Справа №949/1610/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
07 вересня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служби у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області та просить:
- шлюб, укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 30 квітня 2015 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Столінського районного виконавчого комітету Брестської області республіки білорусь. актовий запис за №67 - розірвати;
- визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в р.п. Речиця Столінського району Брестської області Республіки Білорусь та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в м. Столін Брестської області республіки білорусь, разом з батьком.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання позивачем вимог щодо подачі та форми позовної заяви, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (діюча ст. 175 ЦПК). При цьому в позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем разом із сторонами зазначено іншого учасника справи, а саме третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Службу у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області.
При цьому, разом з позовною заявою додано також заяву про залучення у справу третьої особи. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Отже, з аналізу вказаних норм цивільно-процесуального законодавства вбачається, що законодавцем надано позивачу альтернативу на право вибору визначення та залучення інших учасників справи, або такі мають міститися у позовній заяві при подачі позову, або залучатися до участі у справі за заявою.
У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
В силу приписів ч. 5 ст. 53 ЦПК України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
При цьому, позивач зазначив третю особу як у позовній заяві, так і просила залучити таку ж третю особу до участі у справі в окремо поданій заяві.
Отже, у даному випадку, позивачу слід обрати єдиний спосіб залучення третьої особи до участі у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, у відповідності до вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до положення ст. 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.
За змістом частин 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Варто звернути увагу позивача на норму ст. 56 ЦК України, згідно якої органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей, пунктом 3 якого встановлено, що Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Отже, Служба у справах дітей не є органом опіки та піклування, а тому, позивачу необхідно визначитись з питанням про залучення в якості третьої особи органу опіки та піклування за місцем проживання дитини в справі за даним позовом, зазначивши його у позовній заяві відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надати для нього примірник позовної заяви з додатками.
При цьому, питання щодо визначення місця проживання дітей повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку.
Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку та строки. Суд вважає, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати виважена та ґрунтовна підготовка документів, збір необхідної доказової бази. У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВС України, викладену в У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) де вказано, що "Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково врахує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло".
Разом з тим, в матеріалах позовної заяви відсутній висновок про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком.
До того ж, позивачем не зазначено, чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком, а також не зазначено про причини неможливості отримання вказаного висновку самостійно, якщо такі існують.
При цьому, слід зауважити, що вимога у заяві про залучення третьої особи запропонувати Службі у справах дітей Миляцької сільської ради, як органу опіки та піклування підготувати письмовий висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дітей є некоректною та не містить правового підґрунтя, зважаючи на вищенаведені норми законодавства.
Частина 5 статті 177 ЦПК України зобов`язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Таким чином, зважаючи на вказане вище, у матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження того, що позивач звертався до органу опіки та піклування для визначення місця проживання дітей з ним.
Відтак у випадку, коли позивач вважає письмовий висновок органу опіки та піклування необхідним для підтвердження обставин, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, саме позивач повинен належним чином ініціювати його отримання: звернутися до відповідного органу опіки та піклування або, у разі неможливості самостійного отримання, подати до суду мотивоване клопотання про витребування такого висновку відповідно до ст. 84 ЦПК України.
Інше тлумачення фактично означало б покладення на суд обов`язку за власною ініціативою формувати доказову базу позивача, що не відповідає принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Такий підхід відповідає і практиці Верховного Суду, який неодноразово наголошував, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, а суд за загальним правилом не може збирати докази з власної ініціативи. Верховний Суд окремо звертав увагу, що це є одним із важливих наслідків реалізації принципу змагальності у цивільному процесі (постанова КЦС ВС від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21, постанов ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Таким чином, в порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, позивачу необхідно додати висновок органу опіки і піклування щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, батька, який бажає проживати з дітьми, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України
Водночас, позивачу, на підтвердження своїх доводів, необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей.
Отже, в порушення вимог п. 5, п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить посилань на докази якими діями саме відповідач не визнає, порушує чи оспорює права позивача відносно місця проживання дітей, в чому саме виник спір між позивачем і відповідачем у цій частині та не вказує факту порушення його прав з боку відповідачки в частині визначення місця проживання дітей.
Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконав визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.
Таким чином, вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі у зв`язку з чим її слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення таких недоліків.
При цьому, зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача, яка потребує судового захисту, не є перешкодою їй в доступі до правосуддя.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.
Так, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Водночас, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.185 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.