Справа № 574/450/26
Провадження №2/574/410/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Буринь
Буринський районний суду Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивує тим, що вона 02.09.2022 року за угодою позики передала ОСОБА_2 3000 доларів США. Під час фактичного одержання вказаної суми відповідачем була надана розписка від 02.09.2022, у присутності свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно якої остання зобов`язувалася повернути їй борг до вересня 2023 року. 18.09.2023 року вона на адресу відповідача надіслала лист із вимогою повернути борг, однак лист повернувся у зв`язку із закінченням строків зберігання. У подальшому вона постійно в усній формі особисто та по телефону вимагала повернення боргу. Відповідачка спочатку обіцяла, що борг скоро поверне та пояснювала, що збирає кошти. Однак станом на дату звернення до суду відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, борг не повернула, на телефоні дзвінки не відповідає. Зустрітися з відповідачкою особисто вона не має можливості, так як остання не знаходиться за зареєстрованим місцем проживання (у період коли повертається із роботи у м. Києві до м. Буринь), а її родичі не повідомляють її місцезнаходження. На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики від 02.09.2022 року в розмірі 3000,00 доларів США та судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн. та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області від 12.05.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак її представник адвокат Скорик Л.В. подала до суду клопотання в якому просила розгляд справи провести без її участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує повністю та просять суд їх задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася та заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.09.2022 року відповідачем ОСОБА_2 особисто, в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , було складено та підписано розписку, згідно якої вона позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3000 (три тисячі) доларів і зобов`язалася віддати борг на протязі року, до вересня 2023 року. Також у вказаній розписці містяться паспортні дані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).
Факт написання розписки та отримання коштів відповідачем не спростовано.
18.09.2023 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 надіслала листа, в якому просила виплатити їй борг в розмірі 3000,00 доларів США по розписці від 02.09.2022 р., проте даний лист повернувся їй за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення ст.ст.1046, 1047 ЦК України свідчить, що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписки підтверджують укладення договору позики.
У постанові Верховний Суд України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 викладено правовий висновок про те, що «письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».
Подібні правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за цим договором, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки право вимоги.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
ОСОБА_2 жодних доказів повернення нею позивачці позики у зазначений в розписці строк суду не надала.
Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
У відповідності з ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
У відповідності з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.57 ЦПК України).
Частиною 2 ст.59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги наявність у позивача оригіналу боргової розписки, суд приходить до висновку, що даних, які б свідчили про повернення відповідачем ОСОБА_2 вищезазначених коштів судом не встановлено.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи зазначені вище вимоги Закону, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а саме: з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики у розмірі 3000,00 доларів США.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Згідно з правилами частин першої та другої ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови у позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. позивачем надано: договір №33/2026 про надання правничої допомоги від 20.04.2026 року, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №33/2026 від 20.04.2026 року акт узгодження суми гонорару та порядок розрахунків, акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги №33/2026 від 20.04.2026 року, платіжну інструкцію від 30.04.2026, ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність гр. Скорик Л.В. (а.с.18-19, 20, 21, 22, 23, 24).
Оскільки позов підлягає повному задоволенню, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути, понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. та на правову допомогу в розмірі 8000 грн.
Керуючись ст.ст.10-13, 141, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.09.2022 року в сумі 3000 (три тисячі) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені по сплаті судового збору, в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. та на правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 07.09.2026 року.
Суддя Т.Р. Гук