Справа №: 398/4897/26
провадження №: 2-о/398/250/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"03" вересня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Шинкаренко І.П.,
за участю секретаря судового засідання Калатаєвської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Семенова Олена Вікторівна, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
ВСТАНОВИВ
Адвокат Семенова О.В., якапредставляє інтереси ОСОБА_1 , звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою, у якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа - Договору дарування житлового будинку серії ААК № 674821 від 19.12.1997 року, посвідченого державним нотаріусом Першої олександрійської державної нотаріальної контори Яковенко В.М., зареєстрованого у реєстрі за № 2-1978, де її прізвище зазначено як « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 ».
Короткий зміст та обґрунтування вимог
19 грудня 1997 року укладено договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначеним договором ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір дарування серії ААК №6774821 від 19 грудня 1997 року посвідчено державним нотаріусом Першої олександрійської державної нотаріальної контори Яковенко В.М. Крім того, договір дарування серії ААК №6774821 від 19 грудня 1997 року зареєстровано Олександрійським міжміським БТІ. Проте в договорі дарування прізвище обдарованої зазначено як ОСОБА_5 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29 грудня 2008 року отримала технічний паспорт на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 16 грудня 2008 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично там проживає. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_1 . Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном можливе лише за наявності відомостей у Державному реєстрі прав, лише зареєстровані у Державному реєстрі прав права мають юридичну силу перед іншими (третіми) особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вона належить. Звернувшись до державного реєстратора, було виявлено розбіжності у написання прізвища обдарованої особи у договору дарування житлового будинку.Виправлення допущених технічних помилок у договорі дарування вносяться тільки тим нотаріусом, який посвідчував цей договір, одночасно у всіх його примірниках шляхом закреслення та написання правильного тексту з підписом і печаткою (п. 6.16 розділу VI Правил). У зв`язку з тим, що з моменту нотаріального посвідчення договору дарування минуло багато часу (майже 20 років), нотаріус який вчиняв нотаріальну дію вже не здійснює діяльність, то встановлення факту належності правовстановлюючого документа можливо лише в судовому порядку.
Оскільки, внести виправлення в позасудовому порядку до договору дарування житлового будинку неможливо, заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України. Встановлення факту належності Договору дарування має юридичне значення для заявника, оскільки від його встановлення залежить розпорядження правом власності на майно, а встановити даний факт іншим чином неможливо. Спір про право відсутній.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді від 28 липня 2026 року відкрито провадження у зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.
Позиція учасників справи
Заявник та її представник в судове засідання не з`явилися, адвокат Семенова О.В. подала до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, вимоги заяви підтримує та просить суд їх задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявник ОСОБА_1 є його матір`ю та 19.12.1997 між ними дійсно укладено договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим просив суд встановити факт належності правовстановлюючого документа.
За таких обставин суд провів розгляд справи в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків 29.09.1998 з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2024/2780 від 04.12.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування серії ААК № 674821, посвідченого державним нотаріусом Першої олександрійської державної нотаріальної контори Яковенком В.М. 19.12.1997 року та зареєстрованого у реєстрі за № 2-1978, ОСОБА_2 подарував, а гр. ОСОБА_1 прийняла у дар жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
На вказаному договорі купівлі-продажу міститься реєстраційний напис Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації про зареєстроване право власності за ОСОБА_1 у реєстровій книзі за № 2160/8 від 29.12.1997.
Власником будинку у технічному паспорті з інвентарним номером 38 на жилий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 зазначена (рос. мовою) « ОСОБА_1 ».
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Будинком одружень 05.08.1971, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Отже, з аналізу наведеного можна дійти висновку, що під час оформлення нотаріусом договору дарування допущено помилку у написанні прізвища обдарованого - ОСОБА_1 та зазначено її прізвище як ОСОБА_3 , що, на переконання суду, зумовлене особливостями відтворення прізвища, що має склад з пом`якшеним приголосним всередині слова, у письмовій формі та є помилкою технічного характеру, допущеною при виготовленні тексту договору.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 1 ст.293 ЦПК України передбачає, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20): «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до пункту 12 зазначеної Постанови Пленуму суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж. При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у Свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Пунктом 6.16 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства від 22 грудня 2010 року № 3253/5 передбачено, що у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку. Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно. Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів. Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.
Згідно з відкритими даними Єдиного реєстру нотаріусів України, який містить відомості про нотаріальні округи, державні нотаріальні контори, державних та приватних нотаріусів України, відомості щодо здійснення нотаріальної діяльності нотаріусом Яковенком В.М. відсутні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Таким чином, під час розгляду справи в суді факт, який просить встановити заявник, був доведений матеріалами справи. Інформація, що зазначена в договорі дарування, посвідченому державним нотаріусом Першої олександрійської державної нотаріальної контори Яковенком В.М. 19.12.1997 року та зареєстрованому у реєстрі за № 2-1978, належність якого просить встановити заявник, щодо анкетних даних заявника співвідноситься з іншими доказами по справі. У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених заявником та підтверджених документами.
На підставі викладеного, враховуючи, що в договорі дарування, посвідченому державним нотаріусом Першої олександрійської державної нотаріальної контори Яковенком В.М. 19.12.1997 року та зареєстрованому у реєстрі за № 2-1978, прізвище заявника записано з помилкою, що позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати належним чином свої права як власника майна, внесення виправлень у вказаний договір дарування в позасудовому порядку є неможливим, а встановлення факту належності зазначеного документу має для заявника юридичне значення, тобто породжує юридичні наслідки, не пов`язані з наступним вирішенням спору про право, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження - судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263-265, 273, 293, 294,315, 317, 319 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ
Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Семенова Олена Вікторівна, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме: договору дарування житлового будинку серії ААК № 674821 посвідченого державним нотаріусом Першої олександрійської державної нотаріальної контори Яковенко В.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2-1978 від 19.12.1997.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 03.09.2026.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник заявника: адвокат Семенова Олена Вікторівна, адреса: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія, пр. Соборний, 85.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя І.П. Шинкаренко