УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 459/3029/24
провадження № 61-10652ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року в складі судді Новосада М. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2026 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М., повний текст складений 10 липня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Шептицької міської ради про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Шептицької міської ради про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною.
В обґрунтування позову послався на те, що вони з відповідачкою перебували у шлюбі з 28 лютого 2017 року, від якого мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2022 року встановлено його участь у вихованні та спілкуванні з донькою, шляхом зустрічей без присутності матері у середу з 15:00 год до 18:00 год та суботу з 10:00 год до 18:00 год. Після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати з матір`ю та на даний час проживає також з вітчимом, зведеними двома сестрами та братом. Зазначає, що він проживає у власному будинку з матір`ю, має стабільний дохід. З дитиною у них довірливі стосунки. Має намір більше часу приділяти спілкуванню з дочкою, що сприятиме повноцінному вихованню дитини, її гармонійному розвитку. Численні мирні спроби вирішити дане питання в позасудовому порядку не дали результату. Тому вважає за необхідне збільшити тривалість спілкування, змінити порядок та спосіб його участі у вихованні дитини.
На підставі викладеного позивач просив:
встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні способи участі:
встановити можливість перебування доньки ОСОБА_4 у батька з п`ятниці 17.00 год до неділі 19.00 год другий та четвертий тиждень кожного місяця; щосереди з 14.00 год до 19.00 год; першу та третю неділю місяця з 9.00 год до 20.00 год;
встановити можливість перебування доньки ОСОБА_4 за місцем його проживання 15 днів поспіль (перша половина) під час зимових канікул з можливістю виїзду за межі міста, 4 дні поспіль під час весняних канікул з можливістю виїзду за межі міста, 42 дні поспіль другої половини літніх канікул, з можливістю виїзду за межі міста;
встановити необмежене спілкування з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною;
надати ОСОБА_1 можливість забирати дитину з гуртків, школи особисто.
Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 липня 2026 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Шептицької міської ради про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною задоволено частково. Встановлено наступні способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: перебування дочки ОСОБА_4 у батька ОСОБА_1 , з обов`язковим телефонним зв`язком матері з дитиною, щосереди з 15:00 год до 18:00 год, у другу і четверту суботу місяця з 18:00 год до наступного дня - неділі 18:00 год; перебування дочки ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в першу половину зимових канікул - 7 днів та у другу половину літніх канікул - 20 днів, з можливістю виїзду за межі міста; необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною; можливість батька особисто забирати дочку з гуртків, школи. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що:
між сторонами не досягнуто згоди щодо збільшення часу та зміни способів спілкування позивача з дитиною, зокрема, шляхом перебування дочки у нього в період шкільних канікул, з можливістю залишатися на ніч та виїзду за межі міста;
судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, оскільки дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Тому, суд також бере до уваги бажання позивача збільшити час на спілкування та його участь у вихованні дитини, що позитивно впливатиме на неї;
отже, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, на підставі досліджених доказів, з урахуванням висновку наданого органом опіки та піклування, суд вважає доцільним визначити ОСОБА_1 порядок та спосіб спілкування з малолітньою ОСОБА_4 , наступним чином: перебування дочки ОСОБА_4 у батька ОСОБА_1 , з обов`язковим телефонним зв`язком матері з дитиною, щосереди з 15:00 год до 18:00 год, у другу і четверту суботу місяця з 18:00 год до наступного дня - неділі 18:00 год; перебування дочки ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в першу половину зимових канікул - 7 днів та у другу половину літніх канікул - 20 днів, з можливістю виїзду за межі міста; необмежене спілкування з дочкою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв?язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і дитиною; можливість батька особисто забирати дочку з гуртків, школи;
такий встановлений спосіб участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею повністю відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, забезпечуватиме участь батька у процесі виховання дитини;
з урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що:
судом першої інстанції правильно вказано, що матеріалами справи не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку. Так, дитина, для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, - що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості;
тому, судом першої інстанції правильно взято до уваги бажання позивача збільшити час на спілкування та його участь у вихованні дитини, що позитивно впливатиме на неї;
з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, на підставі досліджених доказів, з урахуванням висновку наданого органом опіки та піклування, судом першої інстанції правильно визначено ОСОБА_1 порядок та спосіб спілкування з малолітньою ОСОБА_4 ;
визначений спосіб участі батька у вихованні дочки та спілкуванні з нею повністю відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків та забезпечуватиме участь батька у процесі виховання дитини, враховуючи те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було заслухано думку сторін, свідків, а також, самої дитини, враховано висновок органу опіки та піклування та значно збільшено дні та години побачень позивача із малолітньою донькою порівняно з рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2022 року;
доводи апеляційної скарги фактично зводяться до бажання переоцінки доказів, які правильно були оцінені судом першої інстанції з врахуванням правильно встановлених обставин справи, тому такі слід вважати безпідставними.
У серпні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просив рішення Шептицького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2026 року скасувати повністю. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в цілому.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди формально підійшли до розгляду справи та не врахували практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме постанови від 09 квітня 2025 року у справі № 758/12178/23, від 31 березня 2021 року у справі № 562/1686/18;
відповідачка на спростування наведених позивачем доказів, не надала жодного документального підтвердження про те, що затребуваний позивачем спосіб участі у вихованні та спілкування з неповнолітньою донькою порушуватиме права дитини чи самої відповідачки;
запропонований позивачем спосіб участі у вихованні доньки лише позитивно впливатиме на її розвиток та психоемоційний стан, оскільки дівчинка у бесіді з психолом звернула увагу на те, що її мама з вітчимом часто сваряться, що свідчить про нездорову психоемоційну обстановку в їх сім`ї, що може негативно впливати на стан здоров`я доньки та її розвиток.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що:
сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 2017 року, який рішенням Червоноградського міського суду Львівської області 12 липня 2021 року розірвано;
у шлюбі у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
малолітня донька сторін проживає разом із матір`ю - відповідачкою по справі;
позивач є пенсіонером по інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, отримує страхові виплати (регрес), що становлять 113264,30 грн за період з січня 2024 по жовтень 2024, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, заяв та скарг на нього за місцем проживання не надходило, відповідно до характеристики № 534 від 10 жовтня 2024 року, яка видана Сокальською міською радою Львівської області та довідок КНП «Сокальська районна лікарня» СМР ЛО;
на світлинах, долучених до позовної заяви встановлено зображення позивача, поряд з яким знаходиться донька;
позивач стверджує, що купує дитині необхідні їй речі, одяг, взуття, що підтверджується поданими товарними чеками та займається лікуванням дочки, що підтверджується відповідними довідками про здійснення лікування ОСОБА_4 та квитанцією про оплату послуг. Вказане фактично не оспорювалося відповідачкою;
як вбачається з копії акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 11 листопада 2024 року, складеного депутатом Сокальської міської ради, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку умови проживання для дитини створені нормальні, зроблений ремонт, 4 житлові кімнати, одна з яких облаштована під дитячу кімнату, є санвузол, ванна кімната. За вказаною адресою позивач проживає з ОСОБА_6 , яка є його матір`ю. В цьому будинку також була зареєстрована дочка сторін, яку знято з реєстрації місця проживання 19 квітня 2021 року;
в судовому засіданні в суді першої інстанції була заслухана думка малолітньої дитини, яка пояснила, що проживає з матір`ю, з батьком зустрічається в середу та в суботу;
рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: органу опіки та піклування Червоноградської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні з неповнолітньою донькою було задоволено частково та встановлено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом зустрічей без присутності матері у середу з 15.00 до 18.00 год, в суботу з 10.00 год до 18.00 год;
рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 214 від 24 вересня 2024 року про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини було призначено батьку ОСОБА_1 дні та години побачень із малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щосереди з 15:00 год до 18:00 год, другу п`ятниця місяця з 18:00 год до наступного дня - суботи до 18:00 год, першу, третю і четверту суботу місяця з 15:00 год до 18:00 год з обов`язковим телефонним зв`язком мами з дитиною під час зустрічей;
рішенням виконавчого комітету Шептицької міської ради № 67 від 25 березня 2025 року про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини було призначено батьку ОСОБА_1 дні та години побачень із малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щосереди з 15:00 год до 18:00 год, другу і четверту суботу місяця з 18:00 год до наступного дня - неділі 18:00 год, першу і третю суботу місяця з 15:00 год до 18:00 год з обов`язковим телефонним зв`язком мами з дитиною під час зустрічей.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша, друга та третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із статтею 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Способом захисту прав може бути пред`явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов`язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року в справі № 932/665/20 (провадження № 61-7201св24)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 607/20536/19 (провадження № 61-6563св21), зазначено, що: «про зміну порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, здійснивши системний аналіз статті 159 СК України у сукупності із статтею 2 та 5 ЦПК України, дійшов висновку про те, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 (провадження № 61-13706св20), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суди встановили, що позивач бажає збільшити час на спілкування та його участь у вихованні дитини, що позитивно впливатиме на неї та з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, на підставі досліджених доказів, з урахуванням висновку наданого органом опіки та піклування, правильно визначили ОСОБА_1 порядок та спосіб спілкування з малолітньою ОСОБА_4 .
Посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від від 09 квітня 2025 року у справі № 758/12178/23, від 31 березня 2021 року у справі № 562/1686/18 не свідчать, що суду ухвалили рішення без їх урахування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги, оскарженого судового рішення свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Шептицької міської ради про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат