Ухвала № 139542927 у справі № 947/32627/26 від 07.09.2026

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/32627/26

Провадження № 2/947/7357/26

УХВАЛА

07.09.2026 Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Огренич І.В.,

за участю секретаря - Коростій М.В.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) - адвоката Верховець Ксенії Сергіївни про забезпечення позову, подану по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д), Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), про зобов`язання не чинити перешкод та вселення у житло, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов`язання не чинити перешкод та вселення у житло.

Одночасно представник позивача - адвокат Верховець К.С. надала до суду заяву в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав (у тому числі державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), будь-яким іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав (у тому числі шляхом укладення договорів купівлі - продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотеко держателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо) щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 19118263).

При цьому представник позивача посилається на те, що відповідачка ОСОБА_3 , будучи власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , у травні 2026 року звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди матері. Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради розглянув вказану заяву та зняв з реєстрації місця проживання малолітню дитину без згоди матері та без урахування рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.06.2020 року у справі №520/16137/19, яким визначено місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . В результаті вказаних дій відповідача малолітня дитина - ОСОБА_2 , на момент звернення з позовом, позбавлена зареєстрованого місця проживання та незаконно виселена з вищезазначеної квартири. При зверненні з позовом позивач зазначила, що батько дитини ОСОБА_4 має намір продати квартиру, зареєстровану на його матір, відповідачку ОСОБА_3 . Після отримання вказаної інформації позивач звернулася до Служби у справах дітей Одеської міської ради, Київської районної адміністрації, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо захисту житлових прав дитини та запобігання незаконному відчуженню житла. Будь-яких документів, в тому числі, згоди на зняття з реєстрації позивача та її малолітньої дитини позивачем не надавалося. 02.06.2026 позивачу стало відомо, що 20.05.2026 ОСОБА_2 була знята із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Після отримання Витягу з реєстру територіальної громади 02.06.2026 з сервісу «Дія» позивач направила звернення до Служби у справах дітей Одеської міської ради, яка своїм листом повідомила ОСОБА_1 наступне: «... Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.06.2026 № 481887759 квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 8648, від 17.08.2010. Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що право власності на квартиру належить ОСОБА_3 , зняття малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації місця проживання здійснено власником житла відповідно до вимог чинного законодавства України». На даний час у позивача відсутнє у власності інше житлове приміщення, що свідчить про значущість спірної квартини як єдиного можливого місця проживання її малолітньої дитини. Представник позивача зазначила, що при моніторингу сайтів продажу нерухомого майна їм стало відомо, що власник спірної квартири відповідачка ОСОБА_3 має намір продажу квартири за її заниженою вартістю, а тому вважають, що продаж квартири, в якій до 20.05.2026 була зареєстрована малолітня дитина та протиправно знята з реєстрації без згоди її матері, унеможливить подальше виконання судового рішення про вселення у квартиру у разі його задоволення. Відчуження спірного майна призведе до порушення прав та інтересів позивача. Метою звернення з заявою про забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та інших осіб, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Зважаючи, що 20.05.2026 без згоди представника малолітньої особи, її матері та без дозволу органу опіки та піклування відповідач вчинила правочин щодо майна, де законно проживала та була зареєстрована малолітня особа, а саме зняла її з реєстрації, позивачка вважає, що існує реальна загроза того, що до ухвалення рішення по справі відповідачка може відчужити вказане майно іншим особам. Зазначене призведе до порушення житлових і майнових прав малолітньої дитини та зробить захист прав позивача неефективним або неможливим. З огляду на зазначені вище обставини вони вимушені звернутись до суду зданою заявою.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом даних норм, забезпечення позову це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України. За змістом частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка, яка діє в інтересах малолітньої дитини, звернулась з позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання не чинити перешкод та вселення у житло.

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За наведених обставин існує вірогідність істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та ефективного захисту порушених прав позивача.

Суд вважає вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову співмірними із заявленими позовними вимогами.

Вищенаведені заходи забезпечення позову відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам позивача по справі, за захистом яких він звернувся до суду, та не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.

Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль та витрат, або таке виправлення взагалі виявиться неможливим.

Суд підкреслює, що заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані та відповідають предмету позову, водночас вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, оскільки всі обставини у справі будуть встановлені судом лише під час розгляду справи по суті.

Відповідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

При таких обставинах та з огляду на те, що у будь-яких спорах щодо житла права дитини є пріоритетними, оцінивши докази у їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню заявниці до суду за захистом своїх прав та прав неповнолітньої дитини, доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позовної заяви Резнік Ю.К., яка діє в інтересах дитини.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 - адвоката Верховець Ксенії Сергіївни про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав (у тому числі державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), будь-яким іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав (у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо), щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 19118263), до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР для виконання, сторонам - для відома.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Огренич І. В.