Справа № 638/9302/26
Провадження № 2/638/7899/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова
в складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря: Морозової Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
01.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» в особі представника - адвоката Усенка М.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №07923-07/2023 від 06.07.2023 року в загальному розмірі 24 692,54 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №07923-07/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 6 900,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 16.11.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та позивачем укладено договір факторингу №16112023 від 16.11.2023 року, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до відповідача за кредитним договором №07923-07/2023 від 06.07.2023 року. Станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача становить 24 692,54 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 6 900,00 грн., заборгованість за процентами - 17 792,54 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та вказаною ухвалою витребувано з АТ Райффайзен банк» відомості щодо належності карткового рахунку відповідачу.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.
01.06.2026 року до суду надійшла затребувана інформація.
Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті справи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 06.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №07923-07/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 Договору визначено, ти кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнти. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 06.07.2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строк кредитування. Дата погашення кредиту 29.06.2024 року.
Процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього договору (п. 1.4.1 Договору).
Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.5 Договору).
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами (п. 1.6 Договору).
В розділі 8 Договору містяться реквізити сторін, а також позичальника, зокрема ПІБ, РНОКПП, адреса реєстрації, контактні дані.
Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1289.
Також відповідачем підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту, в яких відображені всі істотні умови кредитування.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, кредитний договір №07923-07/2023 від 06.07.2023 року був підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 1289, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 06.07.2023, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: [телефон приховано].
Як зазначає позивач, ТОВ «Аванс кредит», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. На підтвердження вказаного позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. №3466_25[телефон приховано] від 30.06.2025 року, в якому зазначено, що 06.07.2023 року о 00:05:00 успішно зараховано на картку клієнта № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 6 900,00 грн., номер транзакції 259471600.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №07923-07/2023 від 06.07.2023 року, складеного ТОВ «Аванс кредит», заборгованість відповідача становить 24 692,54 грн., яка складається х: заборгованості за тілом кредиту - 6 900,00 грн., заборгованості за процентами - 17 792,54 грн.
16.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (фактор) укладено договір факторингу №16112023, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №16112023 від 16.11.2023 року, до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №07923-07/2023 від 06.07.2023 року, боржником якого є ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості у розмірі 24 692,54 грн.
Разом з тим, представник позивача у позовній заяві зазначає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не має інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , окрім повідомлення провайдера «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів за договором про надання фінансового кредиту №07923-07/2023 від 06.07.2023 року, тому представник позивача просив суд витребувати від АТ "Райффайзен Банк" необхідні документи на підтвердження існуючої заборгованості.
З витребуваної, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 14.05.2026 року інформації від АТ «Райффайзен Банк» від 27.05.2026 року за №81-15-9/8921 встановлено, що банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) не знайдена.
Тобто, із вказаної інформації слідує, що позивачем не доведено факту надання грошових коштів (кредиту) відповідачу ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором, оскільки картка НОМЕР_1 не емітована на ім`я відповідача та за ним не обслуговується.
Повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. №3566_25[телефон приховано] від 30.06.2025 року про переказ коштів на платіжну картку клієнта суд відхиляє як доказ, оскільки він не є належним достовірним доказом підтвердження заявленої позивачем обставини щодо грошового переказу кредитних коштів 06.07.2023 року кредитодавцем саме ОСОБА_1 , як позичальнику.
Вказане платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь-яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).
Суд зауважує, що надані позивачем, а також отримані судом докази в порядку їх витребування за клопотанням позивача не містять відомостей, які б прямо або опосередковано свідчили про те, що відповідач фактично отримав та користувався кредитними коштами, у зв`язку з чим мав би обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень статті 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як передбачено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Кожна заявлена обставина має бути підтверджена належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (стаття 77-80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не скористався своїм правом, та не звертався до суду з іншими клопотаннями про витребування відповідних доказів задля доведення обставин, на які посилається. Враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
Таким чином, докази, покладені в основу позову, не відповідають критеріям належності, допустимості та достатності, не підтверджують обставин, викладених у позовній заяві, та не можуть бути прийняті судом як підтвердження виникнення, зміни чи припинення правовідносин між сторонами.
Враховуючи, що позивачем не доведена обставина передання кредитних коштів саме позичальнику ОСОБА_1 , що свідчить і про відсутність обов`язку відповідача повертати ці кошти кредитодавцю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні, а також не підлягає і розподілу витрати на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12,19,89,141,263-265, 280-283, 352 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: