Єдиний унікальний номер: 448/61/26
Провадження № 2-а/448/13/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
25.08.2026року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.
при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,
за участю представника позивача Демчук Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
І. Стислий виклад обставин справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення №1849 від 31.12.2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стверджує, що згідно з постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №1849 від 31.12.2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зазначає, що згідно з постановою військовозобов`язаний ОСОБА_1 05.12.2025 року був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних. Під час розгляду всіх необхідних документів нібито з`ясувалося, що ОСОБА_1 визнає вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, та погоджується на сплату штрафу протягом 10 днів з моменту набрання постановою про притягнення до адміністративної відповідальності законної сили. Також у постанові зазначено, що ОСОБА_1 з 29.11.2025 року перебуває у розшуку за базою даних «Оберіг» у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (№674092, явка на 25.10.2025 року), всупереч ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Дану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зокрема, позивач, будучи доставленим 05.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не писав жодної заяви щодо визнання вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, а також про те, що погоджується на сплату штрафу. Окрім того, при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення 05.12.2025 року у своїх поясненнях власноручно зробив запис на бланку протоколу та зазначив, що повістки не отримував.
Також у протоколі вказано, що факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки: ОСОБА_3 , який проживає у м.Судова Вишня, та ОСОБА_4 , який проживає у с.Малнів Мостиського району. Водночас у протоколі не зазначено року народження свідків та повних адрес їх проживання. Крім того, Мостиський район у зазначених адміністративно-територіальних межах вже не існує, що, на думку позивача, не дає можливості ідентифікувати цих осіб, яких у протоколі зазначено як свідків вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , та свідчить про формальний підхід і внесення недостовірних даних до протоколу, що є підставою для визнання його недійсним.
Вказує, що постанову про накладення штрафу ОСОБА_1 отримав поштовим зв`язком за адресою проживання 08.01.2026 року.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення стало нібито неприбуття позивача, як військовозобов`язаного, належним чином повідомленого про необхідність прибути до територіального центру комплектування на 25.10.2025 року для проходження медичного огляду з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби за станом здоров`я.
Водночас із військово-облікового документа, наявного в застосунку «Резерв+», вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Мостиська) з 14.07.2021 року та на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку як особа з інвалідністю II групи внаслідок інвалідності з дитинства, яка діє до 31.12.2099 року. Також зазначено, що останній оновив дані та має номер у Реєстрі «Оберіг» -12072022934[телефон приховано].
Окрім того, із довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №822006 вбачається, що ОСОБА_1 був повторно оглянутий 07.08.2018 року, за результатами чого йому встановлено другу групу інвалідності з дитинства безтерміново. Також у вказаній довідці міститься висновок щодо умов та характеру праці, відповідно до якого рекомендовано працю в домашніх умовах під стороннім контролем та доглядом.
Крім того, позивач зазначає, що не отримував жодної повістки або направлення для проходження медичного огляду з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби за станом здоров`я, жодного направлення на проходження ВЛК від ІНФОРМАЦІЯ_3 йому не надавали, а від проходження ВЛК він не відмовлявся.
Вважає дану постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам КУпАП, оскільки працівниками територіального центру комплектування не з`ясовано та не доведено обставин, які б свідчили про наявність у його діях ознак адміністративного правопорушення, а також не зібрано та не надано жодного доказу на підтвердження його вини.
З огляду на наведене, просить суд скасувати постанову серії ЕНА №1849 від 31.12.2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.
Так, 05.02.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_5 подано відзив, у якому, зокрема, зазначено, що відповідно до матеріалів адміністративного провадження, 05.12.2025 року працівниками ГУНП у Львівській області було доставлено громадянина ОСОБА_1 , який перебував у розшуку за даними ІНФОРМАЦІЯ_5 . Підставою для розшуку була неявка за повісткою у встановлені законом строки, що зафіксовано у відомостях ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після доставки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України №560, №1487 та № 54, працівниками ТЦК та СП було проведено: ідентифікацію особи та уточнення військово-облікових даних; складання у присутності громадянина протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП; роз`яснення громадянину його прав та обов`язків відповідно до ст.268 КУпАП. Після складення протоколу громадянин ОСОБА_1 власноруч подав заяву, в якій визнав свою вину у вчиненні правопорушення, повідомив, що не буде оскаржувати факт правопорушення, а також підтвердив правильність внесених до протоколу відомостей. Зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 31.12.2025 року, про що громадянин був повідомлений під підпис у самому протоколі. Крім того, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було направлено на зареєстровану адресу громадянина 31.12.2025 року.
Щодо правомірності дій працівників ТЦК та СП зазначив, що після доставки громадянина органами ГУНП у Львівській області до ТЦК та СП процедура доставки особи, яка перебуває у розшуку, чітко визначена нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №487 (пункти 57-59), особа, яка ухиляється від виконання військового обов`язку та оголошена в розшук, після встановлення її місцезнаходження доставляється до найближчого ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, встановлення підстав порушення та складення матеріалів про адміністративне правопорушення. Постанова Кабінету Міністрів України №560 також регулює порядок контролю за виконанням військового обов`язку та визначає алгоритм дій ТЦК та СП у разі виявлення порушень. Таким чином, вважає, що доставка громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 була законною та відповідала вимогам чинного законодавства.
Щодо складення протоколу зазначив, що відповідно до ст.210 КУпАП порушення правил військового обліку, зокрема неявка для проходження ВЛК без поважних причин, є адміністративним правопорушенням. Відповідно до ст.255 КУпАП посадові особи ТЦК та СП уповноважені складати протоколи за ст.210 КУпАП. Згідно зі ст.256 КУпАП протокол складається негайно після виявлення правопорушення. Вказує, що протокол був складений у день доставки позивача, що, на його думку, відповідає вимогам КУпАП. Враховуючи подану позивачем власноручно написану заяву, вважає, що останній визнав факт вчинення правопорушення, не заперечував викладених обставин та не вказував на незаконність дій посадових осіб ТЦК та СП. Вважає, що всі дії відповідача були вчинені в межах наданих повноважень, у спосіб, визначений законом, відповідно до чіткої процедури, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України та КУпАП. Також вважає, що позовна заява не містить жодного належного доказу неправомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 .
12.02.2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Демчук Г.В. на адресу суду скеровано відповідь на відзив, у якій зазначено, що представник підтримує подану стороною позивача позовну заяву та просить її задовольнити.
Крім цього, зазначає, що долучену до відзиву письмову заяву про визнання вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, та про згоду на сплату штрафу ОСОБА_1 не писав і не підписував. Вважає, що підпис на заяві, виконаний від імені позивача, вчинено невідомою особою, а не ОСОБА_1 , оскільки він суттєво відрізняється від власноручного запису та підпису, наявних у протоколі про адміністративне правопорушення від 05.12.2025 року, в якому ОСОБА_1 зазначив, що жодної повістки не отримував. Окрім того, вказує, що про те, що заява про визнання вини ОСОБА_1 не подавалася та не підписувалася, свідчить також долучений до відзиву супровідний лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.12.2025 року на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якого додано заяву, нібито написану ОСОБА_1 , про визнання вини та добровільну сплату штрафу від 05.12.2025 року. У вказаному супровідному листі також зазначено, що «в зразку заяви, яку підписав ОСОБА_1 , допущено технічну описку в частині скоєного правопорушення, а саме - замість «у неявці до територіального центру без поважної причини» помилково вказано «не пройшов військово-лікарської комісії в зазначені терміни». Зазначає, що якби така добровільна заява від ОСОБА_1 дійсно була відібрана у момент його доставки 05.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли складався протокол про адміністративне правопорушення, то вона підлягала б скеруванню разом із протоколом, який разом з усіма додатками був направлений начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 супровідним листом від 05.12.2025 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 33963 від 05.12.2025 року. Окрім того, при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення у своїх поясненнях він власноручно зробив запис на бланку протоколу та зазначив, що повістки не отримував. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення від 31.12.2025 року вже зазначено дату неприбуття за викликом, вказаним у повістці, - нібито 25.10.2025 року. Водночас самої повістки або доказів її надсилання ОСОБА_1 відповідачем не надано. На думку представника позивача, такі розбіжності у поданих відповідачем документах, внесення недостовірних даних до протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, а також імовірне підроблення заяви від імені позивача свідчать про намагання у будь-який спосіб притягнути до відповідальності особу, яка не вчиняла адміністративного правопорушення.
ІІІ. Позиція учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак з матеріалів справи відомо, що його інтереси представлятиме адвокат Демчук Г.В.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Демчук Г.В. в судовому засіданні зазначила що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити такі.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судові засідання не з`являвся, хоча був повідомленим заздалегідь та належним чином про дату, час і місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
IV. Процесуальні дії у справі.
20.01.2026 року відкрито провадження по даній адміністративній справі. Роз`яснено відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 право на подання відзиву.
На підставі ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
V. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін.
Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 31 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 було винесено постанову №1849 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 05 грудня 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних. За матеріалами справи про адміністративне правопорушення встановлено, що надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , який повністю визнає вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, та погоджується на сплату штрафу протягом 10 днів з моменту набрання законної сили постановою про притягнення до адміністративної відповідальності. Під час розгляду усіх необхідних документів з`ясувалося, що гр. ОСОБА_1 з 29.11.2025 року перебуває у розшуку за базою «Оберіг» у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці №674092, явка за якою була призначена на 25.10.2025 року, всупереч ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. За допущене порушення на ОСОБА_1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Будучи незгідним із постановою та інкримінованим йому порушенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Вказана постанова є предметом оскарження у даній справі, а тому здійснюючи розгляд справи, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України суд зобов`язаний перевірити її обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України регламентовано право на судовий захист, яке передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1-3 ст.283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржуваною постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №1849 від 31 грудня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 05 грудня 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних. За матеріалами справи про адміністративне правопорушення встановлено те, що надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , який повністю визнає вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП та погоджується на сплату штрафу протягом 10 днів з моменту набрання законної сили постановою про притягнення до адміністративної відповідальності. Під час розгляду усіх необхідних документів з`ясувалося, що гр. ОСОБА_1 з 29.11.2025 року знаходиться у розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці (№674092 явка на 25.10.2024р.), всупереч ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 201-1 КУпАП, на нього накладено штраф у сумі 17000 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення та у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що позивачем порушено вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.
Відповідно до пункту 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно з пунктом 30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п.34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.
У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Доводячи обставину повідомлення позивача про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 25.10.2025 року для уточнення даних, відповідачем до відзиву долучено документ на окремому аркуші, зі змісту якого неможливо встановити, чи дійсно повістку було направлено (вручено) позивачу ОСОБА_1 , чи отримав він її особисто, а також чи містяться у ньому відомості про інші обставини, пов`язані з неможливістю вручення йому зазначеної повістки.
Водночас із військово-облікового документа, наявного у застосунку «Резерв+», вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Мостиська) з 14.07.2021 року та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особа з інвалідністю II групи внаслідок інвалідності з дитинства, яка діє до 31.12.2099 року. При цьому останні дані позивачем оновлено, номер у реєстрі «Оберіг» - 12072022934[телефон приховано].
Разом з тим, із долученого до матеріалів справи протоколу №2091 про адміністративне правопорушення від 05.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є порушником з 29.11.2025 року, який не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці №674092, - явка на 25.10.2024 року, всупереч ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Водночас із долученої до матеріалів справи постанови №1849 від 31.12.2025 року, складеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , вбачається, що 05 грудня 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних. За матеріалами справи про адміністративне правопорушення встановлено те, що надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , який повністю визнає вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП та погоджується на сплату штрафу протягом 10 днів з моменту набрання законної сили постановою про притягнення до адміністративної відповідальності. Під час розгляду усіх необхідних документів з`ясувалося, що гр. ОСОБА_1 з 29.11.2025 року знаходиться у розшуку по базі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у зв`язку з тим, що не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці (№674092 явка на 25.10.2024р.), всупереч ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Таким чином, у матеріалах справи наявна очевидна розбіжність щодо року, зазначеного у повістці №674092 як року, в якому ОСОБА_1 мав з`явитися до ТЦК та СП. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові №1849 від 31.12.2025 року зазначено, що явка мала відбутися 25.10.2024 року, тоді як адміністративне правопорушення, зафіксоване протоколом від 05.12.2025 року, пов`язується з подіями, що мали місце у 2025 році.
Зазначена розбіжність має істотне значення для правильного встановлення фактичних обставин справи, оскільки не дає можливості однозначно визначити дату, коли саме ОСОБА_1 був зобов`язаний прибути за викликом до ТЦК та СП, а відтак - встановити час, місце та обставини вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення.
Крім того, не може залишитися поза увагою суду той факт, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи з дитинства.
Вказані обставини та долучені до матеріалів справи відомості свідчать про те, що з моменту взяття позивача на військовий облік відповідач мав його військово-облікові дані, а також систематично отримував документи про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Отже, суд приходить до висновку, що із незалежних ні від позивача, ні від відповідача причин повістка про необхідність прибуття позивача 25.10.2024 року чи 25.10.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних не була отримана позивачем.
Суд наголошує, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , приймаючи 31.12.2025 року оспорювану постанову №1849 у справі про адміністративне правопорушення, мав можливість перевірити підтвердження обставин оповіщення та/або вручення повістки ОСОБА_1 , а також повторно надати ОСОБА_1 повістку для уточнення даних, що є формальною підставою належного підтвердження оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик у розумінні п.41 Порядку №560.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність у даній справі належного підтвердження оповіщення позивача про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних.
Разом з тим, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з наведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Натомість, у матеріалах справи відсутні відомості які б конкретизували які саме дані були відсутні у відповідача, у зв`язку з чим у відповідача була наявна необхідність викликати позивача 25.10.2024 року чи 25.10.2025 року, котрий перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Мостиська) з 14.07.2021 року та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особа з інвалідністю II групи внаслідок інвалідності з дитинства, яка діє до 31.12.2099 року. При цьому останні дані позивачем оновлено, номер у реєстрі «Оберіг» - 12072022934[телефон приховано].
З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази та інші документи.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова серії т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №1849 від 31.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі ч.3 ст.210-1 КУпАП., підлягає скасуванню із закриттям справи.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі викладено, керуючись статтями 1, 2, 6, 9, 77, 90, 241-246, 286, 295 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №1849 від 31.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Ю.В.Кічак