Справа № 953/12660/26
н/п 2-о/953/184/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Муратової С.О.,
за участю секретаря - Драгана О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Харків, вул. Римарська, 28) про встановлення факту смерті,-
ВСТАНОВИВ:
07.09.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана заява, в якій заявник просить: встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Михайлівка Васильківського району Запорізької області.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с-щі Михайлівка Василівського району Запорізької області загинула громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Померла похована в с-щі Михайлівка Василівського району Запорізької області. Причина смерті: травматичний шок, травма легені, воєнні операції, пов`язані з ушкодженнями іншими видами вибухів та осколками. Померла є сестрою заявниці. Відповідно до свідоцтв про народження їхніми батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 12.04.1970 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 , про що Палацем одруження у м. Харкові зроблено актовий запис №1792 в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу. Зміна прізвища останньої доводиться свідоцтвом про шлюб.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду заяви, в прохальній частині заяви просить розглянути справу без її участі.
Представник заінтересованої особи Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду заяви, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносини, оцінивши докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, приходить до наступного.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду листа Віце-прем`єр-міністру України - Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07 квітня 2021 року № 22/4-1801-21 відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування було надано роз`яснення щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з якими, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Звернуто увагу, що згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. З огляду на наведене, роз`яснено, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 КПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до положень частини 2 статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачають, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.
Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров`я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545.
Зокрема, Інструкцією серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.); у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину (пункт 2.3.); забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті (пункт 2.4.).
Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.
Згідно копії посвідки про народження серії НОМЕР_2 від 20.10.1946, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьки: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.03.1951, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьки: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 12.04.1970, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб, зареєстрований 12.04.1970 Палацем одруження м. Харкова, актовий запис №1792.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , судом було досліджено надані заявником докази, а саме: свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 13.08.2026, видане Територіальним відділом РАЦС Михайлівського району Управління РАЦС Запорізької області, свідоцтвом про смерть № НОМЕР_6 ОСОБА_2 від 13.08.2026.
Отже, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане органом, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
За змістом положень ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє сьогодні.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 був визначений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до якого внесено Васильківську селищну територіальну громаду Запорізької області.
Враховуючи викладене, надана заявником копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 не створює правових наслідків.
У контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Зі змісту закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні вбачається, що документом, який підтверджує факт смерті фізичної особи може бути рішення суду про встановлення такого факту.
Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Михайлівка Васильківського району Запорізької області, має для заявника юридичне значення, оскільки необхідно йому для державної реєстрації смерті його матері та отримання свідоцтва про смерть останньої встановленого законодавством України зразка.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надає можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть особи, виданого державним органом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 76- 81, 259, 264-265, 293-294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Харків, вул. Римарська, 28) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Михайлівка Васильківського району Запорізької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Заявник: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ).
Заінтересована особа: Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Харків, вул. Римарська, 28).
Суддя Муратова С.О.