Справа №295/12914/26
2/295/5683/26
УХВАЛА
про направлення за підсудністю
08.09.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцов Д.В. ознайомившись з матеріалом уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осіпов Олександр Андрійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання особистої приватної власності, визначення складу спадщини та виключення майна зі складу спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; на квартиру АДРЕСА_2 ; на квартиру АДРЕСА_3 ; на квартиру АДРЕСА_4 ; визнати право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0362 та встановити, що зазначена ділянка не належала її померлому чоловікові ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя на момент відкриття спадщини та не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , а також виключити її зі складу спадщини після смерті ОСОБА_5 ; встановити, що квартира АДРЕСА_5 є об`єктом спільної часткової власності, частки у праві власності на яку становлять: 1/3 - за ОСОБА_1 ; 1/3 - за ОСОБА_4 ; 1/3 - за померлим ОСОБА_5 ; встановити, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить виключно належна йому 1/3 частка вказаної квартири, а 2/3 частки квартири- не входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , тому виключити їх зі складу спадщини після смерті ОСОБА_5 .. Також просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку понесені нею судові витрати.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 29.07.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У подальшому на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків із уточненою позовною заявою.
Суддя, вирішуючи питання про відкриття, провадження дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналогічна норма міститься у ст. 4 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір (ст. 55, 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
За приписами ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Підсудність (територіальна юрисдикція) розгляду цивільної справи на час вирішення питання про відкриття провадження у справі визначається відповідно до положень § 3 глави 2 розділу І ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 судам роз`яснено, що «виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини».
Зі змісту ч. 16 ст. 28, ст. 30 ЦПК України вбачається, що правила застосування виключної підсудності мають абсолютний (безальтернативний) характер і не допускають вільного визначення місця розгляду справи.
З матеріалів справи убачається, що предметом позову є визнання за позивачем права особистої приватної власності на квартири та земельну ділянку із подальшим виключенням їх зі складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_6 вартістю 641 125,00 грн.; АДРЕСА_7 вартістю 1 323 000,00 грн; АДРЕСА_8 вартістю 1 026 000, 00 грн; АДРЕСА_9 вартістю 581 000, 00 грн. Згідно зі змістом позову, земельна ділянка з кадастровим номером №[номер приховано]:01:000:0362, розташована на території Житомирського району має вартість 60 000,00 грн. Крім цього, позивачем заявлено вимоги про визнання квартири АДРЕСА_5 об`єктом спільної часткової власності, частки у праві власності на яку становлять: 1/3 - за ОСОБА_1 ; 1/3 - за ОСОБА_4 ; 1/3 - за померлим ОСОБА_5 ; встановлення, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить виключно належна йому 1/3 частка вказаної квартири, із подальшим виключенням зі складу спадщини після смерті ОСОБА_5 інших 2/3 часток квартири.
Таким чином, відповідно до наявних у матеріалах справи документів спірний об`єкт нерухомого майна із найвищою вартістю його є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_7 вартістю 1 323 000, 00 грн., тобто розташована на території Корольовського району м. Житомира.
Подібної практики визначення суду, до юрисдикції якого віднесений розгляд справи, із урахуванням правил виключної підсудності у разі, коли предметом спору є декілька об`єктів нерухомого майна, що розташовані на території різних адміністративно-територіальних одиниць, притримується послідовно Верховний Суд. Зокрема, у постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 761/18520/18 (провадження № 61-43772св18) про поділ майна подружжя суд касаційної інстанції вказав, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що серед усіх об`єктів нерухомості, які є предметом позову ОСОБА_4, найвищу ринкову вартість має нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, яке відповідно до адміністративно-територіального поділу районів по м. Києву розташоване у Шевченківському районі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний позов підсудний Шевченківському районному суду м. Києва.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на те, що пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені позивачем ОСОБА_1 одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, та квартира, яка розташована на території АДРЕСА_10 є об`єктом із найвищою вартістю, такий спір у відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України має розглядатися за місцезнаходженням цього об`єкта.
Керуючись ст. 30, 31, 32, 258, 260, 353, 354 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осіпов Олександр Андрійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання особистої приватної власності, визначення складу спадщини та виключення майна зі складу спадщини передати на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира (10014, м. Житомир, м-н Соборний, 1).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.
Суддя - Д.В. Кузнєцов