УХВАЛА
27 серпня 2026року
м. Київ
справа № 463/6703/23
провадження № 61-11089ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кінашем Дмитром Вадимовичем, на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов`язання відшкодувати збитки та визнання неправомірним та скасування рішення про нарахування боргу, об`єднаною в одне провадження з цивільною справою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
ВСТАНОВИВ:
04 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПрАТ «Львівобленерго», ТОВ «Львівенергозбут», в якому, уточнивши 24 квітня 2024 року вимоги, просив:
визнати неправомірними дії ПрАТ «Львівобленерго», які полягають у відключенні 27 квітня 2023 року квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від електропостачання;
зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» відшкодувати кошти за повторне підключення квартири до електропостачання, включаючи штрафні санкції за неправомірність відключення, інфляційні та інші види витрат;
визнати неправомірним та скасувати рішення ТОВ «Львівенергозбут» щодо нарахування боргу у розмірі 14 597,50 грн.
06 червня 2024 року ТОВ «Львівенергозбут» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 14 514,50 грн.
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2026 року в задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Львівенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 14 514,32 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Львівенергозбут» по 757,00 грн судових витрат з кожного - скасовано.В іншій частині рішення суду залишено без змін.
15 серпня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов`язання відшкодувати збитки, визнання неправомірним та скасування рішення про нарахування боргу в сумі 14 597,50 грн; стягнення 14 514,50 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, з ціною позову за майновою вимогою, що не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно з підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, посилаючись на те, що встановлення судами обов`язку позивача сплатити заборгованість без належного підтвердження фактичного обсягу спожитої ним електричної енергії безпосередньо впливає на його майновий стан та породжує для нього обов`язок сплатити кошти, які, на його переконання, фактично не були ним спожиті. При цьому спірна сума заборгованості не є результатом звичайного та безспірного нарахування за фактично спожиту електричну енергію. Після заміни засобу обліку відповідачем здійснено перерахунок обсягу споживання на підставі попередніх показників, у результаті чого визначено заборгованість у розмірі 16 636,88 грн з 7 800 кВт електричної енергії. Водночас такий обсяг споживання не відповідає фактичним обставинам справи та є фізично неможливим. Таким чином, для позивача справа має виняткове значення не лише з огляду на сам розмір заявленої до стягнення суми, а насамперед у зв`язку з тим, що за результатами її розгляду на нього покладено майновий обов`язок, правомірність та обґрунтованість якого є предметом спору.
Разом з тим заявник належним чином не обґрунтовує, в чому саме полягає виняткове значення справи для нього, а наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями в частині встановлення розміру заборгованості та покладення на нього обов`язку зі сплати відповідної суми. Такі наслідки є безпосереднім результатом вирішення спору та не характеризують справу як таку, що має виняткове значення саме для конкретного заявника. При цьому доводи про те, що нарахована заборгованість не відповідає фактичному обсягу спожитої електричної енергії, а також твердження про неправильність здійсненого відповідачем перерахунку стосуються фактичних обставин справи, оцінки доказів та правильності визначення розміру заборгованості, а не обґрунтування виняткового значення справи для заявника.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року у справі № 463/6703/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко