Справа № 682/1696/26
Провадження № 2/682/1418/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Зеленської В.І, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (далі -ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором № 200488682 від 27.03.2016 р в сумі 16070,47 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») та відповідачкою укладено Договір № 200488682 щодо кредитування (далі кредитний договір) . Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав ОСОБА_2 у користування кредитні кошти з встановленим строком користування з 27 березня 2016 року (видана кредитна картка), а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами .
20 липня 2020 року ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором . Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку №1 до договору від 15 червня 2020 року № 7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладення договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має права нараховувати відсотки, комісію, неустойку, що передбачені умовами кредитного договору.
Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 20 червня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 12280,83 грн, з яких: 4146,20 грн - заборгованість за кредитом, 8134,63 грн - заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", і зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" нарахувало відповідачу інфляційні втрати та три відсотки річних.
За наведених обставин позивач просить поновити строк позовної давності та стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 200488682 від 27.03.2016 р у розмірі 16070,47 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 12280,83 грн, суми інфляційних витрат - 2685,38 грн, суми 3% річних - 1104,26 грн, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
28 липня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву вбачається, що відповідачка позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності, застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві відповідачка вказала на сплив позовної давності та відсутність підстав для її поновлення. Вважає, що укладення договору відступлення права вимоги не перериває та не поновлює перебіг позовної давності, а введення карантину та воєнного стану не є підставою для поновлення строку позовної давності, який сплив, при цьому позивач як юридична особа - професійний учасник ринку фінансових послуг не довів поважності причин пропуску позовної давності. Окремо звертає увагу на те, що позивачем не доведено включення спірного кредитного договору до реєстру відступлених прав вимоги, реєстр боржників до Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 р не долучений, а з долученої таблиці неможливо встановити відомості про передачу прав вимоги щодо боржника ОСОБА_2 за Кредитним договором № 200488682 від 27.03.2016 р. Таким чином розрахунок заборгованості не підтверджений первинними документами (з наданого розрахунку неможливо встановити, які саме суми кредитних коштів були отримані та повернуті відповідачем ПАТ «Банк Михайлівський»); не долучено достатніх доказів дійсного розміру заборгованості, а також доказів належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.
У зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
01 липня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом установлено, що 27 березня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 200488682, який складається із заяви №200488682 від 27 березня 2016 року, анкети № 2590464 від 27 березня 2016 року, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 27 березня 2016 року, графіку платежів до кредитного договору № 200488682 від 27 березня 2016 року, погоджених власноруч відповідачем 27 березня 2016 року, рахунку від 27.03.2016 р про вартість кухні Бруно у ПП ОСОБА_3 (а.с.18, 16 зворот, 19 зворот, 19, 20).
Відповідно до умов заяви № 200488682 від 27 березня 2016 року між сторонами погоджено укладення кредитного договору № 200488682 . Сума кредиту 11400,00 грн, строк кредиту 396 днів з 27 березня 2016 року по 27 квітня 2017 року. Призначення кредиту - оплата товарів меблів (кухня) Бруно вартістю 13795,00 грн. Розмір процентної ставки за кредитом 0.0001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3% , починаючи з 7 місяця дії Кредитного договору, разова комісія за видачу кредиту 0%. Сукупна вартість кредиту: 40,54% річних. Також у заяві визначений щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 1081,00 грн, останній платіж 1082,00 грн. Дата платежу 27 числа кожного місяця.
За умовами заяви № 200488682 від 27 березня 2016 року ОСОБА_2 просила відкрити їй поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський», що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору (а.с.18).
Також 27 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «М- Лайф» укладено Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № NSK200488682 строком дії 60 місяців з 27.03.2016 р по 27.03.2021 р (а.с.21) та Договір добровільного страхування життя № NSK200488682 від 27.03.2016 р строком на 25 років з 27.03.2016 р по 27.03.2041 р (а.с.22).
27.03.2016 р ОСОБА_2 надала ПАТ «Банк Михайлівський» згоду на обробку персональних даних (а.с.23)
20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" належні банку права вимоги, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору (а.с.24-25).
Відповідно до наданої копії платіжної інструкції № 25 від 09 липня 2020 року ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у сумі 5 307 308,39 грн (а.с.26).
Як вбачається з виписки з реєстру боржників, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 200488682 від 27 березня 2016 року складає 12280,83 грн, з них: 8134,63 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4146,20 грн - загальний залишок заборгованості (без урахування штрафів та пені) (а.с.27, 43-44).
Рішенням Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року по справі № 910/11298/16 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року у справі № 910/11298/16 в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та №2 від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та № 2 від 20.05.2016 , актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Дата набрання законної сили: 01.07.2021 (рішення отримано в ЄДРСР).
Матеріали справи містять виписку по особовим рахункам за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року (міститься в електронному вигляді у прикріплених файлах на 951 арк), розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.
За змістом позовної заяви заборгованість відповідачки за кредитним договором № 200488682 станом на 20 червня 2026 року становить 16070,47 грн, з яких 12280,83 грн -заборгованість за кредитом; 1104,26 грн - 3% річних, 2685,38 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відтак, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що 27 березня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 200488682. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір процентів за користування кредитом.
Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно отримала у ПАТ «Банк Михайлівський» кредит у заявленому розмірі. А також не надано наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором № 200488682 від 27.03.2016 р.
На ухвалу суду про витребування доказів від 03.07.2026 р позивач розрахунок заборгованості відповідачки по кредитному договору № 200488682 від 27.03.2016 р не надав (а.с.39-45) .
Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по нібито особовим рахункам ОСОБА_2 за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року не є належним доказом на підтвердження відповідних обставин, оскільки із заяви № 200488682 від 27 березня 2016 року вбачається, що відповідачці було відкрито рахунок № НОМЕР_1 для використання виключно в межах цього кредитного договору, однак вказаний рахунок у наданій виписці взагалі не фігурує, при цьому розписки про отримання ОСОБА_2 відповідної платіжної картки позивачем також не надано.
Не надано суду і жодного доказу на підтвердження того, що позичальниці ОСОБА_2 відповідно до умов договору № 200488682 від 27.03.2016 р було відкрито будь-які інші рахунки.
Разом з тим, ні з позовної заяви, ні із виписки по особовому рахунку неможливо встановити коли саме відповідач отримала кредит у заявленому позивачем розмірі, що також неможливо встановити суду самостійно із наданої позивачем виписки по особовим рахункам, оскільки така виписка сформована з 23 травня 2016 року, а не з часу укладення договору.
Суд зауважує, що у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Оскільки позивач набув права вимоги за вказаним вище договором на підставі укладеного 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський», як банком, та позивачем, як новим кредитором, договору №7_БМ про відступлення прав вимоги, саме на позивача покладено обов`язок з доведення надання відповідачці грошових коштів у кредит та наявності у неї заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності та заяви відповідачки про застосування строку позовної давності.
Згідно з усталеною судовою практикою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
У постанові по справі № 755/13805/16-ц від 14 червня 2023 року Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (зокрема, постанови від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).
У цій справі суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові з підстав недоведеності належними та допустимими доказами обставин, на які ТОВ «Діджи Фінанс» посилається як на підставу своїх вимог. А тому суд не вбачає необхідності у вирішенні питання щодо пропуску строку позовної давності.
Відповідачка ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 у зв`язку з реєстрацією шлюбу, що стверджується актовим записом про шлюб № 234 від 30.09.2023 року (а.с.53).
Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 203, 205, 207, 512, 526, 625, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд
в и р і ш и в.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200488682 від 27.03.2016 р, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Михайлівський".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Судове рішення складено 07 вересня 2026 року.
Головуючий суддя Зеленська В. І.