Справа № 367/7591/25
Провадження №2/367/1667/2026
УХВАЛА
Іменем України
07 вересня 2026 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Білогруд О.О., за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні спільну письмову заяву сторони позивача та сторони відповідача про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ірпінська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
установив:
у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває указана цивільна справа. Ухвалою від 09.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та витребувано від Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області копії спадкових справ, у подальшому підготовчі судові засідання відкладалися з різних причин.
04.06.2026 через канцелярію суду надійшла спільна заява сторін про затвердження мирової угоди у цій справі.
У підготовчому судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали подану заяву, просили її задовольнити, оскільки між сторонами досягнуто певних домовленостей, які покладено у основу мирової угоди. Додатково зазначили, що вимушені були звернутися до суду, оскільки ОСОБА_1 не може реалізувати своє право власності на житловий будинок, оскільки відповідач ОСОБА_2 не бажає здійснювати оформлення права власності на частину житлового будинку. Стверджували, що на момент звернення до суду майновий спір дійсно існував і лише у судовому порядку може бути вирішено це питання. Відповідач отримав грошові кошти за частину будинку, будь-яких претензій не має. Також представник позивача зазначав, що вони зверталися до нотаріуса для з`ясування можливості вирішення питання щодо житлового будинку, однак нотаріус в усному порядку повідомив, що таке вирішення можливе лише у судовому порядку, будь-яких відповідей чи відмов нотаріус не надавав.
У підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Шумко В.А. підтримали подану заяву, просили її задовольнити та затвердити мирову угоду, умови якої погоджено добровільно. Відповідач зазначив, що бажання йти до нотаріуса та здійснювати оформлення спадкових справ він не має, не заперечує, щоб будинок залишився брату.
У судовому засіданні судом, відповідно до положень частини четвертої статті 259 ЦПК України, оголошено перерву для постановлення ухвали.
Суд, дослідивши матеріали справи, зміст спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заслухавши думку учасників, а також ознайомившись зі змістом мирової угоди, ураховує таке.
Відповідно до частини сьомої статті 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Згідно з положенням частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення у підготовчому засідання судового рішення у разі укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206 та 207 цього ЦПК України.
Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін (частина перша статті 207 ЦПК України).
У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі ( частини друга та четверта статті 207 ЦПК України).
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (пункт 5 частини першої статті 255 ЦПК України).
Частиною другою статті 256 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Як убачається зі змісту заяви сторін про затвердження мирової угоди сторонам відомі і зрозумілі наслідки такого рішення, передбачені статтею 256 ЦПК України.
Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом. Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 . Йому за життя належала 1/3 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина і відповідно до статті 1261 ЦК України спадкоємцями були Позивач, Відповідач та їх мати (дружина померлого) ОСОБА_5 . Не реалізувавши своїх спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до положень статті 1273 ЦК України оскільки вся спадкова маса після смерті ОСОБА_5 залишилася неоформленою, то її частка перейшла до її спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Він, Позивач, в установлений строк подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, а брат - Відповідач у справі звернувся до нотаріуса про відмову від спадщини, однак постановою від 01.10.2024 №1229/02-31 нотаріусом відмовлено у прийнятті заяви про відмову від спадщини унаслідок пропущення шестимісячного строку, установленого статтею 1270 ЦК України. Сторона позивача вважає, що нотаріус формально визнав ОСОБА_2 таким, що прийняв спадщину, оскільки це суперечить статті 1268 ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. На думку позивача, нотаріус у постанові виходить з того, що у разі несвоєчасного подання заяви про відмову від прийняття спадщини, то ця особа уважається такою, що прийняла спадщину, однак нотаріус ігнорує як подання особою заяви про відмову, хоч із пропуском строку, так і відсутність будь-яких фактичних дій щодо фактичного прийняття спадщини. Такий підхід нотаріуса суперечить позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №552/4673/20 та від 10.10.2019 у справі №127/16820/17, де наголошується на тому, що прийняття спадщини має бути підтверджено фактичними діями, які свідчать про намір набути спадкові права, а не лише формальною відсутністю відмови. Подання заяви про відмову з пропуском строку, за обставин бездіяльності, виключає презумпцію прийняття спадщини, з огляду на положення частини п`ятої статті 1268 ЦК України. Також зазначали, що Верховний Суд у своїх правових позиціях неодноразово підкреслював, що подання заяви про відмову від спадщини навіть з пропуском строку, свідчить про волевиявлення особи не приймати спадщину, зокрема у постанові Великої Палати від 03.11.2021 №643/4659/20 та постанові КЦП ВС від 18.08.2022 №712/22050/20, де чітко указано про те, що у разі якщо особа, яка не вчинила жодної дії щодо прийняття спадщини, а натомість подала заяву про відмову - не може вважатися такою, що прийняла спадщину. Відтак, ОСОБА_1 просив визначити за ним право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності його батьку спадкодавцю ОСОБА_4 .
Водночас, на виконання ухвали суду надійшли копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Так, згідно відомостей, які містяться у спадковій справі №193/2007, яку заведено після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , 28.03.2007 до Ірпінської державної нотаріальної контори звернувся її син ОСОБА_2 (Відповідач у цій справі) із заявою про прийняття спадщини, яка, зокрема, складається із 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Того ж дня з аналогічною заявою до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 (Позивач у цій справі).
16.07.2024 до Ірпінської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 від 07.06.2024 про відмову від прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 , а 23.07.2024 - заява ОСОБА_1 від 18.07.2024 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що його брат ОСОБА_2 звернувся із заявою про відмову.
На запит державного нотаріуса Гостомельською селищною військовою адміністрацією у вересні 2024 року надано відповідь про те, що на дату смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , проживали та були зареєстровані, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; а також відповідь про те, що на дату смерті ОСОБА_5 за тією ж адресою проживали та були зареєстровані, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
01.10.2024 до Ірпінської державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
01.10.2024 державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори складено постанову за №1229/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі лише ОСОБА_1 на його ім`я Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Так, підставою для відмови нотаріусом указано, що заяви, подані ОСОБА_2 16.07.2024 та ОСОБА_1 23.07.2024 не можуть прийняті до уваги, оскільки відповідно до статей 1270, 1273 ЦК України строк для прийняття таких заяв установлюється у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, а часом відкриття спадщини є дата смерті особи, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 (статті 1220 ЦК України). Спадковим майном є 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 . З урахуванням відомостей щодо осіб, які проживали та були з ним зареєстровані, а також з огляду на положення статті 1261 ЦК України, спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_5 та сини - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відповідно до ситуації, що склалася, спадкове майно після померлого ОСОБА_4 має бути розділено на трьох спадкоємців - дружину та синів, а після смерті ОСОБА_5 - між двома синами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відтак, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано лише на ім`я ОСОБА_1 .
У межах цього судового провадження сторонами подано спільну заяву про затвердження мирової угоди, предметом якої є врегулювання на підставі взаємних поступок спору у цивільній справі, який виник внаслідок звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про визнання права власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За тексом мирової угоди сторони погодили, що за ОСОБА_1 визнається право власності у порядку спадкування за законом на указану частину нерухомого майна, ОСОБА_1 , у свою чергу, здійснив виплату ОСОБА_2 грошової компенсації.
Так, розглядаючи указану спільну заяву судом ураховується таке.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (статті 1216, 1217 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України).
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Положеннями статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (стаття 1270 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (стаття 1272 ЦК України).
За положеннями частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Водночас, суд акцентує увагу, що згідно з частиною п`ятою статті 207 ЦК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує розгляд справи у разі якщо умови мирової угоди суперечать закону.
Як зазначено вище, у цій справі ОСОБА_2 28.03.2007 в установлений строк звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 і таку заяву прийнято нотаріусом. Відомості про подання ОСОБА_2 заяви про відмови від прийняття спадщини у шестимісячний строк у спадковій справі відсутні, а згідно з інформацією наявною у спадковій справі №193/2007, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою місця проживання разом з ОСОБА_5 .
З урахуванням положень частини п`ятої статті 1268, частин першої та третьої статті 1296 та частини першої статті 1297 ЦК України ОСОБА_2 є спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті своєї матері, та є власником із часу відкриття спадщини.
Також постановою від 01.10.2024 державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцем також є і ОСОБА_2 .
Отже ОСОБА_2 , як спадкоємець після смерті матері, набув право володіння та право користування спадковим майном, а у разі оформлення спадщини набуде також право розпорядження.
Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №463/6829/21ц.
З огляду на викладене, мирова угода, запропонована сторонами не відповідає вимогам закону, а тому у її затвердженні суд відмовляє, а розгляд справи продовжується.
З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.11.2021 у справі №2-41/2006 суд уважає за необхідне зазначити в ухвалі для учасників справи право апеляційного оскарження ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди.
Керуючись статтями 200, 207, 255, 256, 260-261, 272, 273, 353-354 ЦПК України, -
п о с т а н о в и в:
у задоволені спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди у цивільній справі №367/7591/25 відмовити.
Призначити у справі підготовче судове засідання на 26.10.2026 на 16:00.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Білогруд