УХВАЛА
27 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 755/13133/24
провадження № 61-9739ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Рог Анастасією Сергіївною, на постанову Київського апеляційного суду
від 18 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення заробітної плати,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про призупинення дії трудового договору та додаток до нього Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (далі - АТ «Українська Залізниця») від 01 квітня 2022 року № 389/ос в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
стягнути з АТ «Українська Залізниця» на користь ОСОБА_1 належну суму заробітної плати за період дії наказу та додатку до нього АТ «Українська Залізниця» 01 квітня 2022 року № 389/ос по дату звільнення у розмірі
366 755,60 грн;
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Українська Залізниця»
від 01 квітня 2022 року № 389/ос та додаток до нього в частині, що стосується ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з
01 квітня 2022 року по 30 січень 2023 року у розмірі 410 014, 40 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення підлягало негайному виконанню в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року - скасовано і ухвалено нове судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
20 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Рог А. С. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У серпні 2026 року заявником виконано вимоги ухвали Верховного Суду
від 30 липня 2026 року, надіслано касаційну скаргу у новій редакції.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі підлягає відкриттю.
Заперечення АТ «Українська Залізниця», в яких товариство просить повернути касаційну скаргу заявнику, оскільки у ній не зазначена постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваних судовому рішення, є безпідставними. Тому у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/13133/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення заробітної плати.
Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про повернення касаційної скарги заявнику.
Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська І. А. Воробйова В. М. Коротун