Справа № 638/16938/26
Провадження № 2/638/10390/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М,,
за участю секретаря: Морозової Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
21.07.2026 року засобами поштового зв`язку до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Чекіна Д.О. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, згідно прохальної частини якої просить суд: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.11.2005 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що 12.11.2005 року складено відповідний актовий запис №2602 та було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (повторно). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2005 року між сторонами було укладено шлюб. За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент подачі позову до суду є повнолітньою особою та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є неповнолітньою. Донька проживає разом із відповідачем. Спір щодо місця проживання дитини між сторонами відсутній та відповідні вимоги в межах цього позову не заявляються. На початку сімейного життя між сторонами були стійкі сімейні відносини. Проте, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України у 2022 році життєві обставини істотно змінились. У зв`язку з безпековою ситуацією відповідач виїхала за межі України, де перебуває і до тепер, тоді як позивач залишився на території України. З того часу сторони фактично проживають окремо та перебувають у різних країнах. Тривале роздільне проживання призвело до поступового припинення між ними сімейних і подружніх відносин. Сторони не ведуть спільного побуту, не мають єдиного сімейного бюджету, не вирішують повсякденні питання та не беруть участі у житті один одного як подружжя. Фактично кожен із подружжя протягом тривалого часу веде самостійне життя, окремо визначає свої життєві пріоритети, планує майбутнє та вирішує особисті й побутові питання. Спільні сімейні цілі та плани, які існували між сторонами раніше, втратили свою актуальність. Значна відстань між сторонами, тривалість їх окремого проживання та відсутність повноцінного сімейного спілкування призвели до остаточного віддалення подружжя одне від одного. Наявні між сторонами відносини більше не мають характеру подружніх. Шлюб фактично існує лише формально, оскільки сторони не проживають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства та не мають взаємних прав і обов`язків, які фактично реалізовувалися б у межах сімейного життя. Примирення сторін та відновлення спільного проживання є неможливими, оскільки кожен із подружжя фактично має окреме життя, а сімейні відносини між ними припинилися ще у 2022 році. Позивач не вбачає можливості та доцільності подальшого формального збереження шлюбу, який утратив свій зміст. Таким чином, сім`я між сторонами фактично розпалася, подружні відносини припинені, спільне господарство не ведеться, а спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим. Формальне продовження шлюбних відносин не сприятиме їх відновленню та суперечитиме інтересам позивача. З огляду на викладене, позивач вважає, що шлюб фактично припинив своє існування, а його подальше формальне збереження є недоцільним і безпідставним, що зумовило необхідність звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Керімова А.З. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява, згідно якої відповідач вказує, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та не відповідає фактичним сімейним відносинам, які між сторонами давно припинені. Сторони не мають наміру відновлювати сімейні відносини. Відповідач вважає, що примирення між сторонами є неможливим та не вбачає підстав для подальшого збереження шлюбу.
Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті спору, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено матеріалами справи, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 12.11.2005 року зареєстровано шлюб, актовий запис №2602, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 », що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_1 .
Від спільного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є неповнолітньою, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09.07.2026 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09.07.2026 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
Подружні стосунки між позивачем та відповідачем на даний час фактично припинені, подружжя не веде спільного господарства і не проживає однією сім`єю, збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам сторін.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 2 статті 104, частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно із пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд встановив справжнє прагнення сторін до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу суперечитиме інтересам сторін, окрім того збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін. Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя суд не знаходить.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбупідлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
В позовній заяві не міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по справі.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 81, 142, 265 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 12.11.2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було складено відповідний актовий запис №2602 та було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (повторно).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: