Справа № 645/2149/26
Провадження № 2/645/2118/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про призначення справи до судового розгляду
07 вересня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання Жорняк А.Ю.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Харківської міської ради
про визнання права власності, -
в с т а н о в и в:
В провадженні Немишлянського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, в якому позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 80,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 18.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
21.04.2026 року представник позивача адвокат Проніна В.М. звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів у цивільній справі № 645/2149/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом. У клопотанні представник позивача просить витребувати у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алекаєвої Зінаїди Борисівни належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . На обґрунтування клопотання зазначено, що предметом спору є визнання права власності на спадкове майно, а підставою звернення до суду стало невидача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно та заяви про прийняття спадщини. Представник позивача зазначає, що спадкова справа, зареєстрована у Спадковому реєстрі 05 лютого 2019 року за № 63710278, містить відомості, які мають істотне значення для вирішення спору, зокрема щодо складу спадкового майна, його належності спадкодавцю та кола спадкоємців. Отримати зазначені докази самостійно позивач не має можливості, у зв`язку з чим представник позивача просить суд витребувати їх у нотаріуса.
03.06.2026 року від ХМР надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить суд відмовити в позові в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та поновити строк на подання відзиву.
10.06.2026 року представник позивача адвокат Проніна В.М. надала до матеріалів справи відповідь на відзив, в якій просила суд прийняти рішення у справі без врахування відзиву на позов.
Позивачка та її уповноважений представник до підготовчого судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. 07.09.2026 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила суд закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, будь-яких заяв та клопотань до матеріалів справи не надав.
У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Щодо клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.
Так, ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 18.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено по справі підготовче судове засідання. Також, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В зазначений строк стороною відповідача не подано до суду відзив на позовну заяву.
Відзив Харківської міської ради разом з клопотання про поновлення строку на його подання надійшов до суду 03.06.2026 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
Частиною 7 ст. 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно зі ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми ст. 126 ЦПК України, за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
За приписами ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
При цьому,як зазначив Верховний Суду своїй постанові від 29вересня 2022 року по справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану.
Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 6 рекомендацій Ради суддів України «Щодо роботи в умовах воєнного стану», зазначено про виважений підхід до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Верховний Суд у своєму повідомленні щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан зазначив також, що «запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків». 04.03.2022 видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом Верховний суд акцентував судам, що варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Окрім того Судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення процесуальних строків та, по можливості, продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Із даних рекомендацій слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
При цьому суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.
Виходячи з наведеного, враховуючи пояснення представника відповідача в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку для подання відзиву, зважаючи на строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого судом для подання відповідачем відзиву, а також враховуючи ту обставину, що відзив поданий відповідачем до початку проведення підготовчого засідання, суд вважає поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання відзиву та з метою дотримання завдань та основних завдань цивільного судочинства, зокрема змагальності та диспозитивної, а отже вважає можливим продовжити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
В матеріалах справи міститься клопотання сторони позивача про витребування доказів, а саме витребування у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алекаєвої Зінаїди Борисівни, свідоцтво №1880, адреса: Харківська обл., м. Харків, 61002, вул. Чорноглазівська, 12, прим. 24, тел. НОМЕР_2 ; email: ІНФОРМАЦІЯ_6 , належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Сторона позивача самостійно позбавлена можливості отримати вказані в клопотанні докази.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд, розглянувши вищевказані клопотання, вважає, що вказана в них інформація має значення для повного та всебічного розгляду справи, у зв`язку з чим вважає можливим задовольнити клопотання сторони відповідача та витребувати вищевказані докази.
Будь-яких інших заяв та клопотань в підготовчому судовому засіданні не надходило.
В ході підготовчого судового засідання судом виконано вимоги ч. 2 ст. 197 ЦПК України, в тому числі:
- вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
- визначено дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті;
- вирішено питання щодо порядку з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та на які відповідач посилається, як на підставу своїх заперечень, та порядку дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 130, 156 Цивільного процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання представника позивача про витребування доказів - задовольнити.
Витребування у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алекаєвої Зінаїди Борисівни, свідоцтво №1880, адреса: Харківська обл., м. Харків, 61002, вул. Чорноглазівська, 12, прим. 24, тел. НОМЕР_2 ; email: ІНФОРМАЦІЯ_6 , належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Клопотання представника відповідача Харківської міської ради про поновлення строку для подання відзиву - задовольнити.
Поновити Харківській міській раді процесуальний строк для подання відзиву по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності.
Закрити підготовче провадження по даній справі.
Цивільну справу №645/2149/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності призначити до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09:50 год 06 жовтня 2026 року в залі судових засідань Немишлянського районного суду міста Харкова.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Федорова О.В.