ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 766/3529/26 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1232/26 Доповідач: Майданік В.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Манько К.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_2 ;
треті особи: Херсонська міська рада, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центральної районної у м. Херсоні ради, правонаступники якої є Виконавчий комітет Херсонської міської ради - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І., дата складення повного рішення - не зазначено, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_2 , треті особи: Херсонська міська рада, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центральної районної у м. Херсоні ради, правонаступники якої є Виконавчий комітет Херсонської міської ради - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В :
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
18 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований наступним.
Вона (позивач) є наймачем квартири АДРЕСА_1 .
В квартирі з 1988 року по теперішній час зареєстровані та проживають: вона, ОСОБА_1 - мати; ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 - онука, ОСОБА_5 - онук, ОСОБА_6 - онук. Крім того, в даній квартирі зареєстровані, але не проживають з квітня 2000 року по теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - онук.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.08.2021р. по справі № 766/6460/21 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Із вказаним рішенням вона (позивач) звернулась до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради з метою зняти з реєстраційного обліку сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому, повідомленням Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 20.10.2021 року було скасовано зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що разом з останнім зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Послалася на положення ч.4 ст.29 ЦК України.
Послалася на те, що вказаним рішенням від 03.08.2021р. по справі № 766/6460/21 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з квітня 2000 року по теперішній час у спірному житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до Акту про непроживання від 06.04.2021 року, затвердженого директором ТОВ "КК"Таврія", ОСОБА_2 зареєстрований за адресою, але фактично не проживає з квітня місяця 2000 року по теперішній час. Витягом з протоколу №10 від 13.10.2020 року, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 20.10.2020 №324, ОСОБА_1 визнана наймачем вказаної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до Акту про проживання від 06.04.2021 року, затвердженого директором ТОВ "КК"Таврія", ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проживають в зазначеній квартирі з 1988 року по теперішній час.
Про те, що у вказаній квартирі, незважаючи на існування вказаного рішення, зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до вимог ч.4 ст.29 ЦК України, позивачу стало відомо з повідомлення про скасування зняття з реєстрації місця проживання 20.10.2021 року.
Послалася на ст.ст.64, 65, 71, 72 ЖК України.
Також послалася на положення ст.ст.6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Вказала, що право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на проживання у вказаній квартирі залежить від правомірності проживання та користування цим житлом його батьком, з яким він проживає за іншою адресою.
Також послалася на положення ст.ст.8, 11 Закону України "Про охорону дитинства".
Зазначила, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.08.2021р. по справі № 766/6460/21 набрало законної сили. Їй (позивачу) відомо, що відповідач та його батьки перебувають за межами країни ще з кінця 2020 року, проте в неї доказів про це немає, оскільки на адвокатський запит, поданий до Головного центру обробки спеціальної інформації адміністрації Державної прикордонної служби України було отримано відмову з посиланням на ч.1 ст.21 Закону України "Про інформацію", у зв`язку з чим вона (позивач) разом із позовом подає клопотання про витребування доказів.
Вважає, що відповідачі втратили право користування приміщенням, проживаючи за іншою адресою більше 6 місяців (за межами України з 2020 року), що відповідно до ст.71 ЖК України дає право позивачу визнавати їх такими, що втратили право користування житлом.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 березня 2026 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом, суд постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_2 , треті особи Херсонська міська рада, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Центральної районної у м. Херсоні ради, правонаступники якої є Виконавчий комітет Херсонської міської ради - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням було закрито в частині позовних вимог щодо визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2026 року у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надала належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також з того, що неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована за місцем проживання та реєстрації свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина позивача, самостійно, в силу свого віку, не міг визначати свого місця проживання, а забезпечення найкращих інтересів дітей є визначальним в справах про їх право на житло.
На думку суду, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його непроживання в спірній квартирі не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Належних доказів на підтвердження того, що малолітня дитина набула право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це є його процесуальним обов`язком. Як вказав суд, несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявники (за доведеності понесення ними таких витрат одноособово) не позбавлені можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) неповнолітньої дитини.
Суд враховував, що права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного із них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі неповнолітньої дитини, а тому за своїм характером є поважними.
Також суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано висновку про можливість зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини, а заявою Виконавчого комітету Херсонської міської ради - органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради заперечується вимога щодо визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки це порушує його законні права. Зазначено, що вказане питання може бути вирішено тільки за згодою обох батьків неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому суд дійшов висновку про те, що клопотання представника позивача щодо витребування доказів задоволенню не підлягає, оскільки не стосуються правовідносин, які склалися між сторонами.
На вказане рішення позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому вона послалася на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема послалася на положення ст.ст.71, 72 ЖК України, ст.29 ЦК України, ст.ст.6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст.8, 11 Закону України "Про охорону дитинства".
Також послалася на те, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.08.2021р. по справі № 766/6460/21 набрало законної сили.
Також послалася на те, що у зв`язку з повідомленням Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 20.10.2021 року було скасовано зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що разом з останнім зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначила, що відповідач та його батьки перебувають за межами країни ще з кінця 2020 року, проте в неї доказів про це немає, оскільки на адвокатський запит, поданий до Головного центру обробки спеціальної інформації адміністрації Державної прикордонної служби України було отримано відмову з посиланням на ч.1 ст.21 Закону України "Про інформацію", у зв`язку з чим вона (позивач) разом із позовом подала клопотання про витребування доказів.
Враховуючи вказане, вважає, що відповідачі втратили право користування приміщенням, проживаючи за іншою адресою більше 6 місяців (за межами України з 2020 року), що відповідно до ст.71 ЖК України дає право позивачу визнавати їх такими, що втратили право користування житлом.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 07.09.2026 року о 08:40 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися та не повідомили про причини неявки, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.
Відповідно до Типового Договору найму житлового приміщення, укладеного 11.08.1988 року №243 між ОЖКХ п/о "Днепр" та ОСОБА_1 , остання є головним наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Витягом з протоколу №10 від 13.10.2020 року, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 20.10.2020 №324, ОСОБА_1 визнана наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з архівним витягом з рішення Виконаного комітету Комсомольського районної ради народних депутатів від 24.12.87 №474, виданого 26.01.2017 року, вирішено надати АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на склад сім`ї 5 осіб: ОСОБА_1 , 1952р.н., ОСОБА_7 , 19751р.н. - чоловік, ОСОБА_8 , 1974р.н. - син, ОСОБА_2 , 1978р.н. - син, ОСОБА_9 , 1985р.н. - дочка.
Відповідно до повідомлення Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб ХМР про скасування зняття з реєстрації місця проживання від 20.10.2021 року зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання скасовано у зв`язку з тим, що разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється разом з один із батьків за письмовою згодою другого з батьків, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмовою згодою другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідно рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). За правилами статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років визначається за згодою батьків. Відповідно частини ст.29 ЦК України місце проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або з них, з ким вона проживає.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2504172 від 24.03.2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
24.11.2025 року розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області "Про внесення змін до рішення міської ради від 20.05.2021 року №235 "Про визначення обсягу і меж повноважень, районних у місті Херсоні рад та їхніх виконавчих органів та ліквідацію районних у місті рад" (зі змінами)" внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2026 року скасовані повноваження здійснення в порядку представництва захисту прав і інтересів виконавчим комітетом районної ради як орган опіки та піклування в судах всіх інстанцій при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав.
16.12.2025 року ухвалено розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області "Про затвердження Положення про службу у справах дітей Херсонської міської ради в новій редакції", відповідно до якого з 01.01.2026 року були надані повноваження здійснення представництва захисту прав і інтересів Виконавчому комітету Херсонської міської ради, як органу опіки та піклування в судах усіх інстанцій при розгляді судом спорів, що відносяться до повноважень Служби.
Згідно до розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області "Про затвердження Положення про службу у справах дітей Херсонської міської ради в новій редакції" від 16.12.2025 року, правонаступником Виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради (як орган опіки та піклування) є Виконавчий комітет Херсонської міської ради - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.08.2021р. по справі № 766/6460/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Херсонська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Зазначеним заочним рішенням встановлено, що даних, які б свідчили про поважність причин непроживання відповідача в квартирі за вказаною адресою в судовому засіданні судом не встановлено. В той же час, суд вважає, що відсутність проживання відповідача у вказаній квартирі понад два роки, позивачкою доведено, про що свідчить Акт про непроживання від 06.04.2021 року, затверджений директором ТОВ "КК"Таврія".
Враховуючи викладене, суд першої інстанції у вказаному заочному рішенні прийшов до висновку, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням, добровільно залишивши жиле приміщення і без поважних причин в ньому не проживає більше шести місяців, що відповідно до вимог ст.71 ЖК України дає суду підстави визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі за вказаною адресою.
Відповідно до Акту про непроживання від 06.04.2021 року, затвердженого директором ТОВ "КК"Таврія", ОСОБА_2 зареєстрований за адресою, але фактично не проживає з квітня місяця 2000 року по теперішній час.
Витягом з протоколу №10 від 13.10.2020 року, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 20.10.2020 №324, ОСОБА_1 визнана наймачем вказаної квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту про проживання від 06.04.2021 року, затвердженого директором ТОВ "КК"Таврія", ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проживають в зазначеній квартирі з 1988 року по теперішній час.
Повідомленням Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 20.10.2021 року було скасовано зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що разом з останнім зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 47 Конституції України та ст.9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло. Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом. Житлові права охороняються законом, за виключенням випадків, коли вони здійснюються усупереч з призначенням цих прав або з порушенням прав інших громадян чи прав державних і громадських організацій.
Згідно з вимогами ч.1 ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Стаття 64 ЖК України передбачає, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належить чоловік (дружина) наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Жодна дитина не може бути об`єктом самовільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 вказаної Конвенції).
За статтею 16 вказаної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
За положеннями ст.19 СК України ("Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів"):
--- при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина 4);
--- орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5);
--- суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6).
Позивачем не надано висновку про можливість зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини, а заявою Виконавчого комітету Херсонської міської ради - органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради надано заперечення щодо визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки це порушує його законні права. Зазначено, що вказане питання може бути вирішено тільки за згодою обох батьків неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За положеннями ст.29 ЦК України ("Місце проживання фізичної особи"):
--- місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина 1);
--- фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина 2);
--- місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (частина 3);
--- місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (частина 4).
В силу ч.1 ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
За положеннями ст.160 СК України ("Право батьків на визначення місця проживання дитини"):
--- місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина 1);
--- місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина АДРЕСА_3 );
--- якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частина 3).
За приписами ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" ("Право дитини на житло"):
--- держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку (частина 1);
--- діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (частина 2);
--- органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частина 3).
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року в справі № 554/3289/20 (провадження № 61-2951св21) зазначено, що: "крім того, право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження. Не можна вважати не поважною причину непроживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому випадку є забезпечення найкращих інтересів дитини".
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду про те, що права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного із них). Причини непроживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежить від волі неповнолітньої дитини, а тому за своїм характером є поважними.
У постанові від 16.12.2020 року у справі № 206/4028/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що "…малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом".
У постанові від 27.11.2019 року у справі № 368/750/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив такий правовий висновок:
"Стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.
Підстава, на якій місце проживання малолітньої ОСОБА_2 реєструвалося в спірній квартирі, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вона за фактом народження набула права користування цим житлом на законних підставах.
Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.
Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, відповідно до рішення суду про визначення місця проживання дитини, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини".
Отже, за фактом свого народження малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 набув право користування спірним житловим приміщенням у вказаній квартирі, це його право є законним, протилежного позивачем не доведено. Також це право є самостійним, воно є відокремленим від права його батька ОСОБА_2 , який визнаний судом таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі. А тому є помилковою позиція позивача, яка полягає в тому, що зі втратою батьком дитини вказаного права таке право втрачає й малолітня дитина.
Суд першої інстанції правильно враховував те, що малолітній відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно, в силу свого віку, не міг визначати свого місця проживання, а тому сам по собі факт його непроживання в спірній квартирі не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом.
Як правильно зазначив суд, належних доказів на підтвердження того, що малолітня дитина набула право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано. Також і несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявники (за доведеності понесення ними таких витрат одноособово) не позбавлені можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) неповнолітньої дитини.
При цьому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що клопотання представника позивача щодо витребування доказів задоволенню не підлягає, оскільки не стосуються правовідносин, які склалися між сторонами.
Отже, суд повно, всебічно дослідив обставини справи та, давши належну оцінку зібраним доказам по справі, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Крім того, враховуючи положення ст.19 СК України про обов`язковість письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, апеляційний суд враховує, що у цій справі відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору. Натомість заявою Виконавчого комітету Херсонської міської ради - органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради заперечується вимога щодо визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки це порушує його законні права. Зазначено, що вказане питання може бути вирішено тільки за згодою обох батьків неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При розгляді справи апеляційним судом учасники справи такий висновок не надали й не заявили клопотання про його витребування. Зважаючи на це, наявність у цій справі чіткої позиції органу опіки та піклування, яка зводиться до заперечення проти позову, також враховуючи положення ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України про обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, апеляційний суд вважає, що справу можливо розглянути за відсутності письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.
Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на послалася на положення ст.ст.71, 72 ЖК України, ст.29 ЦК України, ст.ст.6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст.8, 11 Закону України "Про охорону дитинства". Також підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на те, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.08.2021р. по справі № 766/6460/21 набрало законної сили.
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що, як правильно вказував суд першої інстанції, малолітній відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за фактом свого народження набув право користування спірним житловим приміщенням у вказаній квартирі і це його право є законним, протилежного позивачем не доведено, самостійно, в силу свого віку, не міг визначати свого місця проживання, а тому сам по собі факт його непроживання в спірній квартирі не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Як вже було зазначено, це право малолітнього є самостійним, воно є відокремленим від права його батька ОСОБА_2 , який визнаний судом таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі. А тому є помилковою позиція позивача, яка полягає в тому, що зі втратою батьком дитини вказаного права таке право втрачає й малолітня дитина.
Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстави для його скасування, підлягають відхиленню інші доводи апеляційної скарги.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 07 вересня 2026 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська