернення матері, батька з відповідним позовом до суду, а за відсутності такого - продовження стягнення аліментів за вирахуванням тієї частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_1 в частині визначення судом розміру аліментів - 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача), які будуть стягуватися на двох інших дочок до досягнення старшою з них повноліття, після досягнення найстаршою дочкою ОСОБА_3 повноліття (тобто після ІНФОРМАЦІЯ_4 і до ІНФОРМАЦІЯ_5 ), а також розміру аліментів - 1/4 всіх видів заробітку відповідача, які будуть стягуватися на дочку ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття після досягнення дочкою ОСОБА_4 повноліття (тобто після ІНФОРМАЦІЯ_5 і до ІНФОРМАЦІЯ_6 ), не підлягає задоволенню як така, що не відповідає вимогам ч.3 ст.183 СК України.
Відповідно до роз`яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Таким чином, з урахуванням обставин, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення із відповідача по справі ОСОБА_2 аліментів на утримання трьох дітей: дочок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в розмірі половини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 01 квітня 2026 року (день пред`явлення позову до суду) і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із вимог діючого законодавства України та необхідності захисту інтересів дітей, що мають першочергове значення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
За змістом ч.1, п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3328 грн.00 коп..
З огляду на викладене, приймаючи до уваги часткове задоволення позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання трьох дітей, а також те, що відмова в задоволенні частини позовних вимог не стосується самого способу захисту порушеного права, з відповідача по справі на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп. (0,4 х 3328 грн. 00 коп.), від сплати якого при поданні позовної заяви до суду звільнена позивач.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі половини (1/2 частки) заробітку (доходу) відповідача, як платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи із 01 квітня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення суду щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Повне ім'я сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса зареєстрованого місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 07 вересня 2026 року.
Суддя С.Ю.Атаманова