УХВАЛА
27 серпня 2026року
м. Київ
справа № 684/390/25
провадження № 61-10784ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк», подану представником Яворською Валерією Романівною, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 124 706,58 грн, з яких: 80 245,08 грн - прострочений борг, 44 432,26 грн - прострочені проценти, 29,24 грн - плата за використання коштів понад витратний ліміт.
Заочним Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року змінено і зменшено стягнену з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» суму заборгованості за процентами до 13 781,90 грн, загальну суму заборгованості за кредитним договором № С-212-018743-24-980 від 26 квітня 2024 року до 94 056,00 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
13 серпня 2026 року через підсистему «Електронний Суд» АТ «Ідея Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2025 року цю справу визнано малозначноюяк справу незначної складності.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, зокрема, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 124 706,58 грн, проте вирішення даної справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вирішить питання того, за які послуги в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» надавач кредитних послуг може встановлювати плату, що сприятиме стабільності банківського сектору економіки. АТ «Ідея Банк» неодноразово намагався оскаржити в касаційному порядку рішення (постанови) судів, які у різний спосіб трактували можливість включення в умови кредитного договору «плати за несанкціоновану перевитрату», «плати за обслуговування кредитної заборгованості в процентному відношенні за неповернення використаного кредитного ліміту у відповідний період як умову встановлення кредитного ліміту». У більшості випадках, АТ «Ідея Банк» прослідковує сталу закономірність у тому, що ухвалюючи рішення суди першої інстанції чи приймаючи постанови суди апеляційної інстанції не з`ясовують змісту/суті комісії, встановленої банком, а звертають лише увагу на назву платежу «плата за обслуговування кредитної заборгованості», а Верховний Суд у таких справах АТ «Ідея Банк», ціна позову у яких не перевищувала двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, незважаючи на зазначену проблематику, відмовляє у відкритті касаційного оскарження.
Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведені доводи не містять належного обґрунтування того, що ця справа порушує виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення єдності судової практики. Посилання заявника на інші судові справи та ухвали Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження не підтверджують існування різної правозастосовчої практики щодо застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2026 року у справі № 684/390/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко