Справа № 461/8096/25 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/1723/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.
з участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» - Лепеха А.М.,
представника ОСОБА_1 - Золотухіна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» Лепеха Артура Мирославовича про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості, задоволено повністю.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на користь ОСОБА_1 6000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року в частині стягнення витрати на професійну правничу допомогу оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут».
В апеляційній скарзі покликається на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критеріям реальності витрат, розумності їх розміру, а їх стягнення становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Дана судова справа не становить значної юридичної складності, не є складною за змістом та процесуальними аспектами, а позивачем неодноразово заявлялися аналогічні за змістом позовні вимоги, тому не вимагалося значних зусиль та часу для підготовки позовної заяви та інших необхідних документів.
Позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору, незважаючи на те, що такі заходи передбачені умовами договору.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.
Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю спору, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягали розподілу на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України, однак судом неправильно застосовано вищезазначену правову норму, що є підставою для скасування ухвали суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ухвалення нового судового рішення в цій частині про відмову у відшкодуванні понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі або змінити оскаржувану ухвалу у відповідній частині та зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 1500 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» - Лепеха А.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Стягуючи з відповідача на користь позивача на користь витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» виконало позовні вимоги ОСОБА_1 після пред`явлення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу у зв`язку з пред`явленням позову в розмірі 6000 грн, що відповідає критеріям реальності витрат та розумності їх розміру.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Судом встановлено, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватного домогосподарства, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Галицького районного суду від 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості.
27 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» подало клопотання про закриття провадження у справі.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 27 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - Золотухін О.О. не заперечував щодо закриття провадження у справі.
Таким чином, позивач не підтримав своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року закрито провадження у даній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 461/4349/23.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Оскільки позивач не підтримав своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат у зв`язку з пред`явленням позову.
З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Золотухіним Олександром Олександровичем укладено договір-доручення про надання правової допомоги, за умовами якої адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором у представленні інтересів замовника під час розгляду справ за позовом замовника до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості за «зелену» електричну енергію.
Пунктом 4.1. договору-доручення про надання правової допомоги від 01 грудня 2024 року передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.
Згідно з розрахунком розміру правової допомоги у справі № 461/8096/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості за електричну енергію позивачу надана правнича допомога загальною вартістю 10 000 грн, що складається з: вивчення та правовий аналіз матеріалів, що є предметом позову, правова консультація (1 год.) - 2000 грн; підготовка та подання позову (2 год.) - 40000 грн; підготовка та подання відповіді на відзив (1 год.) - 2000 грн; участь у судових засіданнях (1 год.) - 2000 грн.
Актом здавання-приймання робіт згідно з договором від 01 грудня 2024 року у справі № 461/8096/25, підписаному сторонами 29 жовтня 2025 року, підтверджується, що послуги з професійної правничої допомоги надано в повному обсязі.
Оцінюючи заявлену позивачем суму витрат на правничу допомогу, яку він просив стягнути з відповідача, суд першої інстанції, врахував характер та обсяг наданих послуг, критерії реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на користь ОСОБА_1 6000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу, понесених у зв`язку поданням позову, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру.
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовуються матеріалами справи, в яких наявний договір-доручення про надання правової допомоги від 01 грудня 2024 року (а.с. 62), детальний розрахунок наданих послуг (а.с. 63), та акт здавання-приймання робіт (а.с. 64).
Покликання апелянта на відсутність доказів оплати гонорару адвоката, не свідчать про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19.
Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу розмірі 8000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції, долучивши до заяви договір-доручення про надання правової допомоги від 01 грудня 2024 року. розрахунок розміру правової допомоги та акт здавання-приймання робіт.
Однак, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року оскаржувалася Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» лише в частині розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
В постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20 зазначено: «…оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення («розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу»), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності, і загалом суперечить змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат».
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 925/790/17, а також в ухвалах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі №925/790/17 та від 12 квітня 2023 року у cправі № 876/30/22.
Враховуючи те, що ухвала Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року оскаржувалася лише в частині розподілу судових витрат, по суті спору судом апеляційної інстанції не переглядалася, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 07 вересня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.