183/5094/26
2/179/1153/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2026 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю з Самарівського міськрайонного суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем 27 січня 2024 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Шлюб зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Одеса).
Сумісне життя не склалося по причині несумісності характерів, різних поглядів на життя та подружні відносини, що спричинило втрату почуття любові одне до одного , та призвело до розпаду сім`ї. Шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем фактично припинені, спільного господарства не ведуть та проживають окремо.
Позивачка зазначає, що шлюб з відповідачем носить формальний характер, та суперечить її інтересам, та інтересам відповідача. Подальше збереження шлюбу неможливе.
Спільних дітей позивачка та відповідач не мають, однак звернутися до ВДРАЦС зі спільною заявою відповідач не бажає.
На підставі наведеного позивачка просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований 27.01.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівського районах у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції відділом РАЦС Магдалинівського районного управління Міністрества юстиції (м.Одеса), актовий запис №56. Після розірвання шлюбу позивачка просить залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Ухвалою від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в заяві позвоні вимоги підтримала, позовну заяву просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в заяві зазначив, що визнає позовні вимоги та не заперечує проти розірвання шлюбу.
У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши доводи позовної заяви та надані письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 105 ч. 3 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Відповідно до ст. 110 ч. 1 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 369/7035/18, провадження № 61-1658св20.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 27 січня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Одеса), актовий запис №56 .
З доводів позивачки, викладених у позовній заяві, випливає, що спільне життя подружжя не склалося, через різні погляди на життя та подружні відносини, а також через втрату почуття любові та поваги один до одного. Подальше збереження сім`ї неможливе і позивачка не має наміру на відновлення шлюбних відносин.
Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, про що подав відповідну заяву.
Приймаючи до уваги існуючі взаємини між подружжям, причини розлучення, вказані в позовній заяві, небажання позивача продовжувати шлюбні відносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки у родині немає, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі, оскільки жодна із сторін не висловила бажання щодо надання строку для примирення.
Враховуючи наведені вище обставини, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати.
Згідно ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч.3 ст.115 СК України).
Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі №1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Одеса), актовий запис за №56.
Після розірвання шлюбу позивачці залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2
Повний текст рішення складений 04.09.2026.
Суддя О.Ю. Кравченко