Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/224/26
Номер провадження 2/299/97/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.07.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», в особі представника Полякова Олексія Володимировича, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 32975,59 гривень.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 01.06.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 840144415 на суму 3000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV27М5Р. Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Одночасно з підписанням Кредитного договору, Первісний кредитор відправив електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці, електронного листа з повідомленням успішне підписання Кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронна Кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12000 грн. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.
В подальшому, 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №159 від 09.11.2021, за яким від Первісного кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредити договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Разом з тим, 27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 (далі факторингу 2). Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. В подальшому, 15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 32975,59 грн.
Як вказує позивач, станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 840144415 від 01.06.2021 року у розмірі 32975,59 гривень, яка складається з наступного: 11998,89 гривень - заборгованість по кредиту; 20976,70 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс», про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет, у судове засідання не з`явився. Натомість, в позовній заяві зазначає про розгляд справи за відсутності представника позивача, також не заперечував щодо ухвалення заочного рішення. У ході розгляду справи представник позивача скористався своїми процесуальними правами, надіславши до суду письмові заперечення та додаткові пояснення.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бора Ю.В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Через канцелярію суду подали заяву розгляд справи без їхньої участі, де зазначили, що позиція щодо позовних вимог викладена відповідачем у додаткових поясненнях.
Водночас представником відповідача подано до суду заяву про застосування строку позовної давності та додаткові пояснення, в яких сторона відповідача заперечує проти задоволення позову та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у зазначених заявах та поясненнях. У додаткових поясненнях представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір фактично отриманих відповідачем кредитних коштів. Позивач зазначає, що первісна сума кредиту становила 3000,00 грн, а в подальшому була збільшена до 12000,00 грн. Водночас до матеріалів справи долучено платіжні доручення лише на 3000,00 грн від 01.06.2021 року та 2300,00 грн від 17.07.2021 року, тоді як доказів ініціювання відповідачем збільшення кредитного ліміту, передбаченого пунктом 1.4 договору, матеріали справи не містять. Крім того, представник відповідача вказує, що на підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунки, складені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», однак розрахунки інших фінансових компаній, зазначених у матеріалах справи, відсутні. Надана виписка з особового рахунку, на думку представника відповідача, не містить необхідних розрахункових даних, що унеможливлює перевірку заявленого розміру боргу. Посилаючись на положення статті 631 ЦК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, представник відповідача зазначає, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу строку кредитування. Відповідно до пунктів 1.7, 1.12.1 та 4.3 кредитного договору, з урахуванням отримання останнього траншу 17.07.2021 року, строк дії договору, на думку представника відповідача, закінчився 27.10.2021 року. Водночас проценти, згідно з наданими позивачем розрахунками, нараховувалися щонайменше до 06.01.2022 року. Також представник відповідача звертає увагу на невідповідність умов кредитного договору та паспорта споживчого кредиту щодо строку кредитування, а також зазначає, що пункт 4.3 договору містить посилання на пункт 1.7.2, який у наданому договорі відсутній. У зв`язку з цим вважає нарахування процентів після 27.10.2021 року неправомірним. Щодо позовної давності представник відповідача зазначає, що відповідно до статті 257 ЦК України її загальна тривалість становить три роки, а за кредитними зобов`язаннями з періодичними платежами вона обчислюється щодо кожного простроченого платежу окремо. З урахуванням умов кредитного договору перебіг позовної давності, на думку представника відповідача, розпочався не пізніше 25.10.2021 року та закінчився 25.10.2024 року. Водночас представник відповідача звертає увагу, що 12.10.2021 року сторонами було укладено додаткову угоду, якою встановлено фіксовану суму заборгованості 14687,82 грн та графік її погашення, останнім платежем за яким визначено 09.11.2021 року. За таких обставин представник відповідача вважає, що навіть за цим графіком строк позовної давності закінчився 09.11.2024 року. Крім того, зазначає, що відступлення права вимоги не є підставою для переривання позовної давності та не змінює порядку її обчислення. З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність розміру заборгованості, неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування та пропуск позивачем строку позовної давності. При цьому проведення альтернативного розрахунку заборгованості вважає недоцільним через відсутність належного підтвердження розміру фактично отриманих відповідачем кредитних коштів.
У свою чергу, представник позивача, отримавши 11.03.2026 року через систему «Електронний суд» додаткові пояснення відповідача, подав пояснення у відповідь на них, у яких просив суд врахувати наведені доводи при розгляді справи.
У поданих поясненнях позивач заперечив проти доводів відповідача щодо відсутності у нього права вимоги за кредитним договором № 840144415 від 01 червня 2021 року. Зокрема, позивач зазначив, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого в подальшому продовжувався додатковими угодами до 31 грудня 2024 року. За умовами цього договору перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 159 від 09 листопада 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 840144415 від 01 червня 2021 року. Позивач вказував, що укладення договору факторингу до виникнення конкретного кредитного зобов`язання не перешкоджає подальшому переходу права вимоги, оскільки закон допускає відступлення майбутньої грошової вимоги. На підтвердження своєї позиції посилався на положення статей 512, 514, 628, 656, 1077-1079 ЦК України та практику Верховного Суду. Також позивач зазначив, що 27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, за яким відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача на суму 32 975,59 грн. У подальшому, 15 липня 2025 року, між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е. Позивач зазначив, що відповідно до витягу з реєстру боржників та акта прийому-передачі реєстру боржників до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 840144415 від 01 червня 2021 року в розмірі 32 975,59 грн. Щодо судової практики, на яку посилався відповідач, позивач вказав, що наведені ним судові рішення стосуються інших фактичних та правових обставин, а тому не є подібними до правовідносин у цій справі. Натомість позивач послався на постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, яку вважає аналогічною за предметом спору та такою, що підтверджує правомірність переходу права вимоги за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалося відповідно до його умов та Правил надання грошових коштів у позику, з якими відповідач був ознайомлений та погодився під час укладення електронного договору. Посилався на наданий розрахунок заборгованості, в якому відображено суми отриманого кредиту, нарахованих і сплачених процентів та залишок основного боргу. Позивач вказував, що проценти нараховувалися як у межах строку кредитування відповідно до статті 1048 ЦК України, так і після його спливу - як проценти за неправомірне користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та умов договору. На підтвердження правомірності таких нарахувань послався на відповідні положення кредитного договору та правові висновки Великої Палати Верховного Суду і судів апеляційної інстанції. Вважав заявлену до стягнення заборгованість за кредитом та процентами обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню з відповідача. За таких обставин позивач просив суд врахувати подані пояснення, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 840144415 від 01 червня 2021 року в розмірі 32 975,59 грн, що складається з 11 998,89 грн заборгованості за кредитом та 20 976,70 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
До матеріалів справи долучено укладений Кредитний договір № 840144415 від 01.06.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 на суму 3000,00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису MNV27М5Р. Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі Інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора -www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору; надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Цей договір містить всі істотні умови, у тому числі суму кредиту, відсотки та порядок їх нарахування, строк повернення кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту та орієнтовна реальну річну процентну ставку, відповідальність сторін тощо.
Відповідно до умов кредитного договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 12 000,00 грн, а Позичальник - повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.3 договору передбачено надання Позичальнику першого траншу у розмірі 3 000,00 грн. Протягом строку дії кредитної лінії Позичальник мав право отримувати наступні транші в межах установленого кредитного ліміту та частково повертати кредитні кошти.
Кредитна лінія надавалась строком на 10 календарних днів від дати отримання кредиту - дисконтний період. Позичальник мав право продовжувати дисконтний період за умови сплати всіх фактично нарахованих процентів.
За умовами договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховувалися за дисконтною процентною ставкою 423,40 % річних, що становить 1,16 % від суми кредиту за кожний день користування.
Згідно з платіжними дорученнями від 01.06.2021, 19.06.2021, 17.07.2021 та 17.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту № 4441-11XX-XXXX-5403 грошові кошти в сумі відповідно 3000 грн., 4000 грн., 2300 грн. та 2700 грн.
Як вбачається із Додаткової угоди від 12.10.2021 року до Договору № 840144415 від 01.06.2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 840144415 від 01.06.2021 року. За умовами вказаної Додаткової угоди: у зв`язку з неналежним виконанням Позичальником умов Договору № 840144415 від 01.06.2021 року та зверненням Позичальника, Товариство надає Позичальнику розстрочку у погашенні Заборгованості в сумі 14 687,82 грн (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім грн. вісімдесят дві коп.) на 28 (двадцять вісім) днів. Загальна сума Заборгованості є фіксованою, а будь-які нарахування за Договором призупиняються. Позичальник сплачує суму Заборгованості частками в розмірі не менше ніж 25% від її загальної суми за наступним графіком: 19.10.2021 - 5 811,00 грн; 26.10.2021 - 5 811,00 грн; 02.11.2021 - 5 811,00 грн; 09.11.2021 - 5 809,17 грн.
Листом від 05.05.2026 № БТ/Е-18230 встановлено, що АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , а також виписку по рахунку та рух грошових коштів за період 01.06.2021-06.06.2021, яка містить зарахування на цю картку у сумі 3000,00 грн., за період 19.06.2021 по 24.06.2021 - про зарахування 4000 грн., за період 17.07.2021 по 22.07.2021 - про зарахування 2700 грн. та за період з 17.07.2021 по 22.07.2021 - зарахування 2300 грн.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28.11.2018 року укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 159 від 09.11.2021, від Первісного кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредити договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Також, 27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 (Договір факторингу 2). Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, від ТОВ «ТАЛІЮН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Крім того, 15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (Договір факторингу 3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 32975,59 грн.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 840144415 від 01.06.2021 року, у ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 року виникла заборгованість у розмірі 32975,59 гривень, яка складається з наступного: 11998,89 гривень - заборгованість по кредиту; 20976,70 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд керується наступними положеннями законодавства.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 01 червня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 840144415 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора MNV27М5Р.
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 12 000,00 грн, а позичальник - повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено надання позичальнику першого траншу у розмірі 3 000,00 грн. При цьому протягом строку дії кредитної лінії позичальник мав право отримувати наступні транші в межах установленого кредитного ліміту та частково повертати кредитні кошти.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору первісний кредитор фактично перерахував на банківську картку відповідача грошові кошти загалом у розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується платіжними документами та відомостями АТ «Універсал Банк» про рух коштів за відповідним картковим рахунком.
Зокрема, відповідачу було перераховано 3 000,00 грн, 4 000,00 грн, 2 300,00 грн та 2 700,00 грн, а всього - 12 000,00 грн.
Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 12 000,00 грн.
Разом із тим, відповідно до умов кредитного договору кредитна лінія надавалась строком на 10 календарних днів від дати отримання кредиту - дисконтний період.
За умовами договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховувалися за дисконтною процентною ставкою 423,40 % річних, що становить 1,16 % від суми кредиту за кожний день користування.
Отже, сторонами договору безпосередньо погоджено, що первісний строк користування кредитними коштами становить 10 календарних днів, а плата за користування кредитом протягом такого періоду визначається виходячи зі ставки 1,16 % за кожен день користування.
При цьому передбачена договором можливість продовження дисконтного періоду не свідчить про автоматичне продовження строку кредитування, оскільки таке продовження поставлено договором у залежність від виконання позичальником визначених умов, зокрема сплати всіх фактично нарахованих процентів.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після закінчення первісно встановленого десятиденного строку між сторонами було належним чином погоджено продовження строку кредитування на умовах, які б надавали кредитодавцю право продовжувати нарахування договірних процентів у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Водночас відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що право кредитодавця на отримання договірних процентів у розмірі, визначеному умовами кредитного договору, має бути обмежене погодженим сторонами строком кредитування та відповідною процентною ставкою, встановленою для такого строку.
Оскільки кредитний договір передбачав первісний строк кредитування 10 календарних днів, а процентна ставка протягом цього періоду становила 1,16 % за кожен день користування, розмір процентів за весь погоджений сторонами період користування кредитними коштами не може визначатися шляхом їх подальшого нарахування за межами такого строку.
Враховуючи, що фактично відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн, розмір процентів за 10 календарних днів користування кредитом за ставкою 1,16 % за кожен день становить: 12 000,00 грн х 1,16 % х 10 днів = 1 392,00 грн.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення основної суми кредитної заборгованості у розмірі 11 998,89 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 1 392,00 грн.
При цьому суд враховує, що відповідно до наданого позивачем розрахунку залишок основної суми заборгованості становить 11 998,89 грн, а доказів її погашення відповідачем у повному обсязі матеріали справи не містять.
Разом із тим, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком у частині нарахування 20 976,70 грн процентів, оскільки такий розрахунок здійснений за період, який виходить за межі встановленого договором первісного строку кредитування, та не відповідає погодженому сторонами порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, суд бере до уваги Додаткову угоду від 12.10.2021 року, відповідно до якої сторонами було визначено фіксовану суму заборгованості у розмірі 14 687,82 грн та встановлено графік її погашення. Умовами зазначеної додаткової угоди прямо передбачено, що загальна сума заборгованості є фіксованою, а будь-які нарахування за договором призупиняються.
Отже, після укладення зазначеної додаткової угоди позивач не мав правових підстав збільшувати визначену сторонами фіксовану суму заборгованості шляхом подальшого нарахування договірних процентів за первісними умовами кредитного договору.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 11 998,89 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 1 392,00 грн процентів за користування кредитом, а всього - 13 390,89 грн.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів понад визначену судом суму, а саме в частині 19 584,70 грн, слід відмовити як необґрунтованих та таких, що не підтверджені належними доказами і не відповідають умовам укладеного сторонами кредитного договору.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.
Відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом із тим при визначенні перебігу позовної давності суд враховує спеціальні правила, встановлені законодавцем на період карантину та воєнного стану.
Верховний Суд зазначає, що якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, її перебіг був продовжений на період карантину до 30.06.2023, надалі - на період воєнного стану до 29.01.2024, а з 30.01.2024 перебіг позовної давності було зупинено на період дії воєнного стану. З 04.09.2025 відповідне зупинення було скасовано.
Оскільки спірне зобов`язання виникло у 2021 році, тобто після початку дії карантинних обмежень, а перебіг позовної давності у подальшому зазнав передбачених законом змін, підстав вважати, що на момент звернення позивача до суду загальна позовна давність сплинула, суд не вбачає.
Крім того, укладення сторонами 12.10.2021 Додаткової угоди, якою було визначено конкретний розмір заборгованості та графік її погашення, свідчить про визнання відповідачем існування відповідного грошового зобов`язання та впливає на визначення строку його виконання.
За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 998,89 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 1 392,00 грн процентів, всього - 13 390,89 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 3 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 13 390,89 грн при заявленій ціні позову 32 975,59 грн.
Таким чином, частка задоволених позовних вимог становить: 13 390,89 грн / 32 975,59 грн х 100 % = 40,608 %.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2 662,40 грн х 42,573 % = 1 081,15 грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн суд зазначає, що відповідно до положень статей 133, 137, 141 ЦПК України такі витрати підлягають розподілу між сторонами за умови їх документального підтвердження, обґрунтованості та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, необхідним для їх надання, ціною позову та значенням справи для сторони.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг та характер процесуальних документів, підготовлених представником позивача, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, відсутність необхідності у значному обсязі процесуальних дій, а також те, що розгляд справи не потребував проведення складних експертиз, значного обсягу доказування чи вирішення складних правових питань.
Крім того, суд враховує ціну позову, обсяг задоволених позовних вимог, а також принципи розумності, виваженості та пропорційності судових витрат.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн не в повній мірі відповідає критеріям співмірності та розумності, а тому підлягає зменшенню до 2 500,00 грн, яку суд вважає достатньою, обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, обсягом фактично наданої правничої допомоги та ціною позову.
При цьому суд враховує, що зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не означає заперечення факту їх понесення позивачем, а є результатом оцінки судом їх розумності та співмірності з урахуванням конкретних обставин цієї справи.
Враховуючи часткове задоволення позову, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2 500,00 грн х 40,608 % = 1 015,2 грн.
Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 197,79 грн, з яких 1081,15 грн - судовий збір та 1015,2 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», заборгованість за кредитним договором № 840144415 від 01.06.2021 року у розмірі 13 390 (тринадцять тисяч триста дев`яносто) гривень 89 копійок, яка складається з наступного: 11 998 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 89 копійок - заборгованість по кредиту; 1392 (одна тисяча триста дев`яносто дві) гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1081 (одна тисяча вісімдесят одна) гривень 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати на правничу допомогу у сумі 1015 (одна тисяча п`ятнадцять) гривень 20 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності - відмовити.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», місцезнаходження: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005 ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Головуючий Дочинець С. І.